*Ху-У*
Я розвіяв сферу і повернув всю енергію назад у своє тіло, потім повільно почав йти до Тічу. Він уже помітно зменшився у розмірах і все продовжував зменшуватися. Коли я підійшов до нього, він нарешті прийняв свій нормальний вигляд. Правда зараз він виглядав жахливо, вся права рука була суцільне місиво, а тіло і обличчя були повністю закривавленими.
- Кхаа... Ха... Не... Не вбивай мене... - Тіч підвів єдину цілу руку і благав голосом почав просити мене.
Я зітхнув:
- Не соромся свого імені Тіч, ми обидва носимо ініціал "Д" прийми свою смерть гідно.
- Ты.. Ты... Будь ласка, я розповім тобі все що знаю... Тайну... Так, я розповім тобі та... *кхаа*
Чорна Борода не встиг договорити, як я легким рухом відрубав йому голову. Мені не були цікаві його таємниці і дрібничка, тому я вирішив закінчити все швидко. Відразу після того як його голова трохи відкотилася, тіло Тіча почало тремтіти.
*Крг* ***
Його кістки затремтіли, а потім...
*Бах*
Тіло розірвалося і все навколо забризкало кров'ю та внутрішньостями. Я покрила себе бар'єром, тому на мене нічого не вийшло. У місці, де раніше лежало тіло Чорної Бороди, з'явилася незвичайна чорна субстанція, яка повільно вивихалася і стала гуманоїдною. Коли ця істота нарешті повністю зібралася, то трохи піднялась наді мною і була схожа на людину. Тільки повністю чорного кольору і з невеликими крилами на спині. Мені вони чимось нагадували ті, що носили Скайпійці, тільки у цього створіння були побільше.
- Грр, ублюдок, тобі це з рук не ...
*Ху-ху-х*
Сила темряви повільно оточила цю істоту і запечатала нас у своєму власному куполі.
Я посміхнувся і сказав:
- Вже зійшло, говори хто ти.
Іскра презирливо фирсалося:
- Думаєш мене це утримає? Пха!
*Вшух*
І раптом, коли все пройшло через бар'єр з темряви і почало втікати. Його швидкість була настільки швидко, що ймовірно тільки Кізару зміг би поспечати за ним. Я навіть не встиг почати переслідування, як воно втікло.
- Чорт, ще не краще... - Я зітхнув і приготувався йти звідси.
Раз воно втекла, то тут нічого не поробиш. Таку швидкість можуть розвинути напевно тільки Йонко, і то в цьому не впевнений. Радує те, що сила це створіння не має особливого значення, інакше воно б не стало тікати. Йому, напевно, потрібне чуже тіло, щоб існувати, як дух або привид... Гаразд, байдуже, від Тіча позбувся і добре, зараз є справи важливіші.
Я спустився на кілька поверхів назад і забрав свій плащ, а потім почав летіти з Імпел Дауна. Тіч мене не слабо затримав, сподіваюся я встигну на війну в Маринфорді.
Бій вийшов справді цікавий. Чорна Борода досяг сили адмірала, тому не було легко витримати його атаки. Звичайно, він прирівнювався до них тільки в фізичній силі та зовнішньому захисті. Без нової хаки озброєння я б напевно йому програв. Але завдяки їй, Тіч був для мене не ворогом через занадто слабке тіло. Цілком природно, що Ейс не впорався з ним і його піймали. Мабуть, всі, хто не вміє користуватися цією волею, були б побиті Тичем. Він би звичайно нашкодив собі через частого використання цієї сили, але все одно переміг би. Тож тепер зрозуміло, чому він завжди виглядав втомленим. Підтримувати це створіння всередині себе було не легко.
Бій з ним вийшов набагато важче ніж з Кізару, але не тому що адмірал був слабшим Тіча, ні, тут справа в іншому. Борсалесо я просто обхитрив і використовував на ньому свої козирі, і абсолютно унікальну силу ями. Застав його зненацька я майже зміг вбити Кізару, але на жаль не вдалося. Зустрітися ми ще раз, і знай він всі мої фокуси, то ймовірно бій був би зовсім іншим. Ну і ще, мене мабуть врятувало те, що сила Борсаліно у його швидкості, а не в руйнівній силі. Хоча я багато в чому поступався йому, але все одно зміг обхитрити. З Тічем довелося боротися інакше, благо я отримав просто уйму очок росту, якби не вони, то я швидше за все б втік.
Цього разу прокачка знову врятувала мене, і я досяг абсолютно нового рівня сили. Після битви в Маринфорді, ймовірно мені доведеться знову забратися на дно і зміцнити сили. Хлопці теж повинні послати кудись, нехай тренуються тепер самі. У відкритому світі з купою небезпек розвиток має піти набагато краще, ніж замкнені на острові. Зараз їм потрібно саме це.
На жаль, у битві з Чорно-Бородою я не зміг перевірити нову волю спостереження, тому що був зосереджений на озброєнні і невидимому доспезі. Схоже доведеться перевіряти цю силу в Маринфорді. Ну, там напевно знайдуться хороші для цього противник.
Через кілька хвилин я побачив удалечині свій корабель і негайно перемістився туди.
* Вшуух*
Там були Норт і Саргон, і про щось розмовляли, але моє поява трохи їх відштовхувало.
- Ха, кэп, ну як там Тіч? - Весело запитав Норт.
- Труп. - Спокійно відповів я, погладивши рудого кота.
- Мурр...
Саргон здивувався і сказав:
Капітане, ви йому подобаєтеся.
Я хмикнув:
- Ще б, він же тепер частина команди, як йому може не подобається капітан? - Я подивився по сторонах і запитав: - До речі, а де інші?
Норт відповів:
- Зоро як завжди дрімає, а Санджі готує бенкет на честь нового члена команди. Дівчата займаються чимось своїм, чим точно не знаю, а питати щось не хочеться... А я показую корабель Саргону.
Старий кивнув:
- Так, корабель хороший, більше того, хто його робив, був справжнім майстром, а такі навіть у мої часи були рідкістю. Пощастило вам...
Норт посміхнувся:
- Ти хотів нам сказати?
- Саме так, нам. - Усміхнувся старий.
- Эй! Їжа готова, ви там довго буде ...О! Мор, ти повернувся? Як там з Тічем? - Раптом з'явився Санджі і помітив мене.
Я кивнув:
- Все гаразд, Чорноробий мертвий, як і його прихвостні, а поки давай відсвяткуємо, тепер у нас нарешті є теслі!
Після цього ми закочували бенкет і відзначали з'явлення в команді нового товариша. Тепер у нас був тесля, залишилося знайти тільки музиканта і рульового, тоді буде повний набір.
Я намагався не напиватися, тому що скоро наступить бій. Зараз було не до веселощів, але Зоро з Нортом це не зупинило, і вже через годину вони були ніякими.
Коли все нарешті закінчилося, настав ранок і багато людей пішли спати, я ж залишився на палубі чекати початку битви. Сидячи на носі корабля, я відчував невидиму напругу в повітрі, впевнений, дуже скоро проллється багато крові...