Глава 708 Козир Конан
Очі цього шінобі-приратника були прикуті до Конан, він ловив кожне її миттю. Побачивши ставлення Мінато Намікадзе, він зрозумів: хоча ці троє можуть бути учнями пана Джірая, принаймні в даний момент Хокаґе не надто гостро реагують на них.
Однак те, що Гокаґе не нарікає, не означало, ніби вони є порожнім місцем. Зрештою, вони були учнями пана Джарія. Обидь ти їх самотою, і якщо пан вирішить покликати до відповіді, наслідки будуть вкрай серйозні.
З другого боку, не можна було виявляти до них надмірну дружелюбність. Інакше це означало б піти наперекір новому Хоказі.
Пан Джірая і справді мав гучну славу; його авторитет у Деревні Скритого Ліста був настільки високий, що кожен охоче поступився йому та виказати глибоку пошану. Але його учні — це лише послідовники. Взявши на чаші ваги фігуру пана Джараї і інтереси села, в глибині душі вони все одно повинні були перш за все поважати слова пана Хокаґе.
Саме через ці роздуми шінобі-приратник був дуже збентежений. Він не хотів, щоб ці суперечки з цією Трійцею зникли. Я сподівався, що вони підуть по-доброму. Але двоє пішли, а одна повернулася, що зробило ситуацію ще складнішою. Адже крізь її фіолетові очі він бачив рішучу в них.
У нього з'явилося туманне передчуття, що ця дівчина не вирішила так легко здаватися.
Чим довше тривала ця замінка, тим більше напруженою ставала атмосфера.
— Я не уйду.
Конан похитала головою. Її погляд як і раніше був прикутий до шінобі, і вона зробила крок вперед, до самих воріт, опинившись набагато ближче до Коноху, ніж те місце, де вони стояли спочатку.
- Хіба ти не чула? Пан Хокаґе не хоче, щоб ви тут були! — відразу ж випалив привірник. Його обличчя злегка перекосилося; здавалося, слова Конан зачепили його, змушуючи нервуватися при прийнятті рішень.
Як тільки він договорив, інші повстанці закидали його словами.
З їхньої точки зору, ситуація виглядала так, ніби гість зовсім не розуміє речей і не бачить очевидного.
Пан Мінато Намікадзе ясно все пояснив: він не хоче, щоб вони залишалися в Деревні Скритого Листа і не дозволить їм цього. І все ж ця дівчина втупиться у своєму бажанні залишитися.
Як не скажеш, це вже виглядало як свідоме протистояння панові Мінато Намікадзі.
З цього виходить, що вирази навертачів стали набагато суворішими. Кожен з них втупився на Конан, сподіваючись своїм поглядом змусити її відступити.
— Я хочу зайти в Ічираку Рамен.
Конан сказала це буднично, але з твердою рішучістю. Як тільки її голос пролунав, слова звітували до кожного присутніх і змусили їх одержуватися. Вони не сподівалися, що Конан скаже щось подібне.
— Ичираку Рамен?
Привертники переглянулися, обміняючись сумнівними поглядами. Кожен бачив у очах іншого лише замішання і збентеження. Вони вже досить довго служили на воротах і, хоча працювали посмічно, знали майже всіх членів Коноху. Але вони ніколи раніше не чули такої причини для відвідування - прийти заради "Ічираку Рамен". Що це взагалі означає? Невже це просто вигаданий привід і відмовка?
— Я хочу з'їсти порцію рамена, — спокійно сказала Конан, дивлячись на шинобі. Вона знайшла привід, який можна було сказати, ось тільки не знала, чи спрацює він. Завершивши фразу, вона виглядала так, ніби говорить про звичайні речі без тіні нервовості. Вся її поза виявляла відносний спокій.
— Я прийшла до Коноху тільки заради їжі в Ічіраку Рамен. На відміну від тих двох, я пройшла шлях у тисячу років, і ви ж не виставите мене за двері тільки через це? — додала Конан.
Вона сказала, що її мета - поїсти лапші.
Це справило на присутніх сильне враження.
Кожен з них спробував локшину в Ічіраку Рамен.
Вона і справді була дуже смачною.
І вона справді була відомою в Конохі.
Але те, що ця слава могла пронестися за межі села настільки, щоб людина з інших куточків проходила шлях у тисячі разів чи заради однієї порції, виходило за рамки їхньої уяви.
Вони не могли подумати, що хтось з'явиться тут із таким поясненням.
На мить погляди Конан стали ще більш недовірливими. Вони просто не вірили в таку причину. Ну хто в здоровому розумі прийде у Схованой Лист тільки заради лапші? Це звучало безглуздо.
— Це...
Чоловіки знову переглянулися. Ніхто не знав, що відповідати в такій ситуації; на обличчях кожного було питання.
« У цьому випадку я не можу робити рішення, — похитав головою той воротар, що говорив раніше. Він пильно дивився на Конан, і в його очах спалахнула сильна безпорадність. Він ніяк не очікував такого повороту. - Але я також не можу знову турбувати пана Мінато через тебе.
- Будь ласка, повертайся.
- Поїси якось іншим разом, якщо зможеш.
— Зараз я не можу впустити тебе, — відрізав привідник. Його тон був рішучим, не допускаючи жодних дискусій.
— Мінато Намікадзе лише сказав, що нам не можна залишатися в Конохі. Він не говорив, що мені не можна з'їсти порцію лапші.
Конан не відступила перед його відмовою, зберігши свою стару непоступливість.
— Я просто хочу з'їсти чашу лапші.
— Про Ичираку Рамен я чула від вчителя Джирейї.
- Якщо ви не дозволите мені поїсти...
— Я мушу розповісти про це вчителю Джарею.
- І тоді я не знаю, що він скаже вам.
Конан безпосередньо пустила ім'я вчителя Джіраї, розуміючи, що це її єдиний козир. Її ставкою був не Мінато Намікадзе, як могли подумати ці люди (відь вона бачила, що на нього покладатися марно), а той міст, який міг зв'язати їх усіх - її вчитель Джірійя.
Кожен з них знав, що Джірая — це один із легендарних саннінів Конохі. Він був учнем третього, і хоч би що сталося з Третьим раніше, будь - які чутки не заплямували репутації Джіраї. А якщо Мінато Намікадзе стане Хокаґе, то Джирая і взагалі виявиться вчителем Гокаге, що підніме його статус до неба.
Якщо вони образять пана Джираю, жоден з них тут не чекає нічого доброго.
Це розумів кожен, і наслідки були б нестерпними.
У цей момент воротар згадав, що ця трійці щойно прийшла сюди і як їм вдалося досягти зустрічі з Мінато Намікадзе — саме завдяки імені пана Джіраї. Всі вони троє були його учнями, як і сам Мінато Намікадзе.
Тобто, варто було їм вимовити ім'я пана Джарія, як вони відразу отримали шанс побачитися з Хокаґе.
Просто розмова не заладнала.
Але тепер їхні шляхи розійшлися.
І ніхто не очікував, що ця дівчина вирішить прорватися в Коноху заради чаші лапші в Ічіраку Рамен.
Це дійсно спантеличило їх.
Якщо б ми говорили про щось, що може бути дуже важким, наприклад, про право жити в Конохі, вони б і не думали - тут все у руках пана Мінато.
Але просто зайти і з'їсти лапші ... Якби хтось інший був на її місці, вони б самі вирішили питання. Але ця дівчина є ученицею пана Джарія.
Ось тут-то і крилася проблема!
— Я не замучу вас жаліти про це, - раптово поговорила Конан, і її голос звітливо пролунав для кожного.
— Я просто зйомлю чашу лапши.
- Поем і відразу піду.
- Ти можеш піти зі мною.
— Просто приглядай за мною весь час.
- Я не зроблю нічого необачного. Я просто поїм і піду, це не доведе твоєї роботи ніяких проблем.
Конан знала, що це її остання ставка.
Вона зобов'язана була потрапити в Ічираку Рамен будь-яким способом.
Тільки так був шанс зустрітися з Ооцукі Тонері.
Якщо їй призначено залишитися в Конохі, то тільки за участь Ооцукі Тонері.
Але якщо вона донесе лапу, а Тонері так і не з'явиться, це означатиме, що він не хоче її перебування в селі. Тоді вона піде без будь-яких жалю.
Конан просто не могла змиритися з поразкою ось так відразу. Їй потрібно було зробити щось, щоб боротися за свій шанс.
Зовнішній вчинок був її останньою спробою.
Конан вирішила використати свій головний козир для зустрічі з Ооцуцукі Тонері — поїхати в Ічіраку Рамен і там востаннє випробувати долю, сподіваючись отримати можливість залишитися у селі Скритого Ліста.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno