- Насправді, місто Блакитного Бухти було б дуже щасливим, якби пан Сол залишився. У нас тут хоч і не дуже багато, але близько до Блакитної Бухті, і є деякі особливі магічні матеріали. До того ж, ми недалеко від міста Аргос, але у нас дуже тихо. Це дуже підходить для проживання панів магів.
"Він що, намагається мене завербувати?" Сол спершу здивувався і зрозумів. Маскирове закляття, накладеному наставником Горсою, все ще діяло. Вони, мабуть, прийняли його за бродячого учня мага третього рангу.
До того ж, в його словах не було ні натяку на оцінку сили Сола. Навіть якщо б Сол був офіційним чарівником, і не залишився би через запропоновані містом Блакитний Бухти умов, мер Маккен отримав би лише відмову.
Щоб завербувати, нічого не втрачаючи, а може щось дізнатися - мер МакКен, звичайно, був радий такої можливості.
А маг Карон весь цей час, опустивши голову, пив сік з чорної шовковиці, вродив свої губи і зуби у чорний колір.
« Здається, що Карон не проти того, щоб хтось ділив його прибуток. Але якщо він дійсно пов'язаний з Розбитим келихом, то він точно не захоче, щоб тут залишався інший маг" - подумавши про це, Сол зробив вигляд, що зацікавився, і, опустивши голову, потеречок.
Панні, яка таємно підлетіла до Карону, повернулася. Вона влетіла Солу до вуха і тихо прошепотіла: - Братець Сол, з цим Кароном дійсно щось не так. Він точно не учень другого рангу. Я таємно проникла в його духовне тіло. Хоч він і добре ховається, але я бачу, що він, швидше за все, офіційний маг першого рівня. Але, боячись, що він помітить, я не стала лізти глибше.
Почувши це, Сол відразу начепив вежливу посмішку. — Я прямую до міста Аргос, так що більше не буду турбувати мера і пана Карона. Почувши це, Мер Мак - Кен трохи засмутився. Тому він швидко повернувся до тями. — Якщо так, то перед від’їздом проведіть особливу страву міста Голубий Бухти.
Мер МакКен знову почав всіх угощати. Слуги відразу принесли нові страви.
Серед них були рідкісні чорні водяні слимаки. Звичайно, вони вже вибрали частину магічного матеріалу.
Соул зробив вигляд, що їсть, але насправді все в результаті з'їла Малюк Водоросль, яка сховалася у його рукаві.
У Пожираючих душ болота була нерівна з звичайними істотами стійкість до магії та ядам. Єдиною його вадою була слабка опірність до елементу вогню.
А найважливіше те, що вона могла з’їсти деякі речі і потім виплюнути їх у первозданному вигляді.
Тоді Сол міг би спокійно перевірити, чи не підмішали йому чогось і наперед визначити чи маг Карон був невинним або підступним злодієм.
Але він не встиг і згодувати малачку Водороси кілька шматочків, аж раптом до залу увірвався чоловік середніх років у одязі лицаря.
— Мэр! Пане Карон! Погано, ні, дуже добре! Тучі над Голубим Бухтом почали розходитись!
Рицар був явно схвильований і трохи розгублений.
Мер Маккен різко схопився. Його стегно вдарило об стіл, і вино з келиха випалило на рибу.
— Тучи... Розсіялися?
Маг Карон, який раніше був фоном, також відразу схопився. Почувши, як лицар знову підтвердив, що хмари почали розходитися, він розгорнувся і пішов до виходу з залу.
- Пане Карон, ви куди? — Мер Маккен хотів покликати його на берег, але той вирушив у напрямку саду.
— Мені треба взяти прилади і відправитися на узбережжя для тестів.
— Я с вами! — Маккене, поквапся.
Але один з його чиновників підійшов і тихо сказав: « Пане, небезпека ще не минула. Ви можете спочатку відправити інших на розвідку.
Почувши це, мер МакКен негайно сповільнився крок і сказав урядовцю: « Тоді будьте ласкаві й під’їдьте замість мене. А я залишуся тут з паном Солом.
- Займайтесь своїми справами. Схоже, це дуже важливо. Я повернуся до своїх супутників.
Меру Маккенну було вже не до бенкету. Він не затримав його, а лише запросив: "Ви можете залишитися на ніч". Якщо тінь справді розсіюється, це варто відсвяткувати. Ми сьогодні, можливо, влаштуємо великий бенкет. Прошу, приєднуйтеся.
— Що ж, добре. Мені також цікаво, як розвиватимуться події, — посміхнувся Сол.
Мер Маккен наказав одному з слуг проводити Солу, не знаючи, що той думав тільки про одне: як тільки маг Карон і мер МакКен ведуть, він негайно втече.
Якщо маг Карон - господар розбитого келиха, то прибувши туди, він напевно виявить, що склянка зникла і легко зв'яже це з ним.
Офіційний маг, який тримав свою силу стільки років.
Посланець підступного наставника Гудо.
Незважаючи на те, що щоденник не попереджав про небезпеку, Соул ще хотів зв’язуватися з ним.
Але Сол аж ніяк не очікував, що він вийде з залу, як з неба впаде довгий чорний меч і з чавуном розрубає іншого мага Карона надвоє.
Цей чорний меч був так знайомий, ніби він його зовсім недавно бачив.
Сол дізнався цей магічний чорний меч. Він належав Джасіму, іншому магу другого рівня, який ледве не перешкодив йому покінчити з Гудо.