Сеун Мін, де помер, не так далеко від Бехенґера, в якому він жив раніше. Тоді він був найманцем рангу С і ніколи не покидав своє місто.
З лісу Регро до Бехенгеру було досить далеко. Можна встигнути вчасно, тільки якщо бігти без відпочинку. На щастя, Сан Мін міг собі це дозволити.
З дивними почуттями на серці він прямував у місце своєї смерті. Звичайно, він не помре ще раз у підземеллі. Той Сан Мін, який помер у попередньому житті і Сун Мін в реальному не можуть йти ні в яке порівняння.
Хлопець присів на пагорб біля входу в підземелля, не заходячи до нього. Якщо вірити в його пам’ять, він увійшов у підземні підземелля перш ніж сонце повністю зайшло.
Небо зафарбоване червоним кольором.
У минулому житті Сан Мін тренувався полювання на монстрів. Тоді він отримав завдання вбити гобліна в лісі неподалік. Для найманця ранга С це було досить-таки важке завдання.
Він розібрався з гобліном і на зворотному шляху вирішив заночувати тут. І тоді випадково він помітив, як утворюються підземелля. Спочатку на не було таких місць, вони з'явилися раптово.
Деякі з них були свідками появи підземного підземелля і могли відразу атакувати його, а інші просто продавали про них інформацію.
Світ, який існує там, не дотримується правил. Це дуже небезпечне місце, але якщо пройти його, то можна отримати виняткову нагороду.
Отже, інформація про підземні підземелля коштувала так дорого, що багато хто ризикував життям.
Як і Сан Мін у минулому. Тоді йому було 27 років. Це небагато, але не в тій ситуації. Бути найманцем С-рангом у такому віці означало, що він повністю не відбувся в житті. Він запалював один день за іншим, просто намагаючись не загинути.
У нього не було заощаджень, як і надії. Алкоголь, проститутки — він обманював цим сам себе, переконуючи, що у нього все добре. Він брався за легше завдання, і його репутація поступово падала.
Це було природно. Тому що найманців ранга С у світі дуже багато.
Саме так він і жив. Тому, як тільки він побачив підземелля, він захотів його пройти, але провалився і помер.
І зараз він тут.
Того часу сонце сідало.
Земля затремтіла. Сон Мін відчув вібрацію і повільно встав, оглянувшись. Він побачив руїни, яких до цих пір не було.
— Хм...
Сон Мін розширив межі сприйняття, замінивши маску на обличчі. Він досить посміхнувся.
У попередньому житті він цього не знав, але він був не один. Неподалеку відчувався слабка присутність когось. У попередньому житті це не було йому під силу, хоча й не вимагало великих навичок.
"Тоді я не міг оглянутися".
У нього не вистачало навичок і жартів. У минулому житті Сан Мін не приховав своєї присутності.
Як це зробити? Почекати поки хтось інший не увійде в підземелля?
« Ні, не варто» — подумав Сун Мін і повільно пішов.
Він подумав, що варто відразу розібратися з гостями. Там були люди, які не доведуть проблем.
Сан Мін не сховав своєї присутності і зійшов з пагорба. Навпаки, він розкрив силу. Маска все ще стримувала його, але навколо хлопця розрослася зловісна аура. Це не була Нейгун або сила людей. Як і очікувалося, за рік маскування крім стримування своїх енергій, Сун Мін розвинув дещо інше.
Силу дракона.
Він з'їв серце дракона повністю, так чому він не може використовувати його магію? Він сподівався, що зрештою навчиться цього уроку, але не зміг його використати.
Однак він міг живити з неї силу.
Спочатку це була не зовсім магія, але після неї перетворилася на енергію, яка сильно відрізнялась від Нейгуна і сили людей.
« Не будь пожадливим. Якщо б ти зміг використати і магію дракона, то це було би занадто."
« І все ж шкода»
« Що за нісенітниця? Будь вдячний мені. Без мене ти б не з'їв серце», - проніс Ходжу, але Сан Мін і без слів завжди був вдячний йому.
Звичайно, він цього не показував, бо боявся, що той знову почне нести нісенітницю.
« Я можу читати твої думки, ідіоте", — сказав Ходже.
Щось здалося вдалеку. Усі, хто помітив ауру Сун Міна, були збентежені. Було б добре, якби вони проаналізували ситуацію і відступили.
« Але, здається, не доля»
Підземні підземелля приваблювали, незважаючи на смертельну небезпеку. Він і сам добре це знав, тому Сан Мін не сподівався вплинути на них.
Руїни перетворилися на сходи.
Він пам'ятав, як він спустився по ній і знепритомнів, а потім опинився у закритому проході. Те, що змінюється підземелля. Сун Міну в попередньому житті було не по зубах зібрати всі скарби.
"Я не зустрів монстра".
Підземля була різною.
Кілька років тому Сун Мін вигулював Пек Сого з місця, повного подвійників. Так що були підземелля, які могли кишети монстрами, але є й такі, де немає монстрів, зате в них купа магічних пасток. Не можна дізнатися вид підземелля, не увійшовши в нього.
Наскільки він пам'ятав, в цьому було повно пасток, а не монстрів.
За тілом пройшла вібрація. Сон Мін не став нічого робити, просто чекаючи поки вона пройде. Як тільки він встав двома ногами на землю, то оглянув стелю. Суцільний коридор, де дорога вела лише вперед.
Сун Мін, без жодного сумніву, почав йти. Він майже не торкався землі, але пастки все ж розкрилися.
"Не варто її перестрибувати".
Хлопець стояв перед однією з пасток і закликав силу дракона, нелюдя та Нейгун.
З'явився чорний дим і Сун Мін зник, з’явившись вже на іншій стороні пастки. Він розтуляв суміш Чорного Гріма і техніки розвороту. Сун Мін знову доторкнувся до землі і обернувся назад. Він тренував цю Ци главу Самарієн цілий рік у лісі фей. Він боровся з Ві Джій Хюн і Ян Іль Чоном, але останній в кінцевому підсумку завжди здобув перемогу. Однак його поради, які він дав після поєдинку, були дуже корисними. Завдяки цьому він навчився нової Ці, хоча й не на рівні свого вчителя.
« А це простіше, ніж я думав» — байдуже зауважив Ходже.
« Тому що важко контролювати відстань» — Сан Мін потиснув плечима.
Як тільки він почав використовувати Чорний Грім, всі пастки втратили сенс.
Спочатку пастки не були особливими. Вони просто були смертельними для найманця ранга С. Але зараз хлопець не відчував і грама небезпеки.
За пам'яттю Сан Мін обрав лівий шлях. Незабаром він дійде до кімнати, де помер.
У попередньому житті він отримав особливий камінь. Хоча якщо він отримає його зараз, це не означає, що він піде в минуле. Спочатку він просто збирався знайти це місце.
Хлопець зупинився біля дверей. Усередині був маленький ящик і лежав камінь. Сон Мін глибоко зітхнув і схопився за ручку. Повернувши її, він повільно увійшов до кімнати. Як і в попередньому житті, посередині приміщення знаходився ящик. Сон Мін відкрив його, не вагаючись. Всередині лежав той самий камінь розміром з кулак.
« Це воно?»
"Ага".
« Думаю, це просто камінь. І доторкнувшись до нього ти повернувся в минуле після смерті? "
"Ага".
« Це було важко повірити. Я мало що знаю про магію, але уникнути смерті не під силу навіть драконам."
Але Сан Міну це якось вдалося.
Він взяв у руки камінь, і той почав рухатися в його руках.
Тепер усе відрізнялося від попереднього життя. Тоді в камені не відбувалися якісь зміни. Тоді він не розумів, що це взагалі таке, і взяв його з собою просто на всяк випадок.
[Тут знову взяв камінь]
Почувся голос. Те ж саме, як і коли він намагався навчитися навичок.
[Вернучий повернувся на це місце]
Це були останні слова голосу. Сун Міна перетворилась на порох, що зібралася в долоні Сан - Міна. Але це більше не був камінь. Сан Мін тримав у руках золотий ключ.
- Це ще що?
Сан Мін розгубився. Навіть Ходжу, який сидів у його голові, був здивований. До того, як він встиг подумати, що ж сталося, простір почав вібрувати.
« Щось відбувається» — попередив Ходжу.
Сон Мін відразу вийшов з кімнати. Але шлях, по якому він прийшов, зник. Оскільки він зайшов у підземний підземелля, то повинен знищити головного монстра.
Всі в підземеллі тремтіло: і дорога, і стеля.
Це дуже відрізнялося від попереднього життя, тому Сун Мін почав хвилюватися. Тепер не час стримувати Нейгун і силу людей, тому він зняв маску.
Земля під ногами зникла, і хлопець провалився вниз. Він не розгубився і розкрив техніку, але в цьому не було необхідності. Після короткого падіння підземний підземелля зовсім зник.
Сун Мін торкнувся невидимої підлоги. Він озирнувся вниз і в якийсь момент опинився зовні. Руїни підземелля майже зникли.
« Слава Богу, не доведеться проходити його» — пробурмотів Ходже.