У глухому селі на північно-західі країни Огня стискають травінку в зубах, Джарія широко розтягнувши руки, обіймали двох дівчат і травили байки про свої «славні подвиги». У його репертуар входили всілякі воєнні чутки, які він не моргнувши оком, видавав за власний досвід, щедро приправляючи їх вигаданими подробицями і перетворюючи на предмет для хвастощів. Дівчатки хіхікали без умолку.
Провівши неймовірну ніч, наступного ранку Джірая почув від хлопця-трактиряка новину: Івакуре і Країна Дождіння готуються до примирення.
Коли Джарія почула це, то вискочив на вулицю в одному підштаннику і навіть не міг одягнутися.
Такий поспішний підхід мав свої причини. Під керівництвом Великого Жаба-Мудреця він мандрував світом у пошуках Дітка з пророцтва. І хоча його життя здавалося суцільним розгулом і безробітним, він таки знаходив час для виконання своєї місії. Великий Мудрець передрік, що в дорозі він напише книжку.
Він вже взявся за перо, навіть придумав ім'я для головного героя, яке прийшло йому в голову за тарілкою рамена.
Наруто. Чудове ім'я.
Але виникла проблема.
Він ніколи не був на війні...
Джірая хотів написати історію про шинобі, який через усі труднощі здобув ворога і приніс перемогу своєму селі. Але він і гадки не мав, як це - бути на полі бою і не міг собі уявити справжнього воїна.
І саме в той момент, коли він ламав над цим голову, до нього дійшли чутки: між Івагакурою і країною Дощ знову розпалився конфлікт. Спочатку він не звернув уваги на це, але бої ставали дедалі жорстокішими і більше не міг сидіти. Після довгої подорожі від країни Ведведей, що на південний схід від Конохи, і перетинаючи всю країну Огня, він вже майже добрався до кордону зі країною Дощя, а тут йому заявляють, ніби війна закінчилася?
Джарія був готовий розридатися. Він розпитав трохи точніше, і тоді дізнався про що це. Виявилося, що Третій Хокаґе продав Країна Дощові десять чакро-пушок. В Івакурі прикинули, що звичайно можна воювати проти десяти гармат, але це загрожує втраті сотень, а то й тисяч шенобі. Вони подумали, що не варто виделки і тому розійшлися від дому до дому — саджати рис.
Джарія скреготів зубами, але що він міг сказати? Його звали Старший брат.
« Гаразд, — подумав він, - я пошукаю щось поблизу.
Так настав цей день...
...
Під деревом він побачив сивоволосого старого чоловіка. Спочатку Джірая не хотів привертати до нього уваги, а він виглядав незграбно і возилися з попрошейками. За роки свого життя в Конохі він пройнявся до таких людей з руками і ногами інстинктивним презирством. У його селі будь-хто, хто був здатний і хотів працювати, з голоду б не помер. Тому Джірая зазвичай просто проходив мимо. Коли б у Конохі з’явився такий волоцюга, його би і десять хвилин не пройшло, як забрали й примусово відправили на роботу.
« У селі робітників не вистачає, — думав Джірая. — А ти на вигляд не каліка і докотився аж п’ятдесят років? До якої ж міри потрібно бути лінивим? "
Однак, обходячи фігуру під деревом, він помітив у одязі старого пов’язку з кров’ю.
Джарія завмер.
« Він поранений?»
Двадцятирічний Джірайя, якому 20 років, був чоловіком у розквіті сил і сповненої молодечого запалу. У його уяві миттєво народилася ціла історія: старий - шінобі, що втікав з поля бою між Івою і Дочекаємо.
Зрештою він не міг залишити його помирати. Це не Коноха, тут ніхто не буде лікувати непоганого бродяга.
Тому ввечері того ж дня він розгнівив багаття. Здавалося, що треск палаючих полювань розбудив пораненого старого. Цей туманний погляд обернув околиці, з трудом сів і побачив молодого чоловіка біля вогню. Потім він гірко посміхнувся:
- Це потойбічний світ? Я навіть бачу себе в молодості...
Джірая нахмурився:
— Старик, не вмієш говорити - краще мовчи. Поглянь на мою героїчну зовнішність! Де ви побачили схожість із собою?
Джарія насправді крив душею. Ледве помітивши на щоках старого дві червоні смуги, він відразу зрозумів, що вони надзвичайно схожі. Але визнати, що він виглядає майже так само, як цей неохайний старий жебрака було вище його сили. Як відомо, найбільше зачепила людина, тому вона кричить голосніше. Почувши слова старого Джирая, він відразу ж всмоктував її.
А той, після недовгого замішування раптом плескнув себе по долоні:
— Ах, да... Я і забув, що це інший світ... Отже... у цьому світі я ще молодий?
Джарія подивився на старого чоловіка і лише похитав головою. Схоже, той пошкодився розумом - несе якусь нісенітницю.
І взагалі...
Окинувши старого оцінювача поглядом, Джірая дійшов висновку, що крім кольору волосся, форми обличчя і бойової розмальовування, нічого спільного у них і немає ...
Ну так, є невелика схожість, але він в майбутньому точно не перетвориться на таке посміховисько.
Але старий, здавалося, був сповнений бадьорості. Він з несподіваною для свого виду прытью підскочив до Джіраї і, безцеремонно обнявши його за плечі, голосно розсміявся:
— Неймовірно! Треба ж, після прибуття сюди мені не пощастило першим справою накинутися на цього мерзотника Орочимару. Я думав, що його експерименти здалися, якщо він так молодий виглядає, а виявляється, і я не старший! Ну ж бо, підемо! Якщо ти - це я в молодості, то чи знаєш де є першокласні заклади? Проводь мене, проводи! Як тільки я туди потраплю, всі рани самі заживуть!
Джарія роздратовано відштовхнув старого:
- Не будь таким фамільярним, я тебе взагалі не знаю!
Старик хмикнув і, знизивши голос, видав найбільш захований секрет Джіраї:
- Ти ж подорожуєш по країні вогню через пророцтво Великого Жаба-Мудреця, так?
Джарія поспішав. Про пророцтво він навіть не розповідав своєму названому брату, сьогоднішньому Хоказі. Звідки цей старий міг знати?
Невже...
Нет... Неможливо!
Я в старості ні за що не буду таким!
Але старий навів ще більше доказів. Одна з них потрапила в саму яблучко.
Те, що він саме зараз працює над своєю першою книгою ...
[Мисли літнього Джіраї: « Побачивши юнака, я багато чого зрозумів. Хоча дивно... У моєму світі я в цьому віці повинен був воювати у країні Дощя і незабаром зустрітися Наґато та Яхіко. Але в цьому світі і на війні немає. Схоже, тутешній я просто подорожує? Що ж, неважливо. Я все одно тут для розвідки, а значить, можу не поспішати. Перш за все потрібно втертись у довіру до цього хлопця. Зрештою... Я зараз абсолютно без копійки...»]
Джирая мовчав.
Люди - дивні істоти. Ніколи не знаєш, яким ти станеш у старості. І ось одного дня перед тобою з'являється обірваний, вульгарний старий простість. Ти уважно роздивляєшся його і розумієш, що на вісімдесят відсотків впевнений — це й є ти в майбутньому. Але якась частина тебе все одно відчайдушно намагається протистояти цьому висновку.
« Чому я і в старості залишився таким ідіотом? » — так промайнула думка.
Зараз Джірая був завантажений саме в такі сумніви.
На щастя, старенький Джарій пояснив це.
Коли він почув, що перед ним його версія з іншого світу, то, по правді кажучи, з полегшенням зітхнув. Більшість людей були б шоковані, почувши таке вперше. Але це було набагато легше прийняти, ніж думка про те, що це його власне майбутнє. Цей старий був просто його двійником з іншого світу, який не мав до нього ніякого відношення.
Упевненість у цьому тільки зміцнилась, коли молодий Джарія відмовився вести старого в наїдливих місцях, і той почав відкрито варити дурня.
« Ні, — подумав Джарія. — Я не буду таким жартом у старості".
Тоді старенький Джарейя запропонував, що він буде робити. Наприклад, він може допомогти юнакові набути досвід у справжніх битвах — матеріалах, якого йому так не вистачало для книжки. У нього було більше досвіду, ніж будь-що.
Звичайно, Джірая не повірив.
Літня Джірая посміхнувся і сказав, що на знак довіри готовий поділитися інформацією про свій світ.
Після довгих вагань молодий Джарій погодився.
І тоді старий розповів йому історію.
Історію про те, як на Коноху одночасно атакували чотири інші Великі Деревні.
У його світі цю війну назвали Другою Світовою Войною Шинобі.
— Що, друга? Тобто війни такого масштабу було кілька? Чи буде і третя?
Літній Джірая моргнув і, подумавши, запитав:
— А що, на Коноху в цьому світі ніколи не наступали?
— Ну, якщо подумати - відповів молодий, - було справа, коли я був ще дитиною. Кумомаракуре зрадила нас. Тоді Івагакуре вирішила приєднатися.
Літня Джірая зітхнула, похитала головою. Все як у його світі. Може, просто час ще не прийшов?
- І що було далі?
— А далі мій старший брат взяв на себе управління тилом. Він налагодив торгівлю з Суною, щоб стримати їх від нападу, відмовив Кірі, а потім ми вистояли у прямому зіткненні з Івою і Кумо. А потім... Потім другий Міхалукаґе і Другий Цочіке чомусь з'єдналися один з одним, і обидва загинули. Кумо залишився на самоті, здалися і виплатили нам два мільярди ре компенсацію.
Очі старого від подиву мало не вилізли з орбіт, а з носа навіть потекла спарля.
Те, що ти кажеш...
Чому це так відрізняється від того, що знаю я?
Літня Джарія помотав головою. « Другай світ, це інший...» — говорив він собі.
Але все ж...
- Хто твій старший брат? Звучить так, ніби він неймовірно крутий, — як невпізнаний запитав старий. Насправді це вже була спроба дізнатися цінні відомості. На відміну від свого наївного двійника, досвідчений старенький Джірая відразу зрозумів, що може витягнути з нього потрібну інформацію.
Спочатку він і планував видати себе за місцевого Джірая. Від Цунада він вже отримав альбом з видами Конохі цього світу і основні розвідані. Але це була лише базова інформація. Йому ж хотілося дізнатися про структуру влади в селі, розповсюдження повноважень, про принципи роботи адміністративних відділів, завданнях шінобі різних рангв, об підрозділи дослідницького корпусу... Про все це Ямато чула, але через брак допуску не могла навіть близько підібратися до цих даних, нічого вже про те, щоб їх вивчити.
Він знав, що Хокаґе тут не Цунаде і навіть не Сарутобі Хірузен, а хтось, про кого він ніколи не чув. Тому він вирішив прощупати свого молодого двійника.
— Ну, — простягнув молодий Джірайя, подивившись на старого чоловіка, прозвучить як хвастощі, але це не таємниця. Мій старший брат - нинішній Хокаґе.
Літня Джірая посміхнувся. Коли співрозмовник ділиться таким, загалом-то, не найважливішою інформацією, дистанція між ними природно скорочується.
Після цього він продовжив свою розповідь про світ.
Молодий Джарія слухав з відвислою щелепою:
- Ти сказав, що у вас третій Хокаґе був професор Сарутобі? Він ... він справді справився? Ні, я не те щоб не довіряю вчителю, просто ... у порівнянні з моїм братом він не дотягає, вірно?.
[Мисли Хірузена Сарутобі: « Чорт забирай, учениці... Каже... Жорстоку правду..."
Молодий Джарія, почувши далі, перекрикував:
- Що? Брат Цунаде, Наваки, загинув?
Літня Джарія стиснув кулаки. « Спокійно, це все заради злиття, усе для наближення...» - повторював він собі і продовжував розповідь ...
- Що? І ви теж були на війні? І ти разом з Цунадою і Орочимаром отримав назву одного із трьох Саннінів?
Старик зробив глибокий вдих, придушуючи зростаюче роздратування. « Чи можеш ти слухати спокійно без цих зітхань та ахів? Зберися! У кого ти такий виродок?»
І він продовжив...
- Що? І хлопець Цунаде теж загинув? Її хлопець - Като Дан? Хм... А це хто? Я думав, це мій брат...
Літня Джірая з останніх сил стримувався. "Не можна, не зриватися, я повинен терпіти..."
Почекайте, що він щойно сказав?
- Що ти сказав? Ти думав, хто? При чому тут твій брат?
— Це я повинен запитати! Чому хлопець Цунаде - не мій брат? Де мій брат у твоєму світі?
— Постой, твій брат бо цей Хокаґе! Як він пов’язаний з Цунадою?
— Ідіот! Вони одружені, що ще спільного?
- Що? - Літній Джарія був настільки вражений, що в нього щелепи відвисла і язик вивалився назовні.
І тут він згадав дещо з отриманих ним розвідуваних ...
що у Цунаді в світі двоє дітей. Так що, вони ...
— Ну так, від мого брата.
—...
Літня Джірая, здається, знайшов корінь усіх відмінностей...
- Тепер... Я розповів про свій світ. Твоя черга, — сказав він. Несподівано історія цього світу зацікавила його до глибини душі.
...
Насправді, старенький Джірая замовчав ще дещо - про Орочимару. Не те щоб він навмисно щось приховувати, просто ... Він все ще не міг до кінця вважати Орочимару своїм ворогом. Звичайно, повернися він у свій світ, він би без вагання напав на нього, щоб повернути в Коноху. Так само, як Наруто зробив би з Саске.
Цієї ночі, коли два Джірая — старий і молодий - закінчили порівнювати історії своїх світів, в повітрі повисли лише важкі зітхання...
- Цей світ... Він хороший, — сказав старенький Джарія, дивлячись на свого двійника, наче вдивляючись у минуле. Він тихо посміхнувся. — Цінуй це... і постарайся, щоб ваш світ не повторив долю нашого, повного трагедій.
— Звичайно! Я справлюсь! Я захищу цей світ! — фыркнув юний Джирая.
Звичайно, у двадцять вісім років легко вимовляти пафосні промови, які видавалися б безглуздими в дитинстві і наївними. Для його віку вони були в самий раз.
- Але спершу я хотів би поглянути на твою книгу. Звичайно, я не збираюся нічого списувати. Просто хочу подивитися, що написав я з іншого світу. Так сказати, для натхнення. Я не був на війні, мені потрібен матеріал.
Літній Джарія застиг. Він пам'ятав свою першу книгу, як таке забудеш... Її у нього з собою не було.
А те, що було ...
Ну, як сказати, це точно був шедевр у своєму роді, ось тільки ...
Дивлячись на молодого себе, старий поринув у роздуми. Через мить він без тіні сорому голосно розсміявся, плескнув хлопця по плечу і вивів через пазухи книгу в жовтій обкладинці, на якій чоловік гнався за жінкою.
— Ось моя книга. У моєму світі вона дуже популярна, вже десятки разів перевидавалася.
Молодий Джарія зумлівився на нього:
— Десятки раз? Справді? Ти такий крутий? Невже... Ти справді художник?
Ось як буває: якщо вважаєш когось неохайним волоцюжком, і відносяться до нього відповідно. Але вам варто дізнатися, що він є автором бестселера, який має багато книжок і робить їх неохайними.
Джарія розгорнув свою книжку, коли з нетерпінням чекав на неї. Він теж хотів стати таким художником!
І тут...
Через хвилину він відчув невдале...
Матеріал про війну, який він шукав...
Здається, був трохи... Не так?
Через десять хвилин Джірая впав у ступор. « Що я взагалі читаю?»
Через півгодини він вже не міг відірвати очей від сторінок.
Через годину в тиші чувся тільки шелест перевертних листів.
Через дві години Джірая закрив книжку. Його очі горіли. Він подивився на свого літнього двійника.
- Ось воно!
— Саме так!
- Те, чого я хотів навчитися...
— Саме так!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt