Глава 1792
- А-а! - Як тільки Су Ло затримала подих і зосередилась на своїх ногах, раптово над її головою пролунав дивний пронизливий звук.
Вона не могла стримати очей і побачила сцену, від якої її зіниці звузилися. Аж ось перед нею з’явилося величезне обличчя, яке майже впритул!
Грудь Су Ло раптово опустилася! Але це тривало лише мить. У наступну секунду вона заспокоїлася і повністю проігнорувала дивне обличчя перед собою.
- Эй, эй, ей... - на незнайомому обличчі з'явилася дивна висмішка. Воно було похмурим і жалюгідним. Якби це були звичайні люди, вони б непритомніли. На щастя, Су Ло мала сильний характер, щоб не сильно турбуватися через цю зустріч.
Попереду були ще тисячі метрів шляху.
Раптом Су Ло відчула легкий холод у затилці і несвідомо озирнулася. Ще одне обличчя було так близько до її затилку! У той момент, коли Су Ло обернулася, вона мало не зіткнулася з ним! Його обличчя було яскраво-червоним, залитим кров'ю, а очі здавалися чорними, як ніби їх видряпали голими руками. Кров стекла по щоках. Але ще гірше те, що його обличчя було розбите і обнажений білосніжними кістками!
Су Ло насилу зробила глибокий вдих і мовчки повернулася. Вона дістала з свого простору чорну серветку для обличчя, акуратно повернула її і пов'язала собі на очі.
Тільки коли очі були закриті, вона могла зосередитися на тому, щоб не відволікатися на ці брудні, злі душі. Побачивши, що Су Ло спокійно стоїть з зав’язаними очима, духи несподівано втратили впевненість у собі, але вони не занепали духом.
Вони не могли викликати у неї панічний жах, але посіяли страх, тому ці безсовісні душі різними способами намагалися створити духовну ілюзію для Су Ло.
На щастя, вона змогла подолати труднощі. Вісімдесят відсотків з них були переохолоджені, а решта двадцять не представляли для неї небезпеки. Для інших це був би складний шлях, але для Су Ло він пройшов без будь-яких проблем.
Але, пройшовши близько трьох кілометрів, вона відчула, що вже не може продовжувати. У цей момент вона відчула, як подвоїлась опір її тіла. Ноги, які спочатку видавалися легкими, тепер стали важкими, наче свинцевими.
На четвертому кілометрі Су Ло досягла межі своїх можливостей - її обличчя почервоніло, серце шалено тряслось, а шкіра стала білою, як сніг. Перед нею наче з’явився невидимий пружний бар'єр. Коли вона спробувала подолати його, багато перешкод відкинули її назад.
Повертатися було марно. Куди вона могла піти? Це був лише четвертий кілометр, а попереду було ще шість кілометрів. Су Ло подивилася в дальню частину кімнати і зітхнув.
Але вона не розгубилася, прийняла пілюлі для відновлення духу, які могли відновити навіть силу Гросмейстера і відчула, як її духовна енергія знову досягає свого піку.
Вона опустила голову, погляд її був спрямований вперед.
Потім пролунав лише простий шум.
Су Ло, наче ракета, прямувала вперед, але перешкода виявилася занадто сильною. Їй не вдалося подолати й декількох сотень метрів.
Розділ 1793
І в результаті цього вибуху її тіло стало сильним ударом, а Ци та кров хлинули вгору.
Су Ло міцно вхопилася за поруч з собою, сильно кашляючи, щоб не впасти від удару бар’єру. Її сьогоднішня ситуація нагадувала подорож проти течії в морі.
Стримуючи кашель, Су Ло витерла куточок рота. Коли вона розкрила долоню, на ній з’явилася кров. Су Ло безпорадно посміхнулася.
До мети залишалося лише кілька сотень метрів, і вона витрачала всю свою духовну силу. Якби вона не мала пілюля для відновлення духу, то не вирішила б зробити цей крок.
Су Ло висипала пілюльку з флакону і відразу відправила її до рота.
Для відновлення духу пиво вимагало багато часу, щоб виявити свою ефективність. Су Ло просто сіла, схрестивши ноги, і занурилася в стан відновлення та самовдосконалення і вже через півгодини повільно відкрила очі.
У цей час Су Ло почала долати втому та слабкості, і її організм зміг відновити приблизно сімдесят-сім відсотків первинної сили.
— Продовжуй, - підбадьорювала вона себе, а потім рішуче зробила ще один важкий крок вперед.
Чим довше мандрував міст, тим більше він ставав бар’єром.
Серед душ, що проходили через міст, були як сильні, так і слабкі. Всі слабкі душі намагалися вперед, в той час як сильні трималися ближче до кінця мосту.
Бар'єр перед Су Ло був результатом образи та сили цих душ, і чим більше їх з’являлося, тим важче ставало рухатися вперед.
"Як же незручно", - подумала Су Ло, коли наблизилася до п'ятого кілометра шляху. Їй стало трохи важко дихати.
Над нею з’явився сильний бар'єр.
Су Ло перетнула порожній простір і повільно просунулась вперед, після чого відчула, як її духовна сила швидко зменшується.
Су Ло зробила ще один крок вперед, і це дуже засмутило її.
Вона глибоко зітхнула і, на цей раз, прискорила крок, переходячи на біг, наче намагаючись подолати відстань якомога швидше, але після п'яти стрибків тіло Су Ло майже пошкодило, і вона ледве стабілізувала своє положення. У цей час її голова і обличчя були покриті потім, а все тіло здавалося повністю мокрим, як ніби її витягли з води, але це було не найцікавіше. Найжахливішим було те, що при кожному крокі, який робила Су Ло, її нога залишала за собою неглибокий слід, освічений потім на ступнях.
Але полум’я душі горіло під мостом, і ці сліди заповнювалися тільки що з'явилися крапчастими плямами, які швидко випарувалися й зникали.
Су Ло дуже зітхнула.
П'ять тисяч сто метрів ... Потився струмком, і все її тіло було мокрим.
П'ять тисяч двісті метрів ... Су Ло стиснула зуби, і її тіло здавалося трохи нестабільним.
П'ять тисяч триста метрів ...
П'ять тисяч чотириста метрів ...
Хоча її тіло здавалося розшарпаним, у цьому крихкому істоті здавалось, що шаленіла неймовірна енергія. Вона стиснула зуби і закусила губу, але попри майже повну втрату сил продовжувала рухатися вперед, не дозволяючи собі здатися, навіть якщо вона знала, що її сили ось-ось вичерпаються. Цей нестримний дух викликав сильний смуток у маленького хворого, і він ледве не розплакався. Його темні очі дивилися на Су Ло з глибокою вдячністю і захопленням. Потім він здався і вирішив допомогти їй.