Подумавши про це, Сол підняв щоденник у своїх руках.
Щойно з'явилася жінка-привид тут же знову перетворилася на неповну чорну сторінку і влетіла назад у щоденник.
Але цього разу сторінка була трохи меншою, ніж раніше. Коли Сол нападав на жінку, він розробляв частину її енергії.
Соул знову подивився на трьох інших.
Ті відразу ж все зрозуміли і, перетворившись на чорні промені світла, самі повернулися в щоденник, знову ставши чорними сторінками.
Кам'яна платформа під ногами знову стабілізувалася, але зірки навколо як і раніше швидко мерехтіли.
Ці зірки ставали все більше схожими на очі, які відчайдушно моргали, ніби передаючи якийсь сигнал.
Але зоряне небо, яке надихало інші свідомості, в очах Сола виглядало як справжнє, і вигляд його заспокоїв.
Якби не той факт, що у цьому стані свідомість легко впадала в крайнощі, Сол був би не геть залишитися тут довше.
Він з силою зачинив Днівник і, закривши очі, залишив ментальну платформу.
Ледве він відкрив очі, як магічні кристали, закручені в чарівному колі під його ногами, тут же розсипалися у пил, а сам коло, накреслений з такою важкою працею, миттєво спалахнула і згорнув.
Соул швидко, ухиляючись від вогню, вистрибнув з кола.
« Цього разу коло зруйнувало досить сильно. Невже я там занадто буянив? Так справа не піде, потрібно придумати, як його зміцнити."
Покинувши простір свідомості, воно також розсіялося. Стан Сола поступово повернувся до норми.
« Похоже, щоб часто входити в ментальну платформу, потрібно мати достатньо ліків, які стабілізують свідомість або емоції. Плод шліфувального каменю непоганий, але зараз у мене його дуже мало і час дії обмежений. Я ледь знову не втратив контроль".
З одного боку, Сол вирішив видобути багато шліфувального каменя і таким чином продовжити пошуки більш високорівневої заміни.
« Але поки що я не маю жодних ідей щодо високорівневої заміни. Надійніше буде загоїти плоди шліфувального каменю."
« Нік їх більше не має. Може, мені варто поїхати в Мофань і знайти там. Хоч їх і пограбували варвари, але насіння або запаси повинні були залишитися. Той учень-бродяга, який з'явився в кінці, виглядав досить надійним. Він повинен був зробити все можливе, щоб відновити плантації».
Сол потер підборіддя, збираючись взяти прибиральковий інвентар і прибрати залишки на підлозі. Але, обернувшись, він був наляканий тим, що побачив за своєю спиною.
— Ха!
Між рядами Стеллажів позаду Сола стояли десятки трупів.
На відміну від звичайного, всі вони відкрили свої порожні очі і пильно дивилися на Сола.
А найближче до нього було тіло Германа.
Це "прикрашене" тіло зараз притиснулося до краю стелажу, ніби відчайдушно намагаючись перетнути невидимий кордон.
З його бездонних чорних очей Сол, здавалося, чув безперервні ...
— Спасите мене, спасіть мене...
— Герман? - Сол крок за кроком відступав, поки його спина не впала в лабораторний стіл.
Він поклав руки за спину, непомітно шарючи в ящиках столу.
Коли тіло Германа заговорило, з порожніх очей інших трупів також почулися заклики.
Дехто, як і Герман, просив допомоги. Інші розмовляли, але їхні голоси були невиразні і неможливо було розібрати слова.
Соул і не намагався вислуховувати.
Коли шум ставав все голоснішим, трупи почали рухатися.
Оскільки вони колись без попередження з'являлися в коридорі за бронзовими дверима, а Сол ніколи не бачив, як вони рухалися, він думав, що вони, подібно до Горса, можуть телепортуватися.
Сьогодні він нарешті побачив.
Вони не телепортувалися, а ходили як звичайні люди. Але при русі вони залишали в повітрі багато тіней, ніби одночасно рухалося кілька людей.
Це створило візуальну ілюзію. Якщо не дивитися на них пильно, їх легко було не помітити.
Отже, коли люди приходили в гості, то бачили багато жахливих фігур.
Він тихо висунув ящик і знайшов щось циліндричне.
Замість для руху, щоб не спровокувати трупи.
Соул повільно витягнув те, що було у нього в руці.
Це була червона свічка, зроблена з його крові.
З появою червоної свічки галаслива і неспокійний натовп трупів раптом стала набагато тихіше.
Соул трохи прискорився, дістав з того ж ящика запальничку і запалив свічки.
Трупи напротив поступово закривали очі. Коли чорні діри закрилися, заклики про допомогу також припинились.
Тільки тоді Сол, тримаючи свічку, повільно підійшов до натовпу.
Він підійшов до самого Германа. Той більше не реагував, тільки його обличчя було звернене до свічки в руках Сола.
Сол поставив свічку на підлогу неподалік натовпу і побачив, що всі мертві тіла опустили голови, почав повільно відступати.
« Я вже багато разів перевіряв, у тілі немає душ, але вони все ще мають якусь свідомість і можуть рухатися самостійно. Невже в плоті також ховається свідомість? "