Розділ 707. Я не піду.
— Нагато...
Конан застила, дивлячись в спину ученому Наґато. Вона хотіла його окликнути, але не знала, що сказати. Вона чітко відчувала скривджену аура.
Навіть вона не могла повністю зрозуміти, що саме сталося.
Насправді, з точки зору Конан, ситуація виглядала досить несправедливою. Їй здавалося, що це аура Наґато змінилася, але судячи з його поведінки, він вважав, ніби це вона першою пішла на зміни.
- Що це взагалі означає?
Конан міцно стиснула кулаки. У її фіолетових очах, спрямованих на видалений силует Наґато, з’ясовувався одне питання за іншим. Адже саме Аоба сказав їм прийти сюди, розшукати Мінато Намікадзе і через нього потрапити в Деревню Скритого Листа. Чому ж зараз все взялося таким поворотом?
До цього моменту вона все ще не розуміла, чому Наґато раптово здався і, здається, взагалі більше не хоче зустрічатися з Ооцукі Тонері.
Проте, що б вона не говорила, Наґато, наче нечувши, просто розвернувся і пішов, залишивши їх двох дивитися на свою самотній та якусь чужу спину.
«...»
На мить Конан втратила дар мови.
Вона не знала, як реагувати.
Раніше їй ніколи не доводилось стикатися з такими ситуаціями. Відколи вона зустріла Наґато, вони були нерозлучними друзями. У них майже не було сварок, вони все обговорювали разом і спільно долали будь-які труднощі. Але тепер вона усвідомила, що щось змінилося між ними.
- Яхіко, що ти про це думаєш?
Конан перевела погляд на Яхіко, який весь цей час зберігав мовчання. У її очах він залишався єдиним по-справжньому близьким людиною. Бачачи зарозумілість і гордий вигляд Наґато, вона чомусь не відчувала бажання йти та вмовляти його повернутися.
Тепер єдиним, з ким вона могла поговорити, був Яхіко. Якби він став на її сторону, їй стало б легше. Вони могли б залишитись у Конохі. Конан вже прийняла рішення: вона залишиться тут, і незалежно від того, що думає Мінато Намікадзе, вона знайде спосіб. Що завгодно, тільки б залишитися.
Яхіко подивився на вже далекого Наґато, потім повернувся до Конан, в чиїх очах читалося очікування.
Раптом у нього з’явилась дуже дивна думка.
Зараз він не хотів вибирати нікого. Він не хотів йти за Наґато, тому що ця гордість, яка тепер стримувала в кожному русі друга, викликала у Яхіко сильне почуття неповноцінності. Біля сьогоднішнього Наґато він почував себе комахами.
Але він не хотів іти з Конан. Він помітив в ній зміни, які змушували його відчувати, що вона більше не на його боці. Як вони почали віддалятися один від одного.
Якби зараз його змусили вибирати між ними дві, він не зміг би зробити вибір.
Тому що в цей момент він раптом усвідомив, що не хоче вибирати Конан чи Наґато.
Високомірність Наґато ранила його серце, а відсторонення Конан позбавила його мети.
Можливо...
Яхіко почала думати, що настав час змінити себе і почати нове життя на іншому рівні.
- Я нікого не виберу.
Яхіко похитав головою і просто замахав в інший бік. Він не хотів заходити до Коноху і жити там.
Він ніколи не був всередині Деревні Скритого Листа, там все було чужим.
До того ж реакція Мінато Намікадзе...
До певної міри це зачепило його гордість. Вже не мало значення, були вони учнями Джіраї-сенсея чи ні.
Єдиною частиною зв’язку був Джірая, а між ними не було жодних зобов'язань.
А Конохі не відчував до неї жодного інтересу.
До того ж це село здавалося для нього в’язницею.
Якби він дійсно увійшов туди...
Він міг уявити собі холодні погляди інших.
Зрештою, він не був жителем Конохи, а в ролі нукенина країни Дощу означало приректи себе на зневагу людей.
Побачивши ставлення Мінато Намікадзе, він зрозумів, що не зможе просто так приєднатися до села і стати шинобі Ліста.
Якщо він не може стати шінобі Конохі, то залишатися там за допомогою сили йому нічого не допоможе.
З цієї причини він не бачив, що живе у селі Скритого Ліста і не звертав уваги на те, чого тут відбувається.
Оскільки він нічого не відчував до Коноха, то не хотів її вибирати. Тобто, він не збирався приймати сторону Конан. Якби Конан була з ним єдиною в подумах, він би залишився заради неї, але сьогоднішній конян більше не давала йому своє серце.
Яхіко відрізнявся від Наґато. Він все ще був людиною з достатньо сильним почуттям власної гідності. Він любив вести себе і не хотів йти на компроміси. Особливо у відносинах з Конан: він волів бути лідером, а не жадав зідхнутим.
Саме відсутність емоційної близькості стало причиною того, що він не став ставитися до неї як і раніше після зміни її почуттів.
Це і було фундаментальною причиною його небажання залишатися в Конохі.
Звичайно, відмова залишатися в селі не означала, що він піде за Наґато.
Останнім часом він на власні очі бачив зміни в Наґато. Було чітко видно, що цей чоловік перетворився з скромного і тихого хлопця в надзвичайно гординого.
Це викликало в Яхіко сильне незадоволення.
Яхіко спостерігав за цими змінами. Коли Наґато рятував Конан, такого відчуття ще не було. Але коли він дізнався, що належить до клану Ооцукі, то став просто обурюватися.
Через ці відчуття він не вибрав і Наґато.
«...»
Конан тепер дивилася на двох людей, які колись були їй ближче всіх на світі. Нагато йшов геть від Конохи, а Яхіко прямував в іншому напрямку. У цю мить вони вирушили по різних стежках.
Конан колись задумувалася, чи підуть вони. Вона відчувала, що у цьому світі немає вічних бенкетів — хоч би якими близькими були їхні стосунки, рано чи пізно настане день, коли вони розійдуться.
Схоже, цей момент настав.
— Я иду в Коноху.
Конан рішуче сказала це, дивлячись їм у спини. Вона не змінила свого рішення через відходу товаришів. Тепер її намір був непохитним і не залежало від інших.
З того часу як Конан зустріла Аобу, вона чітко зрозуміла, чого хоче.
У неї не було завищених очікувань або сильного почуття власної гідності. Просто зустрівши чоловіка, який змусив її серце битися частіше, вона захотіла по-своєму бути поруч з ним. І тільки.
- Не знаю, коли ми побачимося знову.
Конан дивилася на їх видалені фігури, і в душі її рухалося неймовірне відчуття. Раніше вона думала, що коли їм доведеться розійтися з ними, то їй буде дуже боляче.
Ці двоє були єдиними близькими людьми у світі.
Вони виросли разом, а їхні узи були міцними. Вона колись вірила, що вони завжди будуть нерозлучні. Але з того дня, як пішов Джірая-сенсей вона почала розуміти: ніхто не буде супроводжувати тебе вічно, і часто доводиться йти вперед заради самої себе.
Конан вирішила все для себе. Їй потрібно рухатися далі, робити те, що вона хоче і вважає правильним. Тепер вона залишається в Конохі, щоб знайти того самого Ооцуцакі Тонері — те, що вона вважала єдиним вірним.
Так Конан, провівши їх поглядом, повернулася обличчям до Конохе.
У цей момент кілька шінобі, які охороняли ворота, все ще спостерігали за ними.
Страждали, що підуть усі, і не чекали, щоб одна з них залишилася. Усі присутні були зосереджені на Конан.
- Ти хіба не йдеш? — Один з охоронців запитав у замішанні.
З його погляду ці троє були підлітками, однолітками Мінато Намікадзе. Отримавши таку відмову, вони не мали підстав залишатися тут і далі нав’язуватися.
Двоє хлопців, які щойно пішли, зробили мудро.
Але те, що дівчина залишилася, здивувало мене.
Це було дуже дивно.
Крім того, вартові зрозуміли, що між цими трьома тільки - но розгорілися розколи. Вони більше не виглядали такими дружніми і згуртованими, як колись.
— Я не уйду.
Конан подивилася на шинобі біля воріт і просто похитала головою. Її слова змусили вартових заціпеніти - вони зовсім не розуміли, що вона має на увазі.
Не піде?
Хіба такі речі вона може вирішувати сама?
Новий пан Хокаґе відмовився вас приймати!
І після цього вона все одно збирається стирчати тут?
У голові охоронника заважали питання. Він не знав, які наміри Конан, але внутрішні напружився. Будь-яка подія тут буде оцінена як його недбалість.
Зараз, у період зміни влади між старим і новим Хокаґе, він чудово розумів: в такий час може статися що завгодно. Найменша помилка — і вас поглине хвиля епохи, зробивши жертвою політичних перестановок.
У певному розумінні їх призначення на пост вартових воріт було справою рук третього Хокаґе. Вони були людьми епохи третього. Тепер, коли Мінато Намікадзе став новим Хокаґе, він міг призначити нових людей. Хоча робота вартового проста і не вимагає особливих навичок, вони не хотіли її втрачати.
- Що ти маєш на увазі?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno