Коли я вирвав досить гострі гаки з спини старого, то кров почала заливати все навколо. Але Саркон не хвилювався, він встав і потягнувся:
- Ого-ха, ти давненько я не відчував такої легкості.
- Тобі б до лікаря. - Нагадав я.
Старик махав рукою:
- Та не варто, потерплю. У тебе на кораблі є лікар?
- Так.
- Ну і чудово, до тих пір постараюся не загинути.
Я кивнув:
- Добре, зараз закінчу ще дельце і можна йти.
Саргон підняв кота на руки і босоніж вибіг з камери.
- Ехуу! Я вільний! Мор, кхм, тобто капітан, чого у тебе за справу?
Я крикно посміхнувся його поведінки і пішов вперед:
- Треба прикінчити декого, а потім ми підемо.
- А, ну це запитто, йдемо. - Маленький старий шле по холодній підлозі босими ногами і слідував за мною. Його довга борода трохи торкалася підлоги, тому він іноді на неї наступав. Мда, схоже я посперечався, коли вважав його нормальним... Ну, якби я просидів у в'язниці стільки скільки просидів він, то напевно і не так би себе вів.
- А як до тебе кота пустили? Це ж в'язниця, а не курорт. - Я нарешті вирішив запитати про те, що мене цікавить.
Старик хмикнув:
- Це все Ґарп, замовив за мене словачко, Лоскі тоді був ще мальцем і не відходив від мене ні на крок. а Гарп... але допоміг мені. Мабуть це через капітана.
- Капітана? Гарп знав твого капітана? - Запитав я здивовано.
Саргон кивнув:
- Так, сам не знаю звідки, але вони були знайомі, на кепа це було інакше... Не було у нього друзів через запальний характер, але схоже я помилився. Ґарп сказав, що знав його, а під час розповіді був якийсь сумний, це було якраз після смерті кепа... - Саргон зітхнув і я не став більше питати.
Коли ми домовилися, то майже прийшли до потрібного місця. Це була досить велика одиночна камера. У таких випадках зазвичай тримають кілька велетнів. На шостому поверсі є одна жахлива камера, в якій сидить лише один велетень. Якби я не знав хто він, то просто б не зрозумів причини такої величезної камери. Але я знав його, тому навіть якщо вона і велика, її просто недостатньо для утримання всього його розміру. Сан-Хуан Вулф виглядає хоч зараз великим, але насправді його розмір набагато більший. Не знаю що він за фрукт такий з'їв, але я припас його на починок. Звичайно я можу його звільнити і зробити союзником, тому що Вульф був не дуже розумний. Навішувати йому лапші і заманити до себе проблем не було б. Але мені не потрібні такі союзники, його легко зможуть обдурити, тому я просто заберу їх фрукт. Тільки закінчу з цим...
У клітці переді мною сидів гігант, який в середньому три рази більший за мене. Він був аномально великим, і за кольором шкіри нагадував Орза — молодшого. Зелена шкіра і довге руде волосся, яке досягає ніг. Він виглядав загрозливо через два великих ікла стирчать з пащі та двох довгих рогів, що виходять з голови. Щось мені ці роги нагадують...
Коли ми з Саргоном підійшли до клітини, гігант ніби ожив. Він відкрив свої величезні чорні очі, з дивно маленькими зіницьками і подивився на нас.
Саргон зітхнув:
- Це Лумар, його зловили ще за часів моєї юності. Але судячи з усього, він вже мертвий.
- З чого ти так вирішив? - Здивувався я.
Старик подивився на велетня і сказав:
- Його очі, це очі божевільного, колись вони викликали страх, але тепер ...
- ГРА-ХА-ГА, НАКІНЕЦЬ-ТО ЄДА! ЧИСТОЧКИ ЧЕРВИ, ВИ НАКІНЕЦЬ РЕШИЛИ МЕНЕ ПОКРИМЕНИТИ?
Гігант повільно піднявся і подивився на нас, з поглядом яким зазвичай дивляться на їжу ... Схоже, що таких велетнів годували не дуже добре. Якщо він збожеволів від голоду, то це все пояснює...
Я зітхнув і простягнув руку.
*Ху-У*
Зоряний туман зібрався в величезний спис, а потім вилітало убік велетня. Він фыркнув і спробував відмахнутися, але...
*Свш*
Копью без проблем пробило руку і тіло велетня, а потім він недовірливо подивився на свою груди. Велика копальня стирчала прямо з серця, і кров повільно стекла вниз. На секунду погляд Лумара став нормальним, він підняв голову і проговорив:
- Ха, Саргон... - Потім перевернув погляд на мене і крикно посміхнувся: - Дякую...
*Бум!
Гігант впав і зоряний туман повільно повернувся до мене.
Потім в голові пролунав холодний голос:
[ *Біпіп] Убитий пірат Лумар Грумбор, 700 000 тисяч білизна. Нагорода: 2 очки розвитку, 200 окулярів росту.]
Мда, знову я перескочив за межу, і чому в цій тюрязі не було хлопців з нагородою трохи нижче...
Ну, нічого не зробиш ... Я покрив гігант силою темряви і почав витягувати силу фрукта. Яка на подив у нього була, виявилося, що він теж фруктовик.
Коли я закінчив, то повернувся до Саргону і запитав:
- Який у нього був фрукт?
І той, що почухав бороду і сказав:
- Металічний щось, на зразок логіки металу.
- Непогано... - Я підкинув повністю білий фрукт і затягнув його в простір темряви.
- Ха? Ти забрав його плід? - Запитав у шокі Саргон.
Я посміхнувся і кивнув:
- У мене трохи особливий фрукт, завдяки йому я можу забрати фрукти інших.
Старик зітхнув:
- У справи... Я навіть про таке не чув. Тепер зрозуміло, навіщо ти сюди пробрався, добре хоч мене не гримнув.
- Ти що, як я можу? Твій кіт би порвав мене в клочику.
Саргон засміявся, а кіт фиркнув і закрив хвостом.
Потім ми попрямували до Вульфа забрати його фрукт, а потім можна було і йти. Занадто довго я тут, дозор може і мовчить, але хто знає що вони можуть викинути, краще швидше забратися. Не хочу спізнитися на веселощі в Маринфорді. І Саргона має пару дірок у спині, тому час втрачати не можна. Звичайно, тут є ще багато фруктів, але я не маю часу на них.
Зламавши камеру Вульфа, я швидко прикінчив його і забрав фрукт. Він не опирався, так що все пройшло швидко. Зрештою ми залишили шостий поверх Імпела Дауна.
Коли ми йшли, я запитав:
- То який у тебе диявольський фрукт?
Саргон посміхнувся і запитав у відповідь:
- А який може бути плід у теслі?
Я зупинився і здивовано сказав:
- Чи може бути...
Але мене перервав голос:
- Зi-ха-Хай! Хто це тут у нас?
Цей сміх... Я здивовано повернув голову і вдалеку побачив кілька людей.