Залишимо поки Джіраю і повернемося в Коноху.
Юя відчував, як кота згорнуться в душі. Важко хороші вони були в справі. Але щоб закинути удочку подалі і виловити рибу глибше, потрібно було скріпляти своє серце цінними кадрами.
І відразу ж він отримав листа від Орочимара.
Усередині звіт про нещодавню зустріч з Джіраєю із іншого світу. Якщо коротко, то Джірая був значно старшим і його манери Орочімару категорично не сподобалися, особливо коли він дозволив собі слова: « Давно не бачилися, Орокамара».
Орочимару розлютився на місці і відразу ж виготовив свої експериментальні зразки. Непроханий гість утік, але його піддослідні теж постраждали. А тому він, Орочимару, сподівається, що його брат Юя зможе виділити хоч якусь компенсацію.
Юя перекинув листа, прочитав ще раз і посміхнувся. У кожному рядку, де ми читаємо: « Дай гроші».
Орочимару, Оросімаку, і як ти докотився до того, що при будь-якому зручному випадку кляшаєш гроші?
Юя розбито похитав головою.
І тільки потім помітив, що в конверті був ще один аркуш.
Витягнувши його, він поспішав. Це що, креслення "Локатора Інь-Ян" на основі просторового ніндзюцу Хірайші? (Ті перові магніти, що дозволили загіну Фугаку вибратися з колапсуючий простір).
А що ще можна сказати про детальний опис принципу роботи?
Юя, не роздумуючи, плескнув долонею по столу. Вибрати!
Та який це молодший братик-попрошайка? Це ж великий винахідник Конохі! Як можна не підтримувати такий талант?
***
Через тиждень Орочимару, читаючи відповісте повідомлення, дозволив зміїну посмішку.
- А я думав, що випрошу від сили мільярд-другої р... Не очікував, що брат відвалить цілих десять.
Слово "брат" злетало з його губ все більш природно.
Звичайно, для вченого, одержимого дослідження, мати за спиною людину, що готова забезпечувати безперервний потік ресурсів...
Та який це брат? Це не брат, а батько рідний.
Орочимару не знав, чи його двійник з іншого світу мав таку підтримку, але своїм становищем він був більш ніж задоволений.
Звичайно, Юя не відправляв Орочимару готівки. Ніяких грошей не вистачить, якщо розкидатися ними направо і наліво. Кожного разу він надсилав список доступних матеріалів і встановлював ліміт. Цього разу - десять мільярдів рів. Орочимару залишалось тільки вибрати зі списку все необхідне.
Пробігаючи по перерахунку, він помітив, що з поступовим впровадженням мережі 3G виникло багато нових речей.
- Розваги. Мені це не потрібно, але Орочимару зашивали очі.
Раптом йому спало на думку одна думка.
Він повернувся до дівчини, що лежала на металевій ліжку, і лагідно запитав:
— П-1, хочеш чого-небудь?
Одна рука на койці була заброньована, і в рані все ще підрогили м’язове волокна. Ноги неприродно вивернені, наче їх перебило чимось важким і сферичним. Явні сліди недавнього бою.
Хм... І з ким же це вона билася, розуму не прикласти ...
Дівчина ледве повернула голову до Орочимара і з повною байдужістю в очах відповіла:
- Мені нічого не потрібно. Досить того, що я можу бути корисною в експериментах пана Орочимару.
Орочімару присоромився, потім відвернувся і поставив галочки навпроти декількох сучасних розважальних гаджетів.
Потім знову подивився на дівчину і, злегка посміхнувшись, тихо промовив:
— Тоді молися, щоб пережити цю процедуру. Якщо не витримаєш модифікацію, твоє місце займе П-2.
Йому було цікаво пояснити, як з тіні вийшла інша дівчина з абсолютно порожніми очима. На її обличчі чітко продурався лускастий візерунок.
Експериментальний зразок номер один, П-1, з фізичними ознаками змії, вважався невдалим.
І, без сумніву, зразок номер два, П-2, виглядав точно таким же провалом.
Орочимару, яка має мету жити вічно, нікуди не дінеться.
На шляху до мети він почав цікавитися іншими речами.
Наприклад... до створення штучних людей.
І цей його проект Юя підтримував обома руками.
Плювати на етичні та моральні терзани, адже в разі успіху експерименту він отримає цілу армію штучних людей, яка... зробить величезний внесок у будівництво і розвиток Конохи.
Це робило їх надзвичайно цінними.
Всі інші питання - потім. Спочатку за роботу, ледаря!
Юя поступово перетворювався з світлого і великого третього Хокаґе (?? коли це він був світлим і великим?) в чоловіка, який готовий запряжети у роботу будь-кого, хто підкинеться під руку.
Коли він дізнався про існування іншого світу, то почав думати: « Як би заманити людей до себе на роботу? »
Можливо, зростаючий кадрів голод через технологічне скачко ось-ось зведе з розуму світлого і великого пана Хокаґе.
***
Орочимару заповнив заявку і відіслав відповідь. Уюя отримав його через тиждень.
У 40-му році Конох не відбулося якихось серйозних змін. Єдина зміна — різкий дефіцит кадрів на цивільній службі. З розвитком епохи та технічним прогресом людська пожадливість також почала розростатися з неймовірною швидкістю...
Гаразд, якщо говорити по-простому, деякі чиновники занадто розбили на казних харчах, і Юя без зайвих сантиментів запустив кампанію тотальних перевірок. У результаті злетів « Крупна шишка » — голова будівельного департаменту при Резденції Хокаґе.
Цей пан присвоїв понад 30 мільярдів рів. Так, один чоловік вкрав стільки грошей, скільки становив річний бюджет всього клана Сарутобі. Що ж, відмінний результат, нехай послідовники намагаються ще ретельніше, інакше Юя буде важко заносити свій караючий меч.
Разом з ним по ланцюжку летіли голови ще три сотні людей.
Оскільки їх було звільнено не з власної волі, вакансії потрібно негайно закривати. Вища посада ще була готова, щоб прикрити за рахунок заступників, але врешті-решт у самому низу кар'єрних сходинок зяяла дірка в триста із додатковими показниками. Додамо до цього тих, хто пішов на пенсію за віком або з станом здоров'я і отримаємо дефіцит у понад вісімсот людей.
Отже, в цьому році іспит на посаду викликав небачений ажіоаж. Коноха вже давно не бачила такого стовпочинства. Останній раз таке відбувалося після прем’єри першого фільму, коли ціле село втікало по оковах на це дике видовище.
Однак для того, щоб оживити, потрібно добре. Мертва тиша не надто корисна для здоров’я населення.
Юя натиснув кнопку на столі. У кабінеті тут же матеріалізувалася жінка-Анбу в масці з довгим чорним волоссям. Юя простягнув їй папери.
У списку для Орочимара Юя завжди показував роздрібні ціни.
Наприклад, останні MP4-плеєри та приставка для портативних комп'ютерів коштували 150 і 300 000 ло.
Їхня самостійність, звичайно, була в рази нижче. Важко уявити, щоб у легкій ігровій приставці друкарська платня, компоненти, карта пам’яті та акумулятор коштували таких грошей.
Але продажна ціна була саме такою.
І покупці були - все-таки диковинка, та й багатіїв в Конохі вистачало.
Значить, воно того коштувало.
А для Юя, само собою, мало значення тільки собістість.
Якщо вся фабрика, вологість до прилавків, ваші витрати стають низькими.
Що вже казати про нові гаджети, якщо взяти, наприклад, інкубаційну камеру, яку замовив Орочимару. На ринку таке не купити, технологія виробництва була тільки у Конохі.
Чи ціна має бути надто висока, так?
Але реальна самостійність не дотягувала і до одного відсотка від неї.
А ось будь - яка дрібничка, як-от скляна посуд і лабораторний інвентаря — речі низькотехнологічні, але витрачені у великій кількості, — зроблялася на багатьох заводах. Похоті Орочимару витратити свій дорогоцінний час, він і сам міг би відкрити стекольний завод, але для нього це було б марнотратною тратою безцінних годин.
Оскільки немає високотехнологічних технологій, то нема й високих цін.
Власне, Юя зараз як раз думав, як би працювати аналогічні апарати КТ, сканерів і кисневих конценторів з його минулого життя.
Принцип їхньої роботи був не надто складним, всі постачальники сировини та матеріали були під його контролем і тому вони могли утримувати себе на рівні одного відсотка від роздрібної ціни. А оскільки тільки він міг їх виробляти, Орочимару довелося б купувати в нього. Тут і можна було задрати ціну до неба, чи не так?
« Я ж тебе не обдираю, правда? П'ятдесят мільйонів три за один апарат КТ - цілком розсудлива ціна. Двадцять апаратів - ось тобі і десять мільярдів."
І це не якась підписка. Технології безцінні, розумієте? Безцінні.
Але була одна заковика...
Юя знав лише загальні принципи, а для втілення ідеї в життя потрібні справжні вчені-дослідники.
А в питаннях біомеханіки Орочимару був кращим з кращих.
Тож, ймовірно, Юя доведеться звернутися до нього за планами.
Тобто, Орочимару дає йому креслення, Юя по ньому створює апарат, а потім продає його ж Оросімалу за п'ятдесят мільйонів рів з виділеного ліміта...
Хм... Щось у цьому є... Глибоко аморальні...
Але що ти зробиш, коли вся тварюка у твоїх руках?
З цими думками Юя надіслав Орочимару ще одне повідомлення, а потім просто сидів і чекав на найновіше медичне обладнання.
Так і пройшла більша частина 40-го року.
Юя вже думав, що рік так і закінчиться, тихо та спокійно.
Але на початку грудня власник найбільшого книжкового магазину Конохі розпочав рекламну кампанію.
Спочатку Юя не звернув на це уваги, але коли почув:
« Крандіозний дебют нового роману від геніального письменника-новачка, пана Джарія! Проходьте, не пропустіть! Всі редактори нашого видавництва одностайно і з величезним захопленням рекомендують вам цей шедевр!"
...Юя обернувся.
Джирая?
Хм...
Той самий Джірая, про який я подумав?
Цей малий насмілювався використовувати своє справжнє ім'я як псевдонім...
А, стоп...
Погодите-ка...
Юя раптом згадав, що справжнє ім'я Джіраї було не Джерайя, а щось на зразок Абураме... Щось там?
Він нахмурився, намагаючись згадати, але потім махав рукою. Після смерті батьків Джарія змінив ім’я, щоб показати всім своє широке серце і здатність приймати удари долі. Не варто копатися в старих ранах.
Це ім'я - саме по собі шрам.
Нехай все так і залишається.
Як старший брат Юя, звичайно ж повинен був підтримати свого молодшого брата.
Тому він одразу купив два примірники.
Додому він повернувся вже затемно.
Цунаде не готувала сьогодні. Діти на канікулах, і вдома їх було не втримати. Лише вигляд матері змусив його зі своєю сестрою тремтіти від страху, так що про спокійне життя можна було й не мріяти.
Особливо тепер, коли Цунада стикалася з труднощами у створенні нових медичних посібників, її настрій змінювався частіше, ніж погода.
Тому діти мудро і рішуче пішли до дідуся та бабусі.
Батьки Цунади не чаювали у внуках, а от їхній власний син...
Сімнадцятирічний Навакі, який до цього часу не завідував собі подружку, зазнавав постійного морального тиску з боку сім’ї.
Якщо вже дітей немає вдома, можна і розслабитися.
Юя подзвонив у ресторан і замовив їжу на винос.
Через кілька років технічного прогресу по всій Конохі нарешті провели телефонний зв'язок.
— И стаціонарну, с дротами.
Люди довго чекали на це чудо, і воно дійсно дуже упростило спілкування.
Ну, знаєте, в тому сенсі, що тепер начальник міг подзвонити вам додому сзаранку і підняти на роботу ...
Кхм, задані страви доставили швидко.
Старі пари повечеряли, увімкнули телевізор і почали дивитись вечірні новини ліниво. Подружнє життя їх давно увійшло в спокійне русло; була пристрасть поступилася місцем чомусь більш глибокому, спорідненому їх душі і тіла.
Раптом Юя про щось згадав. Він дістав дві книжки і з посмішкою простягнув їх Цунаде:
— Сьогодні дорогою додому бачив, як книжкові крамниці рекламували. Вгадай, чия книга?
Цунада розсміялася:
- Та як тут не побачити, якщо ім'я "Джірайя" написано такими величезними літерами.
Цікаво, що в минулому такі романи не вживалися для того, щоб вказувати ім’я автора.
- Як і у цій серії про "Райські ігри", що виходила анонімно.
Але Юя, який приділяв особливу увагу розвитку літературної індустрії, впровадив у закон поправку, яка зобов’язувала вказати ім'я автора на обкладинці.
Відсутність підпису могла призвести до проблем: якийсь нечистий на руку видавець міг присвоїти собі авторство. В історії таке траплялося постійно і поруч. Аби уникнути таких проблем, Юя видав відповідний закон.
Зазвичай автори брали псевдоніми. А Джірая ось так, у відкриту, своїм ім'ям ...
Хоча, якщо подумати, хто не знає його особисто, то може здогадатися, що це справжнє ім’я?
Вони продовжили базікати. Цунаде взяла книжку і запитала:
— Джирая ж, начебто пішов шукати цього... Маля з пророцтва? З яких це пір він ще й книги пише?
Юя потиснув плечима, мовляв, не знаю.
Він пам’ятав, що перша книжка Джіраї була « Сповідь про безстрашного ніндзя ».
Наруто ще з її допомогою переконував Наґато.
А на обкладинці цієї книжки зображено чоловіка і жінку в одязі шінобі, які дивляться один на одного.
Мабуть, теж про війну.
« Загублений рай» — прочитав Юя назву на обкладинці і задумався.
Хм... але замість того, щоб розгрібати завали прошей від різних департаментів... ліпше я оцінюю літературні таланти мого молодшого братика.
Ну, подивимося... Не розчаруй мене, хлопче.
Юя відкрив першу сторінку...
Десь через півгодини...
Юя зковтнув, дивлячись на залишену рум'янцем Цухаде.
Чесно кажучи... він вперше подумав...
Що Цунаді така гарна...
***
Як вони опинилися в ліжку, наступного дня обоє воліли не згадувати.
Але Цунаде знала одне...
Джирая! Ти небіжчик!
***
І ось, в кінці 40-го року, великий письменник Джірая, який вже приїхав до країни Дощу, щоб набратися натхнення і зробити місцем дії свого другого роману місто, де вічно льють дощі...
... отримав термінове повідомлення з Конохі.
В повідомленні було лише два слова:
"А ну повернися!"
У Джіраї з'явилося погане передчуття.
На щастя, у нього був козир в рукаві, щоб відволікти увагу.
- Збережений відлюдник! Збережений відлюдник! Мій брат дозволив мені привести тебе в Коноху! Ходімо, підемо прямо сьогодні і поїдемо!
Літня Джірая весь цей час налагодив стосунки зі своїм молодшою « я».
Звичайно, він також пояснив ключові моменти у вивченні Режиму відлюдника. Будучи самим собою, він добре пам'ятав, які саме тонкощі не розумів, через що йому потрібно було допомоги двох жабячих мудреців.
Це призвело до того, що Джарія зі світу...
Без ропух можна самостійно входити в режим відлюдника.
Щоправда, ще невідомо, який з варіантів краще.
З часом жаби могли б не турбуватися про природний запас енергії і постійно підтримувати режим. А для самостійного пошуку її вистачало лише на короткий час.
Але без реального бою судити було рано.
Хоча... Здається, що невдовзі він зможе з’ясувати це.
Оскільки старенький Джарія навчив його мистецтва відлюдників, він став називати його "Ізбереженим відлюдником".
Що? Чому "збуджений"?
А ви бачили хоч одного порядного відлюдника, який то й справа хоче заглянути в бордель?..
Збереженому відлюднику подобалося прізвисько. Спільний збір матеріалу і обговорення сюжету для першого «шедевра» відняли у нього багато мозкових клітин.
Але, здається, ці клітини були витрачені не даремно.
З цією думкою Вбивчий відлюдник посміхнувся:
— Добре! Я йду з тобою до Коноху!
***
І ось, в останній день 40-го року, Джірая і Збережений відлюдник - молодий та старий — одним ударом кулака Цунаде були відправлені у політ до самого неба.
Вони взялись за реанімацію першої лікарні Конохі.
Важко поранений Збережений відлюдник чудово зрозумів...
Що його молоде "я" покликали його з собою чисто для того, щоб розділити урон...
***
Новий, 41 рік Конохі.
Після перегляду в лікарняній палаті нового дня відлюдкуваний відлюдник був вражений.
Тому що в його світі...
Нічого подібного не було...
Джірая, оглянувшись по боках і переконавшись, що нікого немає, шепотом розповів Сповитому відлюдникові один секрет.
На каналі Конохі, о другій годині ночі на вихідних... Його чекає несподіванка.
Збоченець, якого син Джарія вже раз підставив, поставився до цього недовірливо.
Але я повірив, що одного разу Джарія розбудив його.
Дивлячись на кольорові фарби, що звиваються на екрані в « лахміттях », які ледь прикривають тіло, вирощений відшельник весь розлився, а в очах закрили сердечки.
Да, да, так! Ось що я хотів побачити...
Саме це!
***
Одинадцятого січня 41 року, після виписки з лікарні Джірая привів Звірорайного відлюдника до резиденції Хокаґе.
Юя сердечно прийняв гостя і виявив йому своє співчуття.
Про причини, які приводили того в лікарню...
Обидві сторони тактовно мовчали.
Одна річ — милуватися богинею Цунаде з боку.
Але ось одружитися з нею...
Збережений відлюдник відчув легку тремтіння і подивився на Юя з непохитною впевненістю у думці:
« Це воїн...»
Потім Юя довго розмовляв з лихим відлюдником. Спочатку він намагався юлити й говорити про інші речі, навіть запропонував залишитися в Конохі і попрацювати на благо села.
Але Юя рішуче перервав його:
— Я знаю, про що ви думаєте, пане Джирейя... З іншого світу. Але для збору інформації є спосіб набагато простіше і ефективніше, ніж ця ваша некваплива розвідка.
Згорівши відлюдник здивовано вкинув брови:
— О? І який же, дозвольте мені дізнатися?
Юя з усмішкою простягнув йому аркуш паперу. На ньому було написано:
"План по обміну студентами-шинобі між двома світами"
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt