Гагагу, з ще більшим тюком за спиною, радісно махав Солу.
Поряд з ним стояв беземоційний чоловік середніх років. Його обличчя було сховане металевою маскою, а очі світилися зеленими, як блукачі вогники на кладовищі.
Хоч на озері й не діяла магія, ментальна сила була обмежена, і Сол відчув, що цього разу Гагагу привів з собою мага другого рівня.
Вода в озері раптом забурила. Чорна, схожа на ліани, бджолоїдка різко втягнулася.
З води виринула голова маленької Волоси. У зубах вона тримала чоловікаподібну кригою.
Крупна риба потрапила на «крючок».
Соул махнув рукою, вівши Волорусі віднести її до лабораторії на першому підземному поверсі.
— Давно не бачились, Гагагу, — спочатку він привітався зі старим знайомим і повернувся до нового мага другого рівня. - Добрий день.
— Добрий день, — відповів маг другого рівня. — Маг Сол.
Сол сповідь розглядав незнайомця. Його мантія була більш складною і урочистою, ніж одяг на континенті Статт.
— Маг Сол, — поспішно представив гостя Гагагу. Це маг другого рівня, пане Джастіне. Він прийшов до вас... е-е...
Гагагу засміявся.
Джастін сам закінчив за нього, прямо сказавши мету свого візиту: - Я хотів би попросити вас допомогти мені з моїми ранами і брудною.
- Я дещо знаю про очищення від нечистості, але ви все-таки маг другого рівня. Мої методи можуть не підійти вам. До того ж, я не дуже можу лікувати рани. Думаю, ви, будучи магом другого рівня, розбираєтеся в лікувальній магії краще мене.
Хоч у нього і не було клієнтів вже півроку, Сол хотів би отримати цього нового пацієнта. Але треба було заздалегідь викласти свої можливості, щоб не підвищувати сподівання і не перетворити свою угоду на ворожість.
Я вже чув від Гагагу про ваші здібності. Але мій випадок справді особливий.
Джастін замовк і подивився на Гагагу.
— Ха-ха, панове, ви поговоріть, а я піду до управителя Хоупу, передам товари, - Гагагу все зрозумів і, вдалися, залишив їх двом.
Коли Гагагу пішов, Джастін повільно зняв свою металеву маску.
Обличчя цієї людини було ... Вдалим внутрь!
Перенесення, яка повинна була бути високою, виявилася глибше очей. Наче її зрізали, а тоді по рані вдарили молотком.
У найглибшій частині западини виднілися жовто-зелені плями.
— Я з континенту Нефрайт. П’ять років тому я потрапив у Нічню. Точніше, втік сюди.
Голос Джастіна був дуже гладким, а погляд - безтурботний, ніби він розповідав якусь іншу історію.
— Я злочинець, засуджений Трибуном до знищення.
Трибунал. Соул чув про нього. А ось « домовленість до знищення».... Він згадав того мага Джасима, який, вбив двох чарівників Клінком темного духу, наклав на себе руки. Він був саме з Трібуналу.
Коли Джастін побачив зміни у ставленні Сола, то зрозумів, що той чув про Трібуналу.
- Не хвилюйтеся, що допоможете мені, ви не натрапите на гнів Трібунала. Вони не входять у Нікчію. Саме тому я і ризикнув сюди прийти.
Слова Джастіна несли в собі багато інформації.
Трибунал не входить в Нічінні землі.
Чому?
Тут не було жодних бар'єрів чи застав. Навіть маги та звичайні люди могли вільно входити і виходити, якщо їм не « велося » до смертельної небезпеки.
Схоже, це місце називали Нічними землями не тільки через погані та жахливі правила. Були й інші причини.
Джастін помовчав, даючи Соулу час подумати і тільки потім продовжив: - Під час втечі я був поранений одним з суддів Трібунала. Мій металевий захист був майже повністю знищений. Після того як я потрапив у Нічінні, рани роз’їдали місцеву брудну.
— Протягом усіх цих років я випробував усі способи лікування ран і боротьби з нечистотою, але моє тіло вже на межі. Якщо я не знайду рішення, то навряд чи проживу і рік.
Незалежно від того, чи це було за звичкою, наскільки сумно, але Джастін і далі залишався спокійним, коли говорив про свою смерть. Це навіть викликало в Сола деяку повагу. Мало хто міг так холоднокровно зустрічати смерть, яка повільно наближається.
— Маг Сол, чутки про вас вже розійшлися по окрузі. Але, чесно кажучи, мало хто наважується прийти до вас лікуватися.
— Так, — зізнався Сол без обінь, потираючи підборіддя.
« Очищення від нечистої людини — це розкриття своєї слабкості перед іншими ». Звичайні люди до вас не підуть.
— Верно, — кивнув Сол.
Однак його лікування було лише прикриттям. Надто багато клієнтів стало б для нього тягарем.
— Але я - інша справа. Я перепробував майже все, що міг. Залишені методи — чи то надто небезпечні, або ж я не маю доступу до них. Тому я прийшов до вас. Це моя остання спроба.
— Можу я спочатку оглянути ваші рани і скверну? — Не обіцяв Сол.
— Можете. Але мені треба буде вжити запобіжних заходів, — спокійно сказав Джастін.
Соул погодився.
Джастін беззвучно заклинав закляття, і біля його ніг розкинулася золотава металева рідина. Рідина розтікалася, утворила рівносторонній трикутник на їхніх ногах і почала рости його сторони, формуючи замкнений тетраедр.