Він негайно відступив на полшага, сховавшись у тіні залу.
А бій на подвір'ї ще не закінчився. Перший утікач раптом скрикнув і розвалився на дві частини.
Коли тіло впало, нутрощі з запізненням випадали назовні, затока все навколо.
А Маг Карон, щойно розрубаний надвоє, знову був убитий.
Відновившись, він відразу оточив себе сім'єю-восімою шарами магічних щитів і захисних артефакцій.
Мер МакКен, який дещо змістив у магії, побачивши це, відразу все зрозумів.
Його багаторічний друг був зовсім не учнем другого рангу! Він, який зібрався було вийти і подивитися, що відбувається, відразу ж кинувся вглиб залу, усім своїм виглядом показуючи, Що більше звідти не вийде.
У цей момент я почув пронизливий крик мага Карона: « Пане Джасим, я скоро досягну другого рівня! » Благаю, дайте мені ще трохи часу!
З неба донісся крижаний голос: - Тарок є терміном. Він не підлягає ні відстрочці, ані сумніву. До того ж, ти вже в бігах сорок три роки і сто двадцять два дні.
Після того, як вони безжально відповіли, чорні клини посипалися.
Кожен клинок, падаючи, розрубав один з шарів захисту, який маг Карон так важко підвів.
— Ви ж знаєте, що я стільки років у бігах і нічого? Благаю, дайте мені ще трохи часу! Цього разу я точно прорвуся!
Але цього разу навіть крижана відповідь не була очевидною. Тільки ще потужніший чорний меч одним ударом розрубив весь його захист.
Карона не мала жодного шансу проти мага другого рівня. Він підніс руки востаннє: « У мене є розбитий келих! Якщо ви дасте мені десять років, я відразу ж віддам його вам!
Атака з неба, здавалося, на мить завмерла.
Маг Карон тут же озирнувся. - Не хвилюйтеся. Якщо ви вб'єте всіх тут, ніхто не дізнається, що келих у вас. А я, переслідуваний Трибуналом, вже точно нікому не розповім.
Усі, хто був на подвір’ї і в залі — як урядовці, так і слуги — були шоковані. Ті, хто був посміховиськом, кинулися тікати.
Соул не зрушився з місця, але таємно також приготувався.
Але в наступну секунду чорний гігантський меч знову впав, відрубавши йому обидві руки.
Карон закричав від болю, і тут же Сол відчув, як на нього несеться якась тінь.
Його ментальна сила тут же висихнула. Щупальці катувань, змітаючись, відкинуло тінь назад.
Тінь повернулася в тіло Карона, і той знову закричав.
Саме в цей момент підспала і друга атака Джасима. Карону не було куди деватись.
Він не зміг перенаправити урон, і коли побачив, що Сол був офіційним магом, то зрозумів, ніби йому не втекти.
— Я зрозумів! Це ти винен у тому, що сталося в Блакитній Бухті! Розбитий келих...
Карон стиснув зуби і раптом відділив душу від тіла.
А його тіло в одну мить підірвалося.
Вибух не породив полум'я, а, як димовий шашці, обкутав все туманом.
Потім з туману вибігало кілька десятків парфумів.
Всі вони були безликими, і неможливо було зрозуміти хто є хто. Це було дуже схоже на той трюк, який провернув Гудо на кораблі.
Але Джашім, який вже бачив це, не обманював себе.
Він потир руки, і чорний меч відразу ж розпався на сотні осколків, які кинулися до всіх духів, що вибігали з туману.
Шкірки, встромлюючись у духовні бігани, перетворили більшість з них на пил.
Але з десяток все ж, візжа, розбіглися в різні сторони.
Уникаючи, вони просто переходили через дорогу звичайних людей.
Нещасний тут же замерзав на місці.
А в наступну секунду чорний клинок безжалісно проколов тіло слуги, продовжуючи переслідувати біжучу душу.
І на землі ставало більше трупів.
А от у залі майже ніхто не постраждав.
Тому що біля входу стояв Сол. І духи, що прилетіли та йшли за ними по осколках чорного меча були їм відстали.
Сол відчував, що сила уламків була не такою великою, як цілий меч. Здається, вони потребували лише визначення того, хто з них — справжній ворог.
Віддзеркалюючи атаки, він не зводив очей із туману на подвір'ї.
Минулого разу він виявив, що Гудо втік, роз'їв палубу. А що, якщо і цей Карон...
Раптом кам'яні плити під ногами Сола здибились, і з-під них вислизнула чорна тінь, яка відразу ж залізла під його плащ.
Потім Сол відчув, як новонароджена Водоросль передає йому невиразне повідомлення. Приблизно так, як злодійська ухмілля з підоргиуванням брови.
« Вийшло! » — зрадів Сол і відразу замінив легкий вітерець, розвіяв туман на подвір’ї.
Під туманом, там, де раніше була гладка земля, тепер зіяла чорна дірка, з якої відразу вистрибнув дух.
Хоч його обличчя і було розмитим, але Сол був впевнений, що це й є справжній Карон.
Дух похмуро подивився на Сола, і той відчув, як по його шкірі пробіг холодок.
Але цього разу Сол не відвернув погляду, а дивився прямо на Карона.
Розмова Карона та Джасіма вже підтвердили, що Карон є власником розбитого келиху.
Оскільки так, то Солу потрібно було звільнитись від майбутніх проблем, коли він опинився у розпачі і підставив йому ніжку, щоб вона померла остаточно.