Глава 170
- Третя Міс! Третя Міс, де Ви? - Капітан Лі та його підлеглі рикали по всій кімнаті в пошуках своєї пропажі.
Вони були на межі розпачу, так як скільки б вони не шукали, знайти Су Вон в кімнаті не могли, вона як крізь землю провалилася. Але ж вона була тут! Лише кілька хвилин тому вони чули її крики!
- Пане, погляньте... - Капітан Лі звернув увагу на безлад, що творився на дивані третьої пані. Вираз його обличчя було похмурим, неприємне передчуття охопило капітана.
Су Цзянь глянув у напрямку, вказаному слугою. Як тільки він побачив диван Су Вон, лютий блиск з'явився в його очах, а обличчя почало червоніти від люті!
Перше, що кинувся в очі Великого Генерала Су, було невелике пляму крові на ліжку і розірвані подушки ...
Все на ліжку було перевернуто верх дном і розірвано, будь дурень здогадається про те, що тут зовсім недавно відбулося.
У горі-папані очей затримався, поглядом він почав несвідомо кульгати по всій кімнаті. Руки стиснули так сильно, що пальці побілили від напруження.
Це неможливо, це ніяк не могло статися!
Вон’єр ніколи б не зганьбила його таким чином, вона не могла так з ним вчинити!
Су Вон теж зараз було зовсім не солодким у шафі.
Полум’я посилювалось, температура в кімнаті зростала. Чорний дим ставав дедалі густішим, а повітря зменшується.
Крім того, Су Вон і людина в чорному були замкнені у шафу, де повітря було зовсім мало.
Су Вон може ще витримати спеку і відчуття легкого задушення. Але коли весь гардероб заповнив дим від вогню, який проник через вузьку щілину між стелями дверей, їй стало страшно.
Коли ж шафа — надійний сховок — загорівся, Су Вон втратила будь - яке самовладання. Вона почала задихатися, знаходиться всередині стало для неї сухим пеклом. До того ж вогонь дедалі посилювався, температура всередині зростала.
Снаружи лютував вогонь. Тому, замкнені всередині шафи люди, зараз нагадували порости в печі. Минати і вони покриються золотим корком, ще хвилина та готові подавати на стіл.
Су Вон трималася з останніх сил. Але врешті-решт, здалася і почала голосно кашляти.
Серед мертвої тиші, яка панувала всередині кімнати, гучний кашель був наче розкоту грому, він відразу привернув увагу громадськості.
Не чекаючи наказу Су Цзяня, капітан Лі покликав своїх підлеглих і кинувся в бік, звідки донісся звук. Вони з легкістю вибрали потоличну балку зі шафи і відкрили дверці.
Як тільки дверці шафи відчинилися, двоє чоловік випали з нього.
- Кхе, кхе, ххе.... Кхе ...кхе, кхе... - Нарешті Су Вон змогла дихати свіжим повітрям. Вона жадібно хапала ротом кисень, і тому знову почала задихатися та кашляти. З кожною секундою її кашель все посилювався.
Людина в чорному лежав на спині і вдихав повітря, широко розкриваючи рот. Тепер він був зовсім виснажений, від енергійного чоловіка, який володіє бойовими мистецтвами, не залишилося ні сліду.
Су Цзянь, як і всі присутні в кімнаті, були вражені сценою, що розгорнулася перед їхніми очима...
Ця картина перевершила всі попередні події в резиденції Су і не мала подібних прецедентів раніше.
Капітан Лі з першого погляду визнав у голій вулиці Третью Міс Су Вон. Це не могло бути помилкою!
Вогонь продовжував бушувати всередині кімнати...
Мда, безлад у всій кімнаті, плями крові на дивані і, нарешті, ця оголена паручка ... Не важко здогадатися, що тут сталося.
- Ааа... - закричала Су Вон, коли вона підняла голову і побачила біля себе батька та натовп людей навколо нього. У паніці вона прикрила груди руками і знепритомніла.
« Чому... Чому так багато людей? Та ще й батько тут..."
Її тіло... О, небеса!
Єдине, що зараз могла зробити Су Вон - це зобразити обморічний стан, щоб хоча б відтягнути момент пояснень.
Але було запізно, щоб не знущатися над своїми вчинками.
Су Цзянь вже був настільки розлютився, що не міг заспокоїти його гнів і змусити стиснутися над Су Вон. Його тіло тремтіло від гніву. Він був готовий власними руками прямо зараз задушити Су Вон, тільки б очі його більше не бачили. Ця безсоромна дівчинка, у неї немає ні краплі совісті, так зганьбити його і всю сім'ю!...
Глава 171
У світлі вогню, колись піднесене обличчя Су Цзяна дуже потемніло. На ньому зараз нічого не можна було прочитати. Однак люди, які стояли поряд з ним, могли чітко відчувати наближення урагану під назвою « Гневчи Великого Генерала Су ». Було чітко, Су Цзянь вже на межі і ось-ось вибухне від злості.
У даний момент у Су Цзяняню прямо-таки руки ссавіли схопити цю чортову за шию і душити її, що є сечі, поки вона, нарешті, не відправиться в світ інший, де його очі її більше не побачать! Краще б вона ніколи на це світло не з'являлася!
Коли про це стане відомо громадськості, то як він може на людей дивитись з такою ганьбою?
Тим не менш, коли навколо було стільки народу... Су Цзянь міг тільки міцно стиснути кулаки і мовчки дивитися на свою донечку — ганебність, причому з кожною хвилиною блідішаючи.
Зрештою, нічого не сказавши, Су Цзянь обернувся до своїх слуг. Обличчя його було похмурим, вени на лобі здулися від напруженості, а очі горіли неконтрольованою люттю. Як кажуть, не підходь - вб'є.
Люди, на яких впав його смертельний погляд, швидко притихли і від страху вони навіть забули, як дихати.
Якщо хтось наважиться сказати хоч слово про те, що трапилося тут і зараз - п'яйте на себе, не пробачу нікого! - Проговорив Су Цзянь, чому кожному в кімнаті стало важче дихати від диму.
У резиденції Су третя Міс Су Вон була не єдиною одинокою дівчиною. Якщо новина про те, що сталося, пошириться по цілому світі, то як інші дочки можуть сподіватися вдалого одруження? Не кажучи вже про Су Сі, яка в майбутньому повинна вийти за кронпринца і стати його Імператорською наложницею.
- Розберіться з ними! — Су Цзянь лише мигцем кинув погляд на двох людей, які валялися перед ним на підлозі. Потім він розвернувся, помахнув руками і залишив кімнату. Його кроки були твердими і впевненими, він йшов з гордо піднятою головою.
Капітан Лі, який стояв поруч з Великим генералом Су, подивився на Су Вон. Дівчина нічого не говорила, лише тихий плач і нудьга доносився з підлоги. Її обличчя, здавалося, втратило всі фарби та емоції — тільки безпросвітне розчарування.
Третя Міс сім'я Су була витонченою, благородною і незрівнянно гарною дівчиною. Він завжди захоплювався нею. Тепер, побачивши її іншу огидну сторону, він зрозумів, що вона була просто звичайною повією і нічого не представляє.
Він зняв плащ на автоматі і обережно покрив тіло Су Вон.
Проте Су Вон вважала це знаком, і вона вчепилася до своєї останньої соломинки.
- Я невинна! Все це помилка! Це Су Ло. Шльондра Су Ло мене підставила! Через неї я пошкодила! - жалібно кричала Су Вон.
У світлі полум'я, вона виглядала жалюгідною і мерзенною. Її двоє очей були червоними, наповненими злобою і ненавистю. Її обличчя нагадувало лік божевільного, розумово невмінованого буйнопомішного. Неначе місяцьтик, з широко розкритими очима, вона дивилася на капітана.
Лише за декілька секунд залишки почуття жалю капітана перетворилися на огиду.
- Заспокойтесь, третя міс, будьте впевнені, Великий Генерал Су прийме мудре рішення у вирішенні цього питання, - спокійно проговорив він.
(п/п Міка: він звертається до Су Вон вже без належної підтримки).
Капітан Лі підхопив загорнуту в плащ Су Вон, намагаючись навіть не дивитися на свою ношу, і покинув кімнату, кинувши через плече:
- Розберіться з цим!
Солдати обнажили мечі. Швидкий поріз, і з розрізані горла людини в чорному пітніло кров, безперервним потоком, роздираючись навколо ...
Після, його труп був викинутий в бурхливе полум'я, де він швидко звернувся у попіл.
Ніби він ніколи не існував раніше.
Підкорені капітана Лі пішли за ним, покидаючи кімнату Су Вон.
У мігновому палаці не було місця.
Того ж вечора.
Ніч, темна, як чорнило.
Су Цзянь знаходився всередині свого кабінету, одинока лампа яскраво світила в кімнаті. Вона висвітлювала його шалене і затемнене обличчя. У нього явно було огидне настрій.
Пані Су увійшла в кабінет, несучи суп з насіння лотоса. Протягом років, здавалося, не залишили на її обличчі своїх слідів. Коли вона побачила розсіяний і втомлений вигляд чоловіка, то зітхнула.
Мій Генерал, ви сьогодні нічого не їли. Вам варто хоча б трохи відірватися від роботи і поїсти. - Голос пані Су був ніжним і лагідним, приємним для вух.
- Ні апеїта, відібрали геть, нахмурившись, Су Цзянь відмовився від їжі.