Глава 1788
Су Ло з готовністю кивнула, чекаючи на подорож у таємничий і загадковий світ. Вона припускала, що потрапити в світ, де співіснують лід і полум'я, дві абсолютно протилежні стихії буде дуже складно, але коли вона крокнула всередину, то виявила,що це зовсім не так.
Незважаючи на шалений вогонь, Су Ло відчувала себе так, ніби опинилася в місці, куди до неї ще ніхто не потрапляв. Вона йшла вперед без жодних перешкод, що викликало у неї щиру цікавість.
Снаружі шалено гористе полум'я, вогняні змії танцювали на вітрів, створюючи відчуття небезпеки, але всередині було тепло, як навесні, немов вона купалася у весняному бризі...
Через це контраст Су Ло було важко зорієнтуватися.
- Як це можливо? - Її великі очі моргнули, і вона явно була в замішанні від цієї ситуації.
Маленький Камінь також уважно вивчав околиці. Він відчував слабкий запах чогось, що нагадує рибу, але не міг з упевненістю сказати, Що це було.
- Зайди і подивися, — зараз ситуація була невизначеною, і навіть маленький Камінь не міг сказати нічого конкретного. « Якщо ситуація критична, то поспіши. І хай той сильний чоловік виведе тебе ». Дочекайся, поки не зустрінешся Наньгун Люня, тоді ще не буде пізно увійти.
— Поняла, — кивнула Су Ло на знак згоди.
Це море вогню здавалося нескінченним, простягаючись до самого горизонту.
Хоча температура довкола була затишною до крайнощів, і здавалося б, що в окрузі не було жодної небезпеки, чим довше вона лежала, тим холодніше серце Су Ло. Вона стала ще обережнішою і не відважилася виявляти найменшої необережності.
У цьому оточенні червоного вогню, важко було відчути, як далеко вона пройшла.
Раптом Су Ло відчула за своїм спиною дивну тінь. У ту ж мить її спина покрилася холодом і оніміла. Вона різко обернулася, але за її спиною нікого не виявилося - тільки порожнеча.
Можливо, це була її власна помилка? Су Ло з недовірою потерла голову, роздумуючи про це.
У цей момент вона промайнула дивну тінь — цього разу була впевнена, що це не ілюзія.
- Що це таке? — запитала вона біля Малого Каменя.
- Нічого особливого, не варто турбуватися. Це всього лише маленька пожежа, не звертай уваги, — відповів маленький Камінь, холодно посміхаючись.
Су Ло тихо фирнула.
— Тобі, шановний, легко казати, що не варто турбуватися, але я тендітна дівчина, навіть не можу чітко розгледіти його швидкість. Як мені не хвилюватися? До того ж, цей вогонь явно налаштований проти мене.
У цей момент в сторону Су Ло одночасно кинулися чотири язики полум'ям!
З потужним імпульсом і вбивствною аурою Су Ло вже збиралася ухилитися від удару, але ... Не встигла вона ухилитися, як маленький собол закрутився навколо неї. Коли Су Ло знову подивилася вперед...
А? Куди ще немає вогню? Вона моргнула, з недовірою дивлячись на те, що відбувається.
Коли Су Ло знову побачила маленького чоловіка, вона захотіла покласти руку до лоба.
Рот створіння рухався, видаючи безперервні звуки, подібні до суцвіття. Здавалося, що він насолоджується їжею. Су Ло могла уявити, що він їсть навіть не бачачи цього. Напевно це були ті чотири вогні.
- Ти впевнений, що з тобою все буде гаразд? — З недовірою запитала Су Ло.
Сила атаки цих чотирьох мов полум'я була дуже велика. Навіть коли вона була на піку своєї форми, їй довелося б витратити багато сил, щоб протистояти їм, але чого вона точно не очікувала, так це того, що маленький собой просто проковтне полум'я, та ще й з таким задоволенням.
Істота витерла куточок рота, підняв пару великих, ясні, як у оленя, очей і спантеличено подивився на Су Ло.
- Дуже смачно, але все одно хочеться ще, — сказав він.
- Дуже смачно? — Су Ло раптово втратила дар мови.
Глава 1789
Хіба може бути смачним полум’я? Якби маленький божественний дракон все ще був тут, у них було б багато загальних тем для розмови з маленьким соболем. Адже обидва ці малята так люблять пробувати дивні та незвичні речі!
При думці про маленького божественного дракона серце Су Ло защемило. Вона була розлучена з ним на деякий час і не знала, чи все з нього в порядку.
Раптом маленький соболь видав схвильований вою, дівчина повернула голову назад, і те, що вона побачила, змусило її побледіти. Маленький собо був дуже схвильований, але Су Ло не поділяла його хвилювання (Стовк був збуджений, не стурбований).
У цей момент з усіх боків до них прибігало безліч полум’я. Мови полум’я використовувались у різноманітних відтінках: оранжевих, синіх, фіолетових і навіть чорних. Вони, наче метелики, впевнено і сміливо летіли уперед, видаючи незвичайні та химерні звуки.
Серце Су Ло миттєво затремтіло від хвилювання.
Маленький сон був стривожений, а тепер його мордочка почала нервувати. З шумом він кинувся на руки Су Ло, і його маленькі лапки вчепилися до її одягу з непереборною силою. Су Ло усвідомила, що навіть малий хлопець не мав сили в цей момент.
Навколо простягались відкриті поля. Не маючи можливості відступити, Су Ло могла знайти вихід тільки сама. Вона швидко покидала землю, і це не зупинило її. У той же момент вона створила Просте пусто, що плотна окутало її і маленького соболя.
Над головою Су Ло висіла щільна маса волі, виливаючи кров криків, повні смутку і нескінченної несправедливості. Різкі звуки, здавалося, могли майже проколоти барабанні перетинки людини.
Хоча Су Ло лежала на землі, вона щільно закривала вуха і не зважала на жахливу сцену над головою, все - таки зіткнулася із сильним нападом. Отримавши серйозні поранення, вона відчула приплив життєвої енергії і відчуття, що її кров ось-ось закипить, ніби їй от-от стане погано. Хоча вона могла терпіти біль у тілі, те, що змусило Су Лу впасти, було сильним сумним криком.
Як тільки ці польові істоти зрозуміли, що не можуть завдати шкоди дівчині, вони миттєво зникли. Їх швидкість була настільки високою, що вони розчинилися в повітрі, як ніби їх ніколи і не було.
Після того як Су Ло відійшла, я відчула полегшення і задоволення. У цей момент її лоб покрилася холодним потім, а обличчя стало моторошно блідим.
— Все це чари, що палають душі, — сказав маленький Камінь.
- Душі? — Здивована вигукнула Су Ло.
- Так, кожна воля є душею. Жорстокі душі, які страждають від несправедливості та озлобленості, були в тоні маленького Кам’яного каменя глибоким меланхолії. - І ці душі були ув'язнені тут у той час, а тепер вони на межі вибуху.
Почувши це пояснення, серце Су Ло знову впало у п’ятки.
Маленький Камінь знову сказав:
- Ти можеш ясно бачити? Ці ворожі душі здаються вільними і неспокійними, вони стримуються без зупинки. Їхній розум близький до зомбі?
- Це взагалі можливо? - Су Ло завжди була розумною, і коли маленький Камінь вказав їй на це, вона відразу відчула хвилювання від того, що змогла відсунути щільний туман і побачити правду.
- Серед них є аномальні зсуви, — маленький Камінь злегка кивнув. - Якщо я не помиляюся, то це повинно бути щось пов'язане з Червоним Лотосом Юнь Ло. І найбільш ймовірно, що він повинен прокинутися.
- Що станеться, коли він прокинеться? — відразу ж запитала Су Ло.
- Якщо він прокинеться, всі живі істоти загинуть, а від підпаленого каменю не залишиться і сліду! — З співчуттям дивлячись на Су Луо, виготовив маленький Камінь. Його погляд був сповнений серйозності. - У цей короткий час, поки Червоний Лотос Юнь Ло не прокинувся, це найкращий спосіб отримати його, — додав він.