« Можливо, це забруднена частина Мортона» — Сол не діяв поспішно. — « Перш ніж з’ясувати, чи зникне ця темна пляма Мортона, ліпше не поспішати. А то, не дай бог, я його випадково прикінчу".
Соул вирішив спочатку трохи поспостерігати.
До того, як він не зв'язався з Агу, Сол не квапився.
Якраз Аґу та двоє інших стануть експериментальною контрольною групою. У майбутньому, в ментальній платформі, він спостерігатиме за часом існування і впливом на різні духовні тіла.
Соул подивився на щоденник у своїх руках. Він розумів, що ця особлива сила як і раніше була дарована йому щоденником.
Шкода тільки, що він хоч і контролював свідомість Германа та Мортона, але насправді некерував щоденником.
« Зв’язок між мною і Днівником безперечно посилився. Але щоб зробити щоденник моїм Локатором, здається, доведеться ще кілька разів побувати в ментальній платформі."
Соул уже смутно відчував, що його емоції починають хитатися.
Це був знак нестабільності його свідомості.
"Верні тут залишилося небагато", — Сол поспішно подивився на останню чорну сторінку.
Або, точніше, на дві третини сторінки.
Ці дві третини сторінки Сол знайшов у маєтокі Ральфа.
Невідомо, чи через те, що вона була спочатку неповною, але свідомість, яка належала цій чорній сторінці, жодного разу не заговорила.
"Ету теж можна відірвати?" — сказав Сол простягнув руку і спробував відірвати дві третини сторінки.
Без жодних перешкод Сол успішно відірвав цю половинку і кинув на підлогу.
Рідкісна сторінка доторкнулась до підлоги, як з нею почали відбуватися бурхливі зміни.
Процес перетворення Мортона та інших з сторінок в людські фігури був схожий на танення снігу. Хоч і швидкий, але дуже м'який.
Але з цією чорною сторінкою все було зовсім інакше. Коли вона впала на підлогу, то вибухнула як бомба.
Через кілька вдихів вона прийняла форму жінки. Ні, половини! Тому що ця жінка не мала нижньої частини тіла.
Її тіло було перерубано навпіл, і зріза стирчали якісь органи.
Жінка мала дві тонкі і погані руки, довгі та гострі пальці. Її руки та пальці були вигнуті, як паучі лапи, і підтримували її « хвупке» тіло.
А довгі рудувато-каштанове волосся жінки, немов заплямовані кров'ю, приклеїли до її обличчя, і крізь них виднілися очі, в яких залишилися тільки білки.
— Господарю, обережно, це повністю забруднене і спотворена свідомість, — поспішно застеріг Солу Мортон.
— Ясно, — кивнув Сол.
І справді, ледь жінка прийняла свою форму, як вона відразу ж схопився на руки і кинулась на Сола. Вона, виявляється, збиралася напасти на свого господаря!
Соул негайно підняв руку і одним ударом відкинув жінку на інший кінець платформи.
А та, впавши на підлогу, відскочила, як м'ячик, і, розмахуючи руками, знову кинулася в атаку.
« Отруйна свідомість, неприборкане? Навіщо мені це тоді?» Нахмурався Сол, відчуваючи, як у його серці зароджується невдоволення.
У той же час з'явився крижаний і лютий холод, який, наче іней, обкутав його свідомість.
У просторі свідомості вся кругла кам'яна платформа задрижала, на підлозі з’явилися тріщини, а зірки навколо почали постійно мерехтіти.
Інші три свідомості також помітили зміни в Солі. Особливо після того, як зірки замерзли, вони також відчули жах неминучого знищення!
А та половина жінки все ще могла нападати на Сола.
Дивлячись на жінку, яку він відштовхнув, і яка відразу ж знову підскочила, рука Сола розмилася і, повернувшись назад, перетворилася у щупальця восьминоги.
За допомогою моменту, коли вона була в повітрі, щупальці, як батога, мітнулося вперед, гнучко обвило тіло жінки і з усієї сили вдарила її о підлогу.
Обличчя жінки-привидака, чиї руки і пальці були схожі на паучі лапи, з усією силою вдарилося об підлогу, видаючи оглушливий звук.
За кам'яною платформою пройшла величезна тріщина, і вона затремтіла ще сильніше.
Полутіла жінка-монстр більше не рухалася, здавалося, її розламало на частини. Але оскільки це було свідомість, кривавої сцени не було.
У зовнішньому світі ця жінка, можливо, була дуже страшною, але в ментальній платформі Сола впоратися з нею було простіше.
Троє спостерігачів, які спостерігали за битвою свідомості раз здригнулися, немов це їх, а не кам'яну плиту, розбили вдребезглі.
Знеохочений розум і обличчя Сола все ще були похмурі.
Його шкіра повільно покрилася шаром білого інія, як і безумство, що охопило його очі.
— Господарю, прошу, заспокойтеся. Ваш стан ненормальний, - зрозумів Мортон, що стояв недалеку.
Соул відразу підняв на нього очі. Холод у його погляді змусив Мортона здригнутися.
Але цей холод швидко відступив, ставши поштовхом до тепла.
Вона почала кліпати, не дозволяючи гніву заволодіти собою.
« Для шліфувального каменю не достатньо ефекту соку. Якщо я буду покладатися тільки на свою волю, щоб залишатися тут, то в будь-який момент можу втратити контроль. Краще спочатку піти, а з цим неконтрольованим злим духом розберуся наступного разу."