Глава 1794
У той момент, коли Су Ло була на межі втрати свідомості, согель швидко кинувся вперед і з шумом втягнув повітря!
У цей момент їй здалося, що перешкода перед нею на мить застигла.
Не чекаючи сигналу соболя, Су Ло вона почала рухатися з такою швидкістю, яку не міг контролювати її розум.
У цей самий момент її швидкість майже досягла максимуму в історії. Вона була швидко, як блискавка! Мимо проминула лише біла тінь. Коли вона озирнулась, то зрозуміла, що успішно вилетіла на кожний кілометр.
Завдяки підтримці цієї хвороби Су Ло змогла заощадити стільки сил на одному подиху, але їй не вдалося повторити подвиги, оскільки він використав цей могутній рух і закрив очі та впав у обійми Су Л.
Дівчина з жалем тремтіла його по голові, а потім обережно відправила у свій простір. Очевидно, що бар’єр на шостому кілометрі був набагато могутнішим за попередній.
Коли Су Ло піднялася на ноги, вона відчула, як її окутує нескінченний бар'єр, який ніби стискає і розмиває його, наче тісто, що змусило мене відчувати подих. Навіть у очах потемніло, а дух в її тілі знову вичерпався.
Щоб не втратити свідомість, Су Ло швидко сіла і почала займатися культивацією, намагаючись відновити сили якнайшвидше.
Відкривши очі, вона виявила, що внутрішня рана в її тілі, залишена хворим, здається, трохи затяглася.
"Невже бар'єр на мосту душі здатний відновити внутрішні пошкодження?" - з недовірою подумала Су Ло.
У той час пролунав голос Малого Каменя:
- Хіба ти цього не бачиш?
- Невже ці бар'єри дійсно допомагають відновлювати внутрішні пошкодження? — З легким занепокоєнням запитала Су Ло.
Раніше вона пошкодила своє тіло і отримала внутрішні травми.
- Вони не тільки допомагають відновити внутрішні пошкодження, але й сприяють твоєму прогресу вдосконалюванні — цього разу маленький Камінь був більш підрощений у своїх поясненнях: Він хоче, щоб ти дала йому свою духовну силу, аби стати однією з них. Якби це сталося, ти б дізналася, як вони заздрять тобі. Цей тиск настільки стискає твоє тіло, що в той же час постійно зміцнює його здатність протистояти йому, щоб твоя сила могла рости і розвиватися. Отже, цей міст душ вам потрібний і є чудовою нагодою перевірити й попрактикуватись у своїйдосконаленості.
Червоний Лотос Юнь Ло був найвідповіднішим підходом Су Л. Якби не було нікого, хто б міг контролювати ситуацію в темряві, маленький Камінь би не повірив у це.
Су Ло вже довгий час залишалася на відстані шостого кілометра. Залишилось лише шість годин, але вона все ще не могла подолати відстань до кінця мосту.
- Якщо ти не можеш цього зробити, то достань маріонетку Бога Бітви. Хоч би як там було, ти не будеш використовувати її просто так, — холодно порадив маленький Камінь.
- Я можу терпіти, — обличчя Су Ло почервоніло, а тіло тряслося так сильно, що, здавалося, вона от-ось втратить свідомість. Але вона таки наполягала на своєму!
Глава 1795
Су Ло розуміла, що цей міст душі — рідкісна можливість для його розвитку. Це не перший сильний біль, який вона відчувала. Коли її майстер намагався зміцнити фізичну силу, вона з витривалістю витримала всі випробування.
Хоча Су Ло тремтіла від болю, вона не хотіла відступити.
З часом її шкіри з'явилися маленькі кров"яні кульки, які поступово збільшувалися в розмірах і викликали страх. Всі її супутники і розплідники були в паніці, побоюючись, що Су Ло може вибухнути і померти.
Навіть маленький Камінь таємно покрилася холодним потім від страху, але сама Су Ло, здавалося, не відчувала ніякого дискомфорту, продовжуючи йти вперед з бульбашкою кров'ю на шкірі.
З бігом часу життя Су Ло поступово згасло. Незабаром її тіло поросло в червоний колір. Але Су Ло майже не відчувала болю. Їй здавалося, що її тіло розпалося на частини і перетворилося в пил, а її душа, пари в повітрі, твердо крокувала вперед, залишаючись одна.
- Зупинися! Не йди далі! — Голос Маленького Каменя в голові.
Але Су Ло не послухалась, а її поступ був твердий.
Кожен її крок залишав за собою яскраво-червоні сліди, які ставали все яснішими в міру випаровування жару.
- Ти хочеш померти? — Крихітний Камінь у свідомості Су Ло.
У його очах дівчина представлялась йому несерйозною і лінивою особливою, яка могла тільки сидіти, але не стояти, ходити, а робити короткі перебіжки, проте не займатися тренуваннями.
Але в цей момент Су Ло навіть змусила його замеріти у благоговійному жаху.
Хоч би як злився маленький Камінь, наказуючи їй зупинитися, кроки Су Ло залишалися незмінними. Кров на її тілі ставала все більш бурхливою і постійно збиралася назовні. Тіло Су Ло вже давно було покрите нею.
Навіть кам’яна людина не могла спокійно дивитися на це.
Маленький Камінь знав, що якщо Су Ло буде продовжувати в тому ж дусі, то її тіло не витримає. Він намагався зупинити її, але у нього нічого не вийшло.
Зараз Су Ло була повністю зосереджена, а її духовна сила палала. Хоч би яким сильним був маленький Камінь, він не міг змусити її зупинитися, що викликало у нього гнів і занепокоєння, але він міг лише кричати на дівчину.
Але тоді Су Ло не могла його почути. Важко, але вона досягла семи тисяч дев’ятсот метрів! Але раптово її тіло зупинилося.
У наступну мить... Су Ло немов підкинуло пружиною і вона швидко полетіла назад!
Коли вона побачила, що всі зусилля виявилися марними, то відчула біль у її очах. Вона намагалася вхопитися за міст, щоб зміцнити своє тіло, але це було марно — швидкість, з якою вона летіла назад, була занадто велика.
У цей момент Су Ло, нарешті, вирішила діяти. Вона витягнула свої довгі руки і міцно схопила одне з пламен душі!
Су Ло тримала полум’я душі за шию, а воно висунуло язик і скривдило обличчя. Саме завдяки цьому її фігура знайшла стійкість, але коли Су Ло відстрибнула назад, її зусилля виявилися майже даремними. Вона повернулася на позицію шостого кілометра!