- Зе-ха-Ха, так... Морський Диявол, скільки років зимує! - Весело вигукнув Тіч.
Він був як і завжди навіселом, з радісною беззубою посмішкою. Цього разу він дійсно був одягнений трохи по-іншому, на відміну від нашої першої зустрічі. Тепер він виглядав як справжній пірат. Чорна піратська капелюсі і такого ж кольору капітанський плащ з золотою відділкою. Ковчег на кожному пальці, намиста та браслети - буси. Загалом, виглядав він вже не тим простим хлопцем з корабля Белоуса. Напевно тоді він хотів замаскувати свої амбіції і таємні бажання ...
Не очікував його тут побачити, хоча, він тепер може сюди вільно приходити, так що не дивно. Напевно вирішив зібрати команду.
Я посміхнувся:
- Тіч, схоже Шичібукаєм непогано платять, хороший капелюх.
- Зеха-Ха, дякую, Белоус був досить скупий і забирав частину нашої доли собі. Але тепер я сам собі капітан, і можу робити що хочу, зе-ха-хо!
- І чого ти тут забув? Невже тебе послали за мною? - Запитав я з напівулибкою. Помічаючи пристойні погляди його компаньйонів. Їх було троє, першим був блідий хлопець в чорному циліндрі і з червоною тростиною. Начебто його звали Лаффіт, точно не пам'ятаю, він був навігоатором в їх команді. Другий був високий худий чоловік на коні, з косою в руці. Док Кью, доктор команди Чорної Бороди. Ну а останнім був Берджес. Він був досить великим і носив на обличчі маску. Не пам'ятаю його роль у команді Тіча...
На моє запитання Тіч посміхнувся і сказав:
- Хе, не зовсім, думаю їм до тебе зараз немає ніякої справи. Вони чекають на Білоуса, зе-ха-хо! Я ж дізнався про тебе тільки коли прибув сюди. Ось це була новина, не очікував зустріти тут старого "друга". Непоганий бардак ти тут влаштував Морської диявол, думаю Варту чекає багато роботи після такого.
- Тобі теж, ти ж тепер їх пос, чи не так? - Запитав я з оскалом.
У Тіча трохи дихнула його весела усмішка, але він продовжував вести себе так ніби нічого не було:
- А ти вмієш пожартувати друже, визнаю, коли ти забрав ями у мене з-під носа, я був страшенно здивований і розсерджений. Але доля іноді робить сюрпризи, тому я змирився. Якщо так сталось, ми можемо об'єднатися?
Я підвів брову і непритомно запитав:
- Об'єднуємося? Ти про що?
- Зе-ха, все просто, вступай до мене в команду, завдаси тремтіти цей світ разом!
- Пфф... Ра-ха-Ха! - Я не втримався і засміявся.
Саргон стояв поруч зі мною і тихо посміявся. Кот сумно зівнув, і кидав останній погляд на Тіча зістрибнув з рук старого.
- Ге, бачу тебе це розсмішило? Ну нічого, я так і думав. Високомірність морського Диявола відомо всім. Якщо не хочеш в мою команду, то я розумію... - Договоривши, усмішка зійшла з обличчя Тіча і він проричав:
- Молокосос, ти забрав те, чого не слід було чіпати, тому...
- Чому? — Посміхаючись, запитав я за спиною Тіча.
Я відчув тремтіння в його аурі, а потім він різко розгорнувся і подивився на мене. Саме в цей момент...
*Бах* ***
Лаффіт і Берджес впали на коліна, а потім їхня голова повільно скочувалися з плечей. У цей же час Док Кью і його кінь розділилися на дві половини і впали, затока все навколо крові. Органи і кишки обох прикрашали землю, і сцена вийшла навіть гірше ніж я думав.
У Тіча задрижав погляд, і обличчя покрилася потім.
Я не здивований, він може і володіє хорошим інтелектом та витримкою. Але він просто не міг знати моїх теперішніх сил. Він не міг знати, як я майже переміг Кізара зовсім недавно. Для нього, мабуть, моя сила хоч і зросла, але не настільки, щоб турбуватися про це. Може він і може відчувати силу інших, відчуваючи їх дух, але іноді це марно, якщо противник надто сильний. Адже він, як і я, колись переміг Ейса, тому цілком міг неправильно оцінити мої сили. Так що тепер, на жаль все змінилося ...
- Ты... Ты... Як ти... - Чорний Бород у очах з'явився страх. На відміну від інших, як - от з волею Д. Він дуже боягузливий, тому зараз з'явилася його справжня природа.
Я посміхнувся і сказав:
- Саргон, то що ти там говориш у тебе фрукт?
- По-хо, капітане, дозволь показати! - На обличчі старого виграла азартна ухмілля, і потім на всі боки від нього вирвалася ударна хвиля. Його кусочки одягу і борода затремтіли, наче на вітрі, а аура навколо була повна урочистою королівській волі.
Тіч нервово розгорнувся, а потім почав тікати. Він швидко бігав, його швидкість була гідною похвали, але на жаль...
*Вшу-ух*
Миттєво перед ним з'явився старий в рази два менше його. Він був зовсім безобіденним, але його аура змушувала мене навіть здивуватися. Його королівська воля була визначена набагато розвитками моєї.
Тіч зрозумів, що втекти марно і в люті атакував.
*БАМ!*
Його удар був досить сильним, тому Саргон пробував наскрізь. Мене це здивувало, але потім я все зрозумів... Рука Тіча пройшла наскрізь старого, а в місці удару з'явилося щось дивне... Дерево?
Саргон посміхнувся і почав осипатися, це було щось жовтуватое, схоже на тирси. Потім він знову матеріалізувався біля Тічі і атакував. У його руці з’явилося дерев'яне копальня, яке він кинув у противника. Той без проблем захистився, але в той же момент копірку розпалися і перетворилися на багато голок.
*Вшух* *** Вушах
Всі вони встромилися у тіло Тіча, а потім Саргон закричав:
- Древесні Мурахи!
Після його крику Тіч скрикнув і почав кричати.
- Ааа! Що це? Чорт! Чорт! Чорт! Витягніть їх...
Мабуть, усі голки дерев почали рухатися в його тілі і приносити нестерпний біль. Гм, який дивний фрукт, він здатний контролювати всі свої дерев'яні частини навіть в тілі противника? Очевидно, це логіка, але дерево не дуже корисне вид логіки в бою. Їм дуже важко створити руйнівні атаки, як в інших фруктів цього типу. Але якщо він здатний керувати деревом, навіть у тілі ворога, то це досить небезпечно... Цікаво, на що він ще здатний. Треба дивитися далі, сумніваюся що це кінець, Тіч не так просто.
Тіч кричав недовго і в якийсь момент став заспокоюватися, Саргон чекав і не атакував. Він підозріло дивився на Тіча і хмурився, мені це теж не подобалося. Занадто ж у Тіча дивна аура, вона була дуже дивною, таке відчуття ніби...