Коли настав ранок, я вирішив підпливти трохи ближче до Маринфорда, щоб напевно почути шум битви.
Сьогодні, як і вчора, було надзвичайно тихо, але зараз тиша була ще більш гнітюча. Хоча, може це лише моя уява...
Я стояв біля штурвала і потягував вино, до мене підійшов Норт і запитав:
- Ей, кэп, думаєш все пройде нормально?
- Ну... Ви стали набагато сильніше, може і не так як офіцери команди Йонко, але й не ті слабаки що були раніше. Зоро і Санджі так взагалі дуже близькі до рівня слабших генералів Йонко. Ця битва нам необхідна, давно ми всі разом не билися, так і тепер ... - Я подивився в сторону двох балакучих дівчат і продовжив:
- У нас новий накама, їй варто відчути, що вона може прикрити спину і що товариші її ніколи не кинуть. Ну і звичайно подивимося на її медичні навички, когось да напевно відлуплять до напівсмерті...
- На кого це ти натякаєш?
Я посміхнувся:
- Та не хвилюйся, ви працюєте в команді, будь просто акуратний. Ну а якщо хочеш мотивації, то згадай про нагороди після цієї битви.
Раптом у Норта загорілися очі і він кивнув:
- Чорт, точно, нам же ще за Тен'юбіто нагороду не дали, а тут також Марінфорд, х-О... Не дочекаюсь побачити свій новий портрет. Сподіваюся, я підстригся...
- Ти ж сказав, що тобі просто лести голову мити? - Запитав я з усмішкою.
- Ха-ха-хо, це була головна причина. До речі... - Рудий подивився в сторону Саргона і запитав:
- А хто за Саргоном наглядатиме?
Я хмикнув:
- У цьому немає необхідності, він сам про себе подбати. Думаєш його просто так замкнули на шостому поверсі?
Поки ми базікали, я раптом відчув сильний поштовх. Як по воді пройшло... Землетрус.
- Починаю. - Справді сказав я, подивившись в далечінь.
Зоро прокинувся, а всі інші напружувалися. Я подивився на них і сказав:
- Ми прийдемо трохи по-особленому, приготуйтеся...
***
Маринфорд.
Рокот хвилювалися. Два величезних цунамі нависли над базою дозору...
Всі назорі навколо в страху стисувалися, а на краю білого величезного корабля самотня фігура затокисто сміялася:
- Гу-ра-ро!
Але в цей момент, з місця адміралів вилетів чоловік і почав швидко заморожувати найближчі хвилі. Через кілька секунд, Марінфорд був врятований від затоплення. Уся бухта покрилась кригою і зрештою з’явилася місцевість для битви.
Адмірале вирішив завдати першого удару по Йонко, але на жаль не витримав атаки Білоуса і втік. Кожен з нас був щасливий, бо їхнє життя було врятовано, але це лише початок...
Раптом у повітрі з’явилася дивна брижка, і небо почало закривати хмари громів. Усюди запанувала тиша, а потім з усіх боків на Марінфорд почав наступити густий чорний дим.
Ніхто не міг зрозуміти що відбувається, крім найсильніших людей в цьому місці.
Сэнгоку злилося і фиркнув:
- Як я і думав, він не пропустить таке...
На одному з стільців адміралів Кізару тихо зітхнув і пробурмотів:
- Час залагодити старі рахунки, так?
Ейс неважливо озирався по сторонах, адже всі навколо вели себе дивно, і це було безумовно не через Белос. Схоже хтось інший прийшов... Навіть Віце-адмірали і пірати перестали воювати, щоб подивитися на небо.
Белоус подивився в ліво, у сторону дивного блакитного свічки в темряві, а потім посміхнувся:
- Чортів хлопчик і навіщо ж ти прийшов...
***
Я використав два фруктові сили, щоб рухати наш корабель повітрям. Так само я використав темряву, щоб надати нашому виникненню більшої ефектності, а Санджі мене в цьому підтримав, використовуючи силу свого фрукта. У результаті небо заповнили громові хмари, а простір навколо бази дозорних заволокла чорна димка.
Наш корабель дрейфував у повітрі і на великій швидкості рухався в сторону бази вартових. Коли корабель виплив з темряви, то я трохи ослабив його швидкість і повністю зупинив.
Наша поява була досить помітною, всі навколо дивилися тільки на нас, не відводячи погляд.
Я і команда стояли на передній палубі поруч з носом корабля, звідти нас було відмінно видно.
Раптом з боку назорих пролунав гучний голос:
- Морський диявол, що тобі тут потрібно? Це не твій бій, навіщо ти прийшов сюди?
На слова Сенгоку я тільки посміхнувся і сказав:
- Не мій бій? Чому ти так вирішив? Огнений Кулак мій друг, так чому я повинен сидіти осторонь, коли його стратить кучка прихвостнею Тен'юбіто?
- Твій друг? Що за нісенітниця! Ми обидва знаємо навіщо ти тут, чи не так Мор? - Запитав з осколом Сенгоку.
Білоус сказав:
- Малець, з нашої останньої зустрічі ти здорово підріс, це похвальне, але може поясниш, на кой чорт ти приперся сюди?
Я посміхнувся:
- Старик, минулого разу ти мене мало не прибив, думаєш я стану з тобою ввічливо базікати?
- Гу-ра-ро! Якщо б я хотів тебе прибити, ти був би вже трупом! - Білоус заричав.
- Ну так спробуй! - Я відповів з оскалом і зірвався з корабля в сторону Йонко.
До Белоусу я прибув в одну мить і наші кулаки відразу ж зіткнулися.
*БУУМ!*
Мій кулак був вкритий силою обох фруктів і волею озброєння. Тому я зміг скасувати силу землетрусу Белоуса, але навіть так, його удар був просто жахливий силою...
Від нашого зіткнення крига навколо потріскалися, а небо розділилося на дві частини. Це розділення було більш очевидним, ніж під час нашої зустрічі з Кізаром, але ще недостатньою для рівня двох Йонко. Я ще не мав сили, і ми використовували тільки кулаки... Але навіть так, я витримав удар і не зрушився з місця. Звичайно, мій організм не був слабкий і кістки в руках трохи потріскались. Але все це коштувало того...
Білоус забрав кулак і засміявся:
- Гу-ра-ро! Ти мене все поражаєш і вдариш, чудово! Якщо ти і справді тут за Ейсом, тоді ми на одному боці!
Багато людей, які бачили Белоуса, були шоковані і не могли повірити в те, що я бачив. Так само, з боку назорих картина була ще більш забавною. Обличчя Сенгоку потемніло ще більше, а всі адмірали стали в разі серйозною, ніж раніше. Не кожен день можна зустріти людину, яка може витримати удар Білоуса. Моя поява може повністю змінити результати майбутньої битви.
Я давно хотів перевірити нашу відмінність з Йонко, а особливо з Білоусом, тим кого вважають найсильнішим. Звичайно мені ще рости і зростати, але я був радий своїм результатами.