Поле того як він почув від Ві Джі Хюн, що Каджія не повинен померти, він запропонував йому поїхати разом з ним до лісу Фей, але той гірко посміхнувся у відповідь і помотів головою. Він сказав, що для підтримки захисту він повинен залишатися в селі, а це означає: до самої смерті він не зможе її покинути.
Сон Мін розумів, що це не допоможе зубожінню Каджії, але він покликав Ебрарис і попросив приготувати їжу для старого чоловіка.
Ненасиченість.
Монстр, про який Ви Джі Хюн розповів темний дух. Вона знала про кінець куди більше, ніж Сан Мін.
Перед тим як покинути село, Сун Мін знову оглянувся на сплячий ліс. Королева духів, королева вампірів і Ненаситність...
« Вона сказала, що ми не готові, — подумав він. — Цей світ - це майданчик для експериментів, щоб отримати ідеальну техніку. Чи це означає, що та сама Технологія ще не з'явилася? "
« Вчителі мають відношення до початку кінця...»
Так сказав Пожирач. Через те, що Ян Іль Чон став занадто сильним і почався кінець. З цієї точки зору вчитель міг бути « найкращою технологією».
Пожирач також сказав, що кожен раз кінець набуває різних форм, але обов’язковою частиною кожного з них є Житель. Як тільки Сун Мін пішов у минуле, йому було призначено пробудитися в якості монстра, знищивши все живе. Але тепер він дізнався про те, що є ще один монстр, і він ховається у сплячому лісі.
"Ненаситність..." - Сан Мін прикусив губу.
Пожирач поглинає все живе, а Ненасиченість — цілий світ. І як тільки світ опиниться у нього в шлунку, він перетвориться на ніщо. Ця логіка показує, що ненасиченість має стати останньою сталею кінця.
Ві Джі Хюн була впевнена, що Ненасиченість ще не з’явилася. Це означає, ніби остання стадія почнеться вже після смерті Каджії. Але це не принесло полегшення, бо ми повинні постійно стежити за ним і його станом. Ві Джі Хюн сказала, що вона не зможе перемогти Ненасичність і зараз спить, бо час кінця ще не настав. У Сан Міна з'явилося ще більше справ.
Раптом браслет на його руці задрижав.
- Хто це? — запитала Рубі, сидячи за шиворотом.
Сан Мін перевірив зап'ястя. Працював браслет, зв’язаний з Пек Сого і Скарлет, які вирушили на озеро. Якщо браслет завибрював, значить королева духів впоралась і прийшла у цей світ. Сун Мін сів на магічний кінь і вирушив у Бехенґеру.
***
- Було нудно.
Минув тиждень і Король Копій з Ллойдом, перебуваючи вдвох, подружилися. Король Копій апатично розповідав про те, що вони були в руїнах Дахар і змогли впоратися з королем духів.
— У своїх атаках він був упевнений і діяв чітко, але нічого особливого. Ми чекали чогось більш грандіозного.
- Це добре, що все пройшло легко.
- Всі королі духів такі слабкі? - Пробурмотів Король копій.
Насправді це не вони слабкі, а Король Копій занадто сильний, оскільки він чудово володів своєю зброєю.
— Ні, лише ті, хто потрапляє в наш світ, дуже слабкі », — пояснила Рубі.
- Ти на їхньому боці що?
- Ні, кінець!
— Та як? На їхньому боці. Ти була б рада, якби я там помер? А? Або що, мені слід було трохи почекати, поки він стане сильнішим?
Король Копій продовжував бурчати, а Рубі поморщилася.
— Добре, дідусю, Ви просто дуже сильний. Все?
— Який я тобі дід?
— За віком же дід.
Король копій чув відповідь Рубі. Ллойд відвів його трохи подалі від решти і примусив відпочити. Хоча Король Копій не показував цього, Ллойд знав, як той настрався в руїнах Дахар.
— Дуже добре справилися, — вигукнув Ллойд по спині чорний дракон.
Скарлет пішла в вежу, а Пек Сіґо сиділа у тіні під деревом і над чимось роздумувала.
« Сан Мін».
До хлопця, який слухав базікання Короля Копій звернулася Яна. Він обернувся і побачив її.
« Що таке?»
« Настав час...»
На її обличчі читалося проблема. Сан Мін вперше бачив її такою. Він відволікся від балачок Короля Копій і підійшов до Яни.
« Мені потрібно йти ненадовго до темного духу».
Почувши це, Сун Мін трохи напружився. Яна отримала свої сили безпосередньо від темного духу, на горі Хюджель. Сан Мін ніколи не ходив туди. Насправді, після того, як він прокинувся, він думав піти на гору Хюджель, але через те, що з'явився Лаплас із Еребріса і сказав йому не вірити темному духу, Він не став цього робити. Та й тоді Сан Мін уникав зустрічі з ним.
« А якщо туди не йти?»
"Мої сили зникнуть".
Яна дуже посміхнулась. Куміхо — це лисиця, яка набуває сили й змінюється протягом тисячі років. Яна прожила чотириста років, тому поки що сама не могла стати куміхо. І сама Яна теж це робила.
« Я знайшла силу, якої ніколи не очікувала. Наскільки б я не вирізнялася серед інших людей, до тих, хто прожив тисячоліття, мені далеко."
А темний дух вислухав бажання Яни і дав їй сили стати куміхо.
« Якщо я не зустрічаюся з темним духом, то мої сили зникнуть. Такий договір."
"Дозякував"
Ніхто не хотів, щоб її сили куміхо зникли. Сан Мін зрозумів, що нічого змінити вони не в силах. Можливо, він взагалі робить з мухи слона. Головна причина, чому Сун Мін підозрює темного духу — слова Лапласа. Можливо, він і не робить нічого поганого.
Сун Мін сів на магічний кінь і підкинув Яну до Ормура. У нього якраз були там справи.
- Знову?
Прау здивовано подивилася на Сан Міна. Під її пристойним поглядом він дістав кілька коштовних каменів і великих зливків золота та поклав їх на стіл, а пару цокнула мовою.
- І як тут відмовишся? Гаразд, давай, - пробурнила вона і простягнула руку.
Сон Мін передав їй річ, яка належала Воль Ху, яку він знайшов у місячному палаці. Прау опустила на неї погляд, потім подивилася на Сан Міна, обблизнула нижню губу і запитала:
- Що? Хочеш спробувати?
- Про що Ви говорите?
— Нет? Тоді чому ти так дивишся на мене?
- Чому Ви...
- Зважаючи на те, що ти звільнився від долі, ти став ще небезпечнішим, — сказала Прау, а її очі забили. - І мені не подобається, що через тебе я теж можу померти як якась псина.
- Що це означає?
— Це означає, що ти не можеш робити все, чого забажаєш, і підняла зі столу коштовний камінь. — Якщо ти зміг відкинути долю, то що сказати про Бога?
- Мене це не цікавить...
— Ну, і таке може бути. Але знаєш що? Камінь і яйце не можуть помінятися місцями, і коли їх зіштовхується яйце, то розсміялася Прау. - Не хочу казати, що Авель помер як псина і не хотів порівнювати його з яйцем, але в результаті він мертвий.
— Якщо прийде кінець, то помре все.
— Але це буде чесно, — посміялася вона. — А що, коли тобі вдасться припинити життя за ціну? Що тоді? Ти ж будеш мертвий, а інші будуть сміятися і радіти життю. Я б такого не хотів. Думаєш це егоїстично?
— Да.
— Я рада, що ти чесний зі мною. І, так, я егоїстична, мене не цікавить ніхто, крім самої себе, але я не хочу вмирати заради якоїсь великої мети. Якщо я здохну разом з тобою, то знай, що я пішла на поступку. І все ж я дам тобі одну пораду щодо долі...
Усі живі істоти в цьому світі так чи інакше взаємодіють з долею і пливуть за її течією. Доля мінлива і може змінювати свій напрямок як їй заманеться, але її течія настільки сильна, що хтось ззовні просто не здатний його змінити.
- Звільнившись від сили долі, ти виберешся і з її течії. Тому саме ти можеш створити нові змінні. Але коли ти знову стикаєшся з долею, то починаєш ламатися. І ти, і ті, хто тобі допомагають, — сказала Прау.
Віщ від Воль Ху накрив світло.
- Що це? — Пробнила Прау.
З туману предмет тріснув. Прау швидко відмінила магія і створила захист, розставивши обидві руки. З тремтячої речі з'явився білий світло і повзався на Прау, але її захист спрацювала швидше, і світло не досяг її тіла.
- Дивіться! — На обличчі чарівної дівчини відбивалось роздратування. - Я дійсно з тобою здохну, як собака.
- Що це було?
- А ти не зрозумів? Цей предмет повинен накласти прокляття на того, хто захоче шукати його господаря. Я досвідчена, але хтось інший був би мертвий - Прау смахнула предмет зі столу. — Я не змогла знайти місцезнаходження. А якщо взяти до уваги, що на цій штуці проклято, то можна сказати, ніби її господар не хоче бути спійманим. Хоча я провалилася, але камінці не поверну. Я ж мало не померла.
— Все нормально...
— Уходи, — Прау сіла на ліжка і помахала Сан Міну. - Тепер я точно не хочу з тобою зв'язуватися.
Сон Мін вийшов на вулицю, але не збирався відразу ж повертатися до лісу. Оскільки він вибрався з лісу, то потрібно ще дещо.