Глава 167
Час прийшов. Куточок рота Су Ло зігнувся в зловісній крижаній ухмилі.
« Нарешті, оцей настала твоя година — плоди своєї праці будуть задоволені. Ты готова?»
Су Ло не почала ховатися по кутах, вона в голу пнула двері і кинула чоловіка у чорному прямо на Су Вон.
Су Вон була вражена тим, що відбувається. На початку вона була дуже обурена і вже збиралася відкрити рот, щоб сказати пару лагідних чоловік. Але раптом сталося щось за межами фантазії. Її тіло, як і сама шкіра людини в чорному тілі, просто-таки палить. Тіло дівчини затремтіло, мурашки повзли по її шкірі, неймовірно приємне і в той же час неконтрольоване бажання з’явилося всередині неї.
Су Вон повільно втрачав голову, і все глибше занурюючись у свій казковий світ. Такий ніжний і лагідний чоловік манив її до себе, а вона й не чинила йому опору.
Її інстинкти взяли верх над розумом, наче дика кішка вона накинулася на людину в чорному і розірвала його одяг.
Вона була нетерпелива і активна. Її рухи були грубими і непристойними.
Людина з чорним одягом більше не була одягнена в принцип, але на ній залишилися лише мізерні лахміття.
Він так і не прийшов в себе. Він, наче мертва лялька, вільно валявся на ліжку Су Вон.
Підкоряючись своїм бажанням, Су Вон підскочила на людину в чорному і ніяк не могла зрозуміти, як полегшити страждання свого тіла, яке згороло від нестримного бажання переповнювати його.
Людина в чорному до цього вже надихнув трохи сонного газу, та і цього разу всю кімнату була заповнена ним. Він відкрив очі. Вони були яскраво-червоними, наче розбурхане пекельне полум'я. Його мозок вже давно перестав що-небудь співвідмовляти.
Су вон страждала від агонії, градом стікав по її обличчю. Тим не менш, що б вона не робила, вона ніяк не могла втримати біль.
Су Ло з насмішкою дивилася на Су Вон. Вона не могла відмовити собі в задоволенні доглянутий перед нею шоу до кінця.
Третя Міс сім'ї Су втратила чистоту з чоловіком у чорному невідомого походження. Якщо про це стане відомо... а що, звучить дуже навіть непогано!
Тут перед нею така чудова картина розгортається. Су Ло, яка була щедрою душею, не могла дозволити собі насолоджуватися цим видовищем наодинці.
Су Ло лише на хвилину замислилась, перш ніж зібрала весь одяг, розкинуний навколо. Простінь, покривала, скатертина на столі - будь-яка більш-менш велика ганчірка в кімнаті, якій можливо було прикритися була підпалена Су Ло.
Ще один плюс цього гасла - після такого вже точно ніхто не зможе виявити сонний газ.
Блиски вогню витріщили на обличчі Су Ло, яке раптово стало темним. Зараз неможливо було побачити, який у неї вираз обличчя.
Оскільки в кімнаті було багато добре горюючих речей, вогонь швидко поширився на всі приміщення.
Крижана усмішка осяяла обличчя Су Ло, після чого вона розвернулась і заперши двері, покинула двір Су Вон.
Вогонь швидко поширювався навколо. Однак чоловік і жінка на ліжку продовжували займатися своїми справами, а їхні розмальовані тіла переплелися між собою, наче танець. Задовольняючи свої примітивні інстинкти, дико і грубо, вони відчували найбільшу насолоду від того, що відбувається.
Ніхто з них не звернув увагу на те, що в кімнаті стало якось вже занадто жарко. Але це зовсім не означало, що інші люди могли не помітити чорний дим і блиці полум'я з кімнати третій Міс Су.
Су Вон і людина в чорному були не єдиними людьми, що перебували у Гібіскусовому дворі. Там також жило багато служниць і старі слуги, які чекали наказів Су Вон.
Вогонь був шаленим і інтенсивним. На початку, він був невеликим, ледь помітним, як дрібні зірки на нічному небі, але з часом він став шаленим і яскравим та величезним. Йому знадобилося кілька хвилин, щоб з ледь помітної вишвидки повернутися в катастрофу.
Коли служниці побачили, як полум’я нависає вночі, вони відразу почали піднімати всіх довкола.
- Несіть води! Води, швидше! Тушите швидше полум’я! - Викрикували налякані слуги на всю околицю. У такий тихий час шалені крики і мертвого б підняли. Що вже казати про цілком живих сонних створінь поместь.
Всі до одного, навіть не вдягшись і зачісуючись, виривалися назовні.
На подвір’ї гібіксу також помітили незграбні охоронці. Капітан привів солдатів, і всі вони приєдналися до процесу тушіння.
Ла Мей, стояла біля дверей Су Вон. Вона кинулася до капітана, з тривогою бормоча:
- Капітан Лі, швидше, врятуєте Третью Міс. Третя мисс все ще всередині!
Двері до кімнати Су В були замкнені. Мабуть, замок розплавився під такою температурою.