Глава 168
- Хіба третя Міс не володіє бойовими мистецтвами? Чому вона все ще там?
"Навіщо третя Міс досі не вийшла?" - Капітан Лі вважав, що все це було щось дивне.
- Я не знаю, давайте подумаємо про це потім, зараз йдіть і спасіть її! - Ла Мей була настільки стурбована, що не знаходила собі місця.
Усім було надзвичайно ясно, якщо з Третиною Міс щось станеться, але при цьому слуги залишаться цілі, то Великий Генерал Су безсумнівно з кожного з них три шкури стримає.
У той час у кімнаті панувала цілковита замішання і непорозуміння.
Вся справа в тому, що вогонь знищив залишки токсичного сонного газу, і Су Вот швидко прийшла до себе. Коли вона спробувала поворухнутися, її тіло відібрало глибокий біль. Їй було настільки боляче, що вона ледве стримала стони.
Вона мисливо посміялася сама над собою. Треба ж, який цікавий еротичний сон їй приснився і все було так реалістично...
Однак наступне рухоме колесо змусило Су Вон повністю скинути всі залишки сну.
Її голова швидко стала ясною!
Все, що вона бачила і відчувала, не було сном, це була реальність. І все ще продовжувалось!
- Ааа! - Закричала, що є сил, Су Вон. Вона відразу ж з усього розмаху врізала кулаком людині у чорному.
Заспокоївшись і поступово прийшовши в себе завдяки надприродному-відрізаючому удару Су Вон, чоловік також почав усвідомлювати всю ситуацію.
У жахі Су Вон і людина в чорному витріщилися один на одного.
Це було не вперше, тому вони відразу пізнали одне одного.
- Вы...
- Ти...ти ... Якого рожна ти тут забув? - Су Вон відразу ж прикрила свою груди руками, вона хотіла провалитися крізь землю від сорому. Вона хотіла проклинати все і кожного, рвати волосся на голові та кричати в усе горло, але єдине, що вона могла зробити - це тихо заплакати.
Після чого їй стало неймовірно страшно, хоча в кімнаті було жарко, її проминув холодний озноб.
« Вона, вона... вона зараз... О, небо, як таке могло статися, чому саме з нею?!"
Людина в чорному повільно відбудувала у голові все, що сталося з нею, починаючи зі вчорашнього дня.
Він взяв завдання принизити і знищити Четверту Міс резиденції Су, але хіба він міг знати, що ця плутка схопить його, а не він її. А після.... Що сталося потім?
У той момент, коли людина в чорному схопився за голову, намагаючись згадати хоч щось, Су Вон з усією дурі вмазала йому.
- Ти ідіот! Негодяй! Сволота! Я заплатила тобі, щоб ти зґвалтував Су Ло, навіщо ти зробив це зі мною? Як ти взагалі знайшов мене? Я ж казала тобі, що я третя Міс сім'ї Су, ТРЕТЬЯ МІС!
Су Вон була на межі, ще трохи і вона зійшла б з розуму.
Людина в чорному спочатку хотіла заперечити їй, але потім зрозумів, що для неї буде краще зараз мовчати у ганчірочку.
За дверима, після того як пролунав крик жаху Су Вон, всі заціпеніли, на їхніх блідих обличчях відобразився страх.
Крики і безперервний стук у двері Ла Мей тільки посилився:
- Пані! Пані! З Вами все гаразд? Будь ласка, залиште свою кімнату!
Підпорядені капітана Лі почали виламувати двері.
Не так сильна двері затремтіла. Вона почала повільно розвалюватися на шматки так, ніби була знищена тараном.
Відчаїнь охопило Су Вон. Вона збиралася задушити власними руками людини в чорному, але зараз ...
Коли вона побачила сильний вогонь довкола, то широко розплющила очі. Втративши контроль над собою, вона заволила:
- Йди геть звідси! Негайно вимітайся. Забирайся геть, щоб духу твого тут не було!
Якщо люди зовні виламують двері, увійдуть сюди і застануть її у такому вигляді... Тільки одна думка про це Су Вон почала жахатись.
- Але... - Людина в чорному, подивившись на своє тіло, побачив на ньому сліди від подряпин нігтів, укусів і червоних плямок, все це змусило його затурбуватися. І куди він піде у такому вигляді?
- Де одяг! - Пуще першого закричала у всі горло Су Вон. Але, хоч би скільки вона була словеня, ситуація не змінилася. Одяг пропав. Під ліжком і під столом не було видно навіть тонку початку.
Навіть найжахливішим у цій ситуації було те, що пропала не тільки весь одяг, але й навіть вишиті простирадла, фіранки та скатертини!
Глава 169
- Уйти? Куди мені піти? - Людина в чорному напружується, він у паніці озирався по сторонах у пошуках виходу з ситуації.
Він відчув безвихідність, коли зрозумів, що кожна тканина, яку можна було б використати для прикриття наготів, була спалена. Навіть скатертина!
Су Вон теж була в розпачі. Вона з тривогою оглядалася на двері, одночасно прогулюючись по кімнаті взад-вперед і намагаючись придумати хоч щось - хоча б махаю ідеєю, як вибратися з цього огидного стану з меншими втратами.
Раптом Су Вон побачила цілий і неушкоджений гардероб, який серед палаючого полум'я був її променем світла в повній темряві.
- Швидко! Ховайся туди! - Вона змовила чоловіка в чорному.
Людина в чорному зовсім втратила голову, він вже не сподівався на порятунок. В той момент, коли він побачив свій рятівний коло, він, не думаючи більше про втечу з палаючої кімнати, застрибнув в гардероб.
У той час дедалі більше людей втікали до двору гібіксуса. Навіть Су Цзянь прибув на місце події. Його крижані очі подивилися на натовп, після чого він здивовано проговорив:
- Що тут відбувається? Чому всі стовпилися тут? Де третя Мисс?
Капітан Лі швидко віддав честь Су Цзяну і сказав:
- Третя Міс все ще знаходиться всередині. Ми зовсім недавно чули її голос.
- В сторону! - Потік енергії вирвався з тіла Су Цзянь, хоча він використовував тільки 30 відсотків своїх сил, цього було достатньо, щоб двері затрещали і розвалилися на шматочки. За нею відкрилася жахлива картина — все охопило полум’я, яке відразу почало вириватись назовні.
У кімнаті Су Вон була так стурбована, що вона не могла всидіти на одному місці ні секунди.
Вона хотіла голосно кричати, щоб ніхто не входив.
Але вогонь ставав дедалі сильнішим. У неї не було іншого вибору, крім як вийти назовні. Якщо, звичайно, вона не хотіла перетворитися в пару вугільних вугілляв.
Як тільки Су Вон почула гуркіт біля дверей, її тіло напружилося. Її думки розвіялися, а здоровий глузд відкинуло вбік. Вона помчала до гардеробу і застрибнула в нього. Тоді з громіздкою захлопнула шафа.
Су Вон припустила одну й ту ж помилку вже вдруге. Те, що сталося з Прудом Лотосом, не навчило її нічого.
Кожного разу, коли Су Ло робила щось, вона продумувала все на кілька кроків вперед. А ось Су Вон завжди діяла спонтанно. У нинішньому скрутному становищі, вона не могла думати ні про що, не те, щоб розрахувати якісь варіанти і можливості ...
Вона була приречена.
З гучним гуркотом двері були вибиті. Через сильну тряску, що тримався на останньому здиханні потолочна балка тріснула. А потім з гучним шумом звалилася...
Хоча це не погіршило ситуацію, але викликало шум і полум’я на вулиці.
Крім того, колишня балка впала на гардероб всередині кімнати Су Вон. У страху двоє людей почали закулювати його. Вони почали стукати по дверцятах шафи і панікувати, абсолютно переставши розрізняти звуки того, що відбувалося зовні.
Однак, це були тільки квіти.
Спочатку, Су Вон вибрала гардероб для свого прикриття тому що він був далеко від вогнища горіння і мав досить сильну силу, щоб швидко не запалитися. Але вогонь став таким сильним, що вже майже дістався шафи.
Поки Су Вон і людина в чорному ховалися всередині, вони навіть не підозрювали про небезпеку. Їм здавалося, що вони знайшли порятунок в цьому маленькому «гробу».
Сила, якою використав Су Цзянь, для вибити двері була занадто сильною, що призвело до трагедії для Су Вон. Він першим увійшов до кімнати, роздмухуючи клуби диму в сторони і голосно кричачи:
- Вон'ер! Вон'ер! Швидко виходь!
(п/п Міка: ніжне ставлення до молодших. Для тих, хто не вперше читає китайські новелли, я думаю знайоме таке поводження. P.s.У мене язик не повернувся назвати Су Вон, крихтою Он або маленька Ват. Глава: але її можна називати ССу Вонайящого)
Хоч Су Вон останнім часом і робила те, що розчаровувала його, то вона була його тілом та кров’ю — цього не змінити. Крім того, Су Вон постійно і старанно підзивалась до Су Цзяна, що зазвичай бавилося їй на руку. Однак сьогодні любов батька стала для неї найбільшим лихом.
Хіба міг Су Цзянь залишитися осторонь, коли з його милою і ніжною донечкою сталося таке нещастя? Звичайно, не міг. Тому він увірвався в кімнату разом з капітаном Лі у пошуках Су Вон, не переставаючи кликати її.
Вже було майже неможливо контролювати вогонь. Крім того, вся кімната заповнила густий дим. Не тільки полум’я та дим були небезпечними. У кімнаті також було надзвичайно жарко. Всі, хто входив від спеки, висихали і знову змокли. . Чорний дим злинув очі і викликав кашель. Важко було довго перебувати в приміщенні.
- Вон'ер! Вон'ер! - Він не перестав називати Су Вон. Його серце затремтіло. Невже... з Вон'ер вже сталося нещастя?