Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Ван Піс: Кривава зірка

Розділ 109

Прочитано 0% главы

Цей сміх був у мене в голові і звучав без зупинки. Не зрозуміло чому, але я відразу зрозумів кому він належить. Це був явно демон мого диявольського фрукта, схоже він нарешті прокинувся або я досяг певного етапу розвитку фруктів.

У якийсь момент сміх припинився, а сфера навколо почав стискатися і перетворилась у величезне обличчя.

- Учi-ха-Хай! - Це диявольське обличчя засміялося, і полетіло в мою сторону. Я відчув, що воно мені не зашкодить, тому дозволив енергії врізатися у мене.

Як тільки це сталося, я відчув неймовірну силу... Сила фрукта була нарешті відкрита для мене, це було повне пробудження. Повітря навколо, земля під ногами, я відчув це все зовсім по-іншому. Я ніби міг відчувати все навколо себе і контролювати це ...

Звичайно це поле, в якому я можу все відчувати, було дуже маленьким, радіусом всього десять метрів. У цьому радіусі я міг відчувати абсолютно все, будь-яке дуновіння вітру, крихітний рух мурах. Було відчуття, що в цьому просторі я можу абсолютно все що завгодно. Тепер у мене було два поля, де я можу керувати різними законами. В одному я міг керувати лише гравітацією, а в іншому чомусь іншим. Пізніше розберуся з цим...

Часу не було, Тіч вже закінчив свою трансформацію.

Я вирішив піти в його сторону і почати бій. Але коли зробив крок, то зрозумів одну проблему. Моє нове поле не рухалося, воно було на одному місці. Поле гравітації я спокійно можу пересувати, а це так не працює. Хмм, неприємно, з таким малим радіусом, в бою моя нова сила буде не дуже корисна. Хоча, я ще не зрозумів як вона працює, так що судити нерозумно. Якщо це називається "Сила всесвіту", тут напевно є підстави для цього. Крім того, пам'ятайте про нову енергію на яку перетворився зоряний туман.

Я прибрав кулю і попрямував до Тічу, він вже прийшов в себе і щойно закінчив свою трансформацію. Вдалеку я бачив його серйозний погляд, направлений на мене. Бачити теж помітив зміни в мені...

До речі про зміни, у мене на тілі з'явилося ще більше татуювання. Я радів, що міг їх прибрати. Схоже це пов'язано якось з пробудженням.

Я і Чорна Борода повільно йшли назустріч один одному, приблизно через хвилину зупинилися. Відстань між нами була десь 20 метрів.

Тіч обскунувся і сказав:

- Схоже не в мене одного є козир, так? Твоя сьогоднішня аура зовсім інша...

Я посміхнувся:

- Хо, невже злякався?

- Зi-ха-Ха, ще чого! Я піднімаюся над тобою наче скеля, в моїх очах ти виглядаєш як мурашка. Чому мені тебе боятися?

Тут Тіч був правий, його нинішній ріст напевно досяг розміру Орза. Просто неймовірний гігант, і аура була просто жахливою. Бій буде безумовно цікавим...

*Треск* ***

Земля під ногами обох тріснула, а потім я атакував. Тіч не стояв осторонь і наніс удар своїм величезним кулаком.

*БУМ!*

Коли моя маленька рука зіткнулась з його кулачим, то світ навколо здригнувся. Земля під нами повністю проламалася, і величезний шар землі п'ятого поверху пішов вниз. Але ми обидва навіть не зрушили. Покривши кулак новою енергією фрукта і невидимим доспехом з хаки, я взагалі не відчув тяжіння цієї атаки. У Тіча ж навпаки, обличчя закрилося і він стиснув зуби, щоб витримати удар. Справа не в тому, що йому бракує сили боротися зі мною. Ні, його теперішня сила була жахливо величезною, але його основне тіло просто не може її витримати. Якби це сила самого Чорної Бороди, він би звичайно так себе не відчував. Але він використовує силу іншої істоти, в купі зі своїм нерозвиненим тілом. Я ж недавно досяг рівня тіла, не гірше за адмірала. Але його, так і залишилося на тому самому місці. Єдина причина чому він міг витримати мої атаки це тому, що істота покрила його захисною енергією.

Моя нова воля озброєння була трохи дивною, вона не тільки наносило зовнішній урон, але й проникла всередину ворога і завдала йому шкоди зсередини. Тому зараз ця істота не могла захистити Тіча і йому було досить боляче. Через те що я тільки оволодів цією силою, Тіч не сильно постраждав, але це лише початок, він тут саме потім, щоб я потренувався ...

Я посміхнувся і заніс кулак для нової атаки. Чорна Борода скривдився і вдарив у відповідь...

*** Бум!

- Ха-ха-хо! Ще! Тіч, у тебе непогано виходить! - Я сміявся і продовжував наносити удари, намагаючись зрозуміти, як працює хакі озброєння. Ця сила була справді дивовижною, і ми не повинні порівнювати її з охороною волі. Я ніби прикинув непробоване тіло, хоч Тіч і атакував досить сильно, але для мене це взагалі не було загрозою. Ймовірно, що вищий етап сили тіла і виживання дає про себе знати, а в купі з хаки це просто чудовий захист. Звичайно, я використовую і Теккай, але насправді захист Рокусі дуже слабка, в бою такого рівня вона не сильно корисна. Думаю, більше техніки Рокусіки купувати не варто, там залишилися найбільш марні, від них сенсу не буде, буду копіювати окуляри на дещо інше ...

*** Бум!

Очережна шкварка атаки від мене, і Тіч вже проламав третій поверх. Весь імпел Даун просто в жахливому стані, ми його перетворили на справжні руїни. Дозору важко доведеться все це відновлювати.

- Ааарг! Виродок! ЗДОХНІ! - Чорна Борода в люті закричав і кинувся на мене. Цього разу він атакував не кулаком, а величезним кігтем і зосередив усю свою силу. Він навіть тіло перестав захищати, схоже поклав все на цю атаку. Так, я переоцінив його, але потренував волю озброєння. І це не пощастило знайти власника такого слабкого тіла, він просто нездатний витримати всю його силу. Навіть якщо його аура на рівні Адмірала, на жаль його тіло занадто відстає ... Саме тому всі його органи зараз в сумному стані і йому нічого не залишається як кинути в мене останню атаку.

Я посміхнувся і почав накопичувати енергію фрукта. Тепер це був не туман, а щось на абсолютно іншому рівні. Маніпуляція цим стало в рази простіше, я міг зробити цю силу холодною або навпаки гарячою. Я міг навіть створити якийсь предмет з цієї сили...

Сформувавши величезний крутий і палаючий синій вогонь, я направив її в сторону Тіча.

*БУУМ!*

Коли я зіткнувся з двома атаками, моє тіло тремтіло. Енергія сфери значно зменшилась і вона трохи потьмяніла. Але я все одно почув жахливий тріск...

- Ааа! - Тіч відлетів і його величезна рука була вигнута під невизначеним кутом. Кості стирчали з різних сторін, і кров заливала все навколо.

https://literna.net/uk/books/148-van-pis-krivava-zirka

Предыдущая главаСледующая глава