Навіть якщо він і підозрював, що власником розбитого келиха міг бути той самий маг Карон, йому не було потреби це перевіряти.
Зрештою, їхньою метою був експеримент з воскресінням наставника Горси.
І, по суті, їх план вдалися. Пані Юла не була воскрешена, а наставник покинув західні землі континенту.
Сьогодні він планував поїхати до Нічньої землі, але спочатку мав підготуватися.
У тому числі й далі вдосконалюватися та збирати інформацію про Ніччі землі.
Не можна було просто так туди вриватися.
Навіть попередження Днівника мага про смерть були небезпечними, яких не можна було уникнути навіть тоді, коли знали про них.
Поточний план Сола — вирушити в легендарне, багате і квітуче місто Аргос.
Культура цього міста була особливою. Магі там знизили до того, щоб створити безліч магічних речей для бита. І суспільний устрій там відрізнявся від герцогств. Особливо те, що там можна було купити деякі магічні предмети, які вже довгий час цікавилися Солом.
Така особлива міська культура, мабуть, була справжньою причиною того, чому Академія Байдун покинула Нічню і змогла так швидко вкоренитися та підвищитись.
У цей самий момент карета сповільнилась і плавно зупинилася.
Сол і Агу одночасно виглянули назовні.
А на вулиці два-три перехожих теж зупинилися і дивилися в сторону кареті Сола.
Тільки що дорогу карете перешкодив чоловік в одязі слуги.
Цей слуга, який багато років гозяв у місті Голубий Бухти, не сподівався, що коли він побачить його, то карета буде плавно сповільнена.
Коли карета повністю зупинилася, висока коня, запряжена в неї, фирснула і обдала його слиною.
Машина подумки посміхнувся. Як він міг через якийсь бар'єр людини трясти пана Сола?
- Що відбувається?
Тільки тоді слуга зрозумів, що його поспішні дії викликали незадоволення.
Він у страху відступив на два кроки і впав ниць.
- Прошу вас, докладіть панові магу в кареті, що мер міста Блакитної Бухти МакКен і Маг Карон приготували розкішний обід та зручні покої й запрошують пана до себе.
Машина скривилась. Ось це вже інша розмова.
Він обернувся і тихо повторив все в щілину у дверях.
« Хто запрошує маг Карона сам мене? Це пастка?
Щоденник спокійно ширяв, ліниво перекинувшись.
Соул не знав, чи помітив маг Карон щось дивне. І чи був він взагалі проблемою.
Але якщо він дійсно був господарем розбитого келиха, то це, можливо, був кращий шанс зв'язатися з ним до того, як він виявить, що в Блакитний Бухті щось не так.
— Панні, ти можеш переглянути пам'ять цього слуги і дізнатися, чи залишив маг Карон останнім часом місто Блакитний Бухти?
Срібний метелик вилетіла з літака Сола. Звичайно, немає проблем. Я можу переглянути його недавні спогади. Якщо б я не могла цього зробити, варто забути про Інкристалу.
У голосі Панні чулася нотка гордості.
Але не встигла вона вилетіти, як через шию Сола захнулася маленька Волоросль і своєю мокрою мовою написала на стіні карети одне слово.
(Сміх)
Агу виглядав дуже серйозно. Це запам’яталось йому з усіх вивченіх слів.
Соул залишився безстрастним, але в душі посміхнувся. « Дитя Волдоросе, ти вмієш знущатися".
Панні від гніву затремтіла, але нічого не могла вдіяти з Малюком Водослью.
Цей простодушний провал навіть снів не бачив! Панні заспокоїлася, що не варто звертати увагу на бруд, вилетіла і швидко повернулася. — У пам’яті слуги, маг Карон вже давно не виходив з лабораторії. Його тільки що запросив мер.
« Якщо вже прийшли з запрошенням, — сказав Сол, трохи подумавши, то можна і поїхати.
Соул віддав розбитий келих Агу, щоб, якщо вони зустрінуться з тим магом Кароном, той не зміг його відчути.
Тоді Сол сів до карети, яку приготував слуга, і один вирушив у резиденцію мера.
Мер Маккен приймав Сола в головному залі. Було приготовлено вишукані страви та напої. Біля них прислуговували гарні служниці і вродливі слуги.
У всьому місті Блакитний Бухти будинків, де могли б влаштувати такий прийом, залишилось дуже мало.
Але Сол нічого не торкався. Після взаємних понять він одразу перейшов до справи.
Мер Маккенен, який вже звик до прямоти магів, аж ніяк не злякався. Він з посмішкою підняв келих. - Насправді, в місті Блакитний Бухти вже давно не з'являлося нових магів. Не знаю, пане Соле, ви тут проїздом чи збираєтеся зупинитися?
Соул кинув погляд на мовчазного мага Карона, який здавався необ’єднаним.
— Я приїхав зустрітися з другом. Тепер, коли ми зустрілися, я збираюся виїхати. Можете не турбуватися, мерехтій, - Сол зараз не хотів розкривати, що він з вежі магів, і говорив, природно, більш ввічливо, ніж зазвичай.
- О, ні-ні, я не це мав на увазі, хоча він дійсно трохи турбувався, але вголос, звичайно ж, не зізнався. Мер МакКен поспішно замахав руками. Вино в його склянці не пролилося ні краплі.