Він забрав сувій і дістав другий.
Другий був ще потужніший.
Четвертий рівень — Стіна Ядовитого Газу.
Соул ще не міг його вивчити.
« Це закляття, мабуть, пов’язане з магічним колом на стінах поселень. Через велику площу пошкодження забійна сила знизилася, і зламати його не так вже й складно».
До того ж, Стіна Ядовитого Газу була заснована на елементі отрути, який теж не підходив Солу. Але він міг обміняти цей сувій в інших чарівників на заклинання четвертого рівня іншого атрибута.
« У мене вже три закляття, які я ще не можу вивчити. Але я ще ніколи не спілкувався з іншими магами. Треба буде після повернення запитати у старої відьми, чи не буває тут якихось приходок для обміну."
Соул забрав і другий, поки непотрібний, сувій.
Залишився останній.
Це було так само, як витягування карт з колоди.
Він узяв сувій обома руками і різко розгорнув.
Побачивши текст, він спочатку нахмурився і потім розплився в широкому усмішку. - Ха! Нарешті витягнув супер-рідну!
Побачивши реакцію Сола, всі в Днівнику згоряли від цікавості.
Соул не приховував і показав їм.
« Це той самий метод виштовхування мурахиної кислоти за допомогою людського тіла? » — запитав Агу.
« Метро екстракції Монте? — додав Герман. - Схоже, він був дуже впевнений у своєму методі, раз назвав його своїм ім'ям."
- Брат Сол, ти теж будеш вирощувати мурашок третього рівня? — З ентузіазмом запитала панні, якій б тільки розважитися. — Так здорово! А давай виростимо метелика третього рівня?
- Я ж сказав, що це безглуздо. І ти не зможеш прорватися на третій рівень таким способом, - недбало відмахнувся Сол. - Мені цей метод потрібен зовсім не для захоплення кислоти мурашок-дрівочців. Тільки він застосовував цей метод до матеріалу, який зовсім не придатний.
Чесно кажучи, в очах Сола цей метод був навіть ціннішим, ніж заклинання четвертого рівня. Тому що його можна було застосовувати в багатьох галузях, і він міг використати це у своїй майбутній дослідницькій кар’єрі.
« Цей метод вже містить фільтрацію. Не вистачає тільки термітів сипучих пісків. Шкода, що у мене є тільки ця запасна королева, і невідомо чи виживе вона".
« Якщо ми зможемо виростити термітів, то мій резервуар магії можна вважати майже готовим. Залишиться лише знайти відповідне « м'яке гніздо». Або краще сказати, носій".
« І цю запасну королеву не можна довго заточувати, інакше її шанси на виживання зменшаться... Ще день пошуку. Якщо не знайду - негайно повертаюся в вежу і починаю вирощувати нову королеву!»
У той момент, як Сол прийняв це рішення, він раптом відчув, що хтось таємно спостерігає за ним.
Піднявши голову, він побачив знайоме обличчя, що визирало з-за великого дерева.
Це був той самий урятований ним хлопчик.
- Чому ти ще не пішов? — Сол покликав його. - Але це і на краще. Заселення зруйновано, але твій батько вижив. Тепер тобі не потрібно ховатися. І ти можеш не боятися, що тебе схоплять і зроблять « м'ясним гніздом». Звичайно, життя в Нічному краї не буде безпечним.
Хлопчик затинаючись підійшов. Очевидно, він боявся, але набрався сміливості і сказав: « Я вже знаю ». Пане, дякую!
Не встиг Сол пояснити, що він тут ні до чого, як хлопчик продовжив: - Ви шукаєте інших білих мурах? Я знаю, де вони.
Найважливіша частина головоломки була в найбільш несподіваному місці, бо вона не мала нічого спільного з чоловіком.
Хто б міг подумати, що колонія термітів сипучих пісків втече від тиску іншого виду?
Соул обережно зібрав кожного терміта, якого зміг знайти, і лише потім забрав дуже виснажену від недоїдання королеву.
А запасна королева, що була у Сола, возз’єдналася зі своєю справжньою королевою і відразу передала їй всі свої поживні речовини та впала до анабіозу.
Побачивши це, Сол на мить застиг і прокинувся лише після шехідного коментаря Панні.
Завдяки цьому Соул зробив для хлопця зілля відновлення духу. Хоч воно не могло повністю вилікувати його, то принаймні дало йому ще кілька років здорового життя.
Щоб прожити довше, він мусив стати учнем мага. Але це було неможливо з його стану ментального тіла.
Замкнуте коло.
На кінець Сол дав хлопчику трохи грошей. Не стільки, щоб привернути увагу грабіжників, але достатньо, аби трохи покращити його майбутнє.
Хлопчик був розумний і не вважав, що грошей занадто мало. Він відразу зрозумів наміри Сола і щиро подякував йому.
Наступного разу, попрощаючись з хлопцем і дивлячись на те, як він біжить в сторону поселення, щоб возз'єднатися з батьком, мимовільно зітхнув: - Звичайні люди, які живуть у незвичних місцях, іноді навіть не знають, чи доведуть їм прокинутись наступного дня.
— Братик Сол, він тобі сподобався, — хіхнула Панні. — Може, забереш його до себе в слуги? Управитель Хоупу не має помічників, і всі мусять робити сам.