Глава 1790
- Отже, ми не можемо чекати Наньгуна і повинні вирішувати самі? — З гіркотою вимовила Су Ло.
Шлях назад був відрізаний, і тепер вона могла розраховувати тільки на свої сили.
Маленький Камінь з серйозним виглядом кивнув.
— Що ж, це єдиний вихід: Су Ло погладила своє чоло і усвідомила неминучість подій.
Зрозумівши, що попереду буде важке завдання, а Нанґун Левунь не зможе прийти на допомогу, вона пішла шукати Червоного Лотаоса Юня Ло у цілковитій самотності.
- Червоний Лотос Юнь Ло — це перший вогонь, який виник на початку створення неба і землі. Якщо ви зможете отримати цей вогонь, то не лише пошкодите свою травму, але й значно полегшите вашу подорож у майбутньому. Це справді рідкісна нагода, яку не можна впустити — з сумом промовив маленький Камінь.
Він не був впевнений, чи є хтось, хто керує всім цим, але завжди думав, що Су Ло неймовірно пощастило. Коли вона зустрілася зіболю, їй пощастило знайти Червоний Лотос Юнь Ло. І це сталося в « слабкий період» Червоного Тароса, що майже знизило складність зі 100-відсоткового рівня до дуже низького. Це не було звичайним везінням.
Однак Су Ло не розуміла, наскільки їй пощастило. Вона вважала, що рівень складності все одно був дуже високий.
Вона взяла на руки маленького соболя і швидко пішла вперед. Тут було як у печері, полум’я постійно падало вниз. Кожен її крок був обережним, вона мусила концентрувати всі свої сили. Це було нелегко, адже вона була серйозно поранена.
На той час Су Ло вже витратила певну частину своєї духовної сили, і її швидкість не зменшилась. Вона могла б закликати маріонетку, щоб та несла її на своїх плечах, але, згадавши, скільки духовної сили це віднімає, тільки похитала головою і вирішила приберегти її для вирішального моменту.
На щастя, на шляху вже не було концентрованих атак полум’я. Хоча іноді вони все ж відбувалися, але настільки рідко, що маленький Камінь без труднощів справлявся з ними.
Навіть Су Ло відчула, що все пройшло добре, бо вона подолала цей шлях без будь-яких проблем.
- Не втрачай пильності, — пролунав у її голові низький голос Малого Камня.
- Попереду небезпека? — запитала Су Ло, знизивши голос до шепота. Маленький камінь був набагато сильніший за неї і мав значно більше досвіду, до того ж він був одним з найбільш довірених її людей.
- Пам'ятаєш, куди зник вогонь душі? — запитав маленький Камінь тим же низьким голосом.
- Ти не задумувалася, чому по дорозі було так мало вогнів душі? - запитав її маленький Камінь, і в його очах з'явився холодок.
- Невже всі вони знаходяться попереду і в кінці шляху, щоб перешкодити мені пройти? - Су Ло була шокована цією думкою, розуміючи, що це означатиме для неї катастрофу.
- Якщо я правильно розумію, то перед тобою річка Хуанцюань, — вимовив маленький Камінь, і його голос став серйозним, як кам'яний виття. - На річці є міст, який називається Міст Душі.
- Міст, збудований полум'ям душі? — На здивування Су Ло.
— Дивіться, — сказав маленький Камінь, вказуючи на полум’я далеко від нього, і зітхнув. - Я теж сподіваюся, що помиляюся, але факти я бачу і ти сама можеш переконатися в їх правдивості.
Глава 1791
Су Луо з упевненістю дотримувалася вказівок Малого Каменя, який здавався їй справжнім богом.
Вдалині вона побачила червоний міст з полум’я, який не був схожий на звичайний вогонь. Він постійно вивергав язики вогню і лаву, створюючи справді страхітливе видовище.
Спочатку Су Ло не була занадто стурбована, але з наближенням часу вона усвідомила усю складність і серйозність ситуації. Незчисленна пламена душ об’єдналась, утворюючи міст, від якого зчинився сильний гнів і обурення.
Коли вона була на відстані 100 метрів від моста, то відчула, як його енергія починає рости, готуючись до атаки. Су Ло зупинилася і закрила вуха, щоб не чути цей гнівний рокот.
Атаки на душу були набагато страшніші, ніж фізичні. Від останніх можна було ухилитися, але атаки душі були безжалісні і поки вони залишалися в зоні їхньої дії, ніхто не міг знайти порятунку.
— Тепер у нас немає іншого вибору, окрім того, що переступає через міст, — сказав маленький Камінь, ніби прочитавши думки Су Ло, і ці слова стали її єдиною потіхою в цій небезпечній ситуації.
Су Ло досягла вершини своєї майстерності, бо завжди шукала найкоротших шляхів. Тепер, коли маленький Камінь сказав, що коротких шляхів не існує, вона відчула розчарування і зітхала.
Проте Су Ло не знала, що в цей момент маленький Камінь також зітхав.
Су Ло дістала пілюль для зсідання крові і поклала її в рот. Вона прожувала її кілька разів, а потім ковтала. Пілюля швидко почала діяти, надаючи цілющий ефект в її данні. Тогочасно Су Ло скорміла одну таблетку Соболю, просто на всяк випадок.
Насправді, пігулка Імператорського класу для зсідання крові не дуже допомогла Су Ло. Вона з'їла її просто для того, щоб заспокоїти свою душу. Тільки вона могла бути настільки екстравагантною, щоб їсти пігулку для зсідання крові, наче цукрову квасолю.
Їй треба було подолати цейост Душі.
Коли Су Лоу було вирішено, вона глибоко зітхнув і взяла на руки свого маленького болю та впевнено вирушила в небезпечну подорож.
Перші кроки були легкими, і атака полум'я душі була не такою сильною. Але коли вона досягла мосту, її мозок пронизав біль. Здавалося, вона відчувала полум’я злобою і ненавистю.
Су Ло знову глибоко зітхнув, розслабився і впевнено крокнула на міст. Він був нешифрований, і по ньому міг пройти лише один чоловік. Крім того, міст тремтів і був дуже нестійкий.
Лише під час подорожі Су Ло зрозуміла, що жорстокість зросла більше ніж удвічі. Він справді заслуговував своєї назви — Міст Душі. Вона знала, що якщо хоче пройти по ньому, їй доведеться зняти шар шкіри, але його треба було подолати швидко, бо маленький Камінь говорив їй, ніби « слабкий період» Червоного Лотоса Юнь Ло триватиме недовго — максимум дванадцять годин, а зараз минуло вже два.
У нас було лише десять годин часу.
Міст Душі простягався на десять тисяч метрів, звивистий і заплутаний. З першого погляду здавалося, що інша його сторона знаходиться на краю неба, але зараз Су Ло була не в змозі думати про кінець Моста Душ. Все, про що вона могла думати - це про свої ноги і як подолати цю небезпечну перешкоду.