— Вежі Очищення Душ не найкраще місце для звичайних людей, — відповів Сол. Він не вважав своє житло якимось раєм.
З багатим уловом він вирушив додому.
Солу не було півмісяця. Повернувшись, він протер очі і подумав, що помилився.
Навколо Озера Рейн хтось висадив два кільця грибів.
Кожен гриб був у півлюдині ростом і в обхват товщиною, щільною, як табуретка.
Не треба було гадати, щоб зрозуміти, що це справа рук Маша.
Відтоді як вони оселилися біля Озера Рейн, Сол рідко виїжджав. Тому, залишившись без роботи кучера, вона переквалилася в фермера і почала вирощувати гриби у кутках острова для розмаїття їхньої їжі.
Але місця на острові було мало, а білі гриби росли так буйно, що машина знову не впоралась.
Перед від'їздом Сола він цілими днями сидів біля озера, про щось роздумуючи.
Коли Сол повернувся, то побачив усю стіну з грибів.
Він з цікавістю підійшов ближче, і через грибів показався Машина. — Пане Сол, ви повернулися! - Він простодушно посміхався, тримаючи в руках кілька іспанок у землі сіро-білих грибів.
Сол з усмішкою взяв у нього один гриб. - І цей гриб може вирости до такого розміру?
— Ага, — закинув Машина. — І навіть більше! Ви не дивіться, що він такий незбагненний. Якщо його належно вирощувати, він принесе багато користі.
Соул повернув грибам Машину і постукав у великі гриби. На вигляд вони були м’якими, але на ділі дуже пружні.
Якщо б такі гриби виросли ще більше, їх можна було використовувати як захисний мур.
Правда, тільки від фізичного урона. Проти магії вони були б марні.
Машина, стоячи поруч з тривогою спостерігав, як Сол тестував його грибну стіну. Він не знав, чи буде він схвалювати самодіяльність. Якщо ні, доведеться все зносити цієї ж ночі. Він жалкував, що не чекав на повернення Сола.
Але хоч вони й не захищали від магів, але і не перешкоджали.
Сол похлопав Машина по плечу. - Хочеш -- розведення. Спробуй зробити їх ще вище. Так, і не забудь залишити прохід.
Машина просіяв і відразу ж кинувся продемонструвати: - Пане, дивіться, прохід є!
Він постукав по одному з грибів, і той же размінь розплакався по землі в дивній позі, немов у глибокомуклоні. — Пане, я домовився з грибими. Для вас вони відкриють прохід в будь-якому місці.
Соул розинув рот, не знаючи, як це коментувати. Він видав із себе посмішку. - Ну, продовжуй. А я піду.
Він був дуже захоплений нею.
Соул ступив на пругій грибній настил і вийшов на замерзле озеро Рейн. Зустрінемося з ним на вовчій упряжці директор Хоуп. — Повернемо додому, Господаре Ведмедики.
Аня, яка залишилась у вежі, радісно стрибала і махала рукою. Біля неї стояла стара відьма в капюшоні, яка приховувала обличчя.
З поверненням господаря безжиттєва вежа знову наповнилась життям.
Соул глибоко зітхнув.
Хоча він прожив тут менше року, але вже почав відчувати це місце своїм домом.
Повернувшись з стародавнього лісу, Сол разом із Камільою почав будувати резервуар магії. А вирощування термітів доручив управителю Хоупу.
Стара відьма, окрім адаптації до ідеального тіла, була не дуже потрібна для допомоги. Але вона не вміла доглядати за людьми і термітами. Щоб не знищити колонію, керівник Хоуп доручив їй кілька важливих завдань.
А Сол, будуючи резервуари, не забував про вдосконалення захисної оболонки для своїх духів.
Час минув. Минуло ще півроку.
Періоди року в Нічнях змінювався залежно від місцевості. У Озера Рейн суворою зимою перейшла предзім. Біля берега вже виріс цілий ліс з сіро-білих грибів. Він був не таким щільним, як стіна, а більш схожим на дійсну гаму. Під величезними грибами-дерев'ями росли гриби менші. Білі спори ширяли в повітрі з білою димкою над озером.
Погода була ясною, і туман сьогодні був не таким густим.
Провівши безсонну ніч, Сол з ранку виніс на лід табуретку зі висушеного гриба.
Він легко зробив кинджалом лунку в льоду, потім взяв тонкий дерев'яну паличку, прив"язав до неї Малюку Водоросль, закинув і почав чекати, поки « лисиця» не покотиться у воді.
Останнім часом, після інтенсивної розумової роботи Сол розслаблювався саме так. Поки Волосся не витягне ще одну заморожену душу, він відключав мозок і впадав у стан коли не треба було думати.
Просто дивився в порожнечу.
Якби життя завжди було таким спокійним, він би не заперечував, якби його прорив зайняв більше часу.
Але спокій для того і існує, щоб його порушувати.
Коли він чекав, найзапекліший гриб почав розгойдуватися з боку в бік. Потім другий, третій. Наче той, хто кинувся у воду, пішла брижі.
Хтось прийшов.
Соул вийшов з стану трансу і, не встаючи, повернув голову.
Два гриби на самому озері повалилися, і в проході з’явилися дві фігури.