Агу та Мортон, які стояли за його спиною, з тривогою дивилися на переможеного Германа і не сміли заважати Солу.
Раптом Сол змахнув рукою, знову простягнув її, і його кінчик вже перетворився на шприц.
Всередині шприца мерехтіли точки світла, наче сніжинки, що кружляють на вітрі.
А самий кінчик шприца звузився, перетворившись на тонку голку.
Мортон і Агу, які стояли за його спиною, дивлячись на два перетворення руки Сола, мимовільно переглянулися. В їхніх серцях спалахнула буря.
Господар може так просто міняти форму свого розуму і не боїться спотворення та осквернення?
Крім недовір’я, вони тремтіли в душі.
Агу подивився на п'ятиногу нижню частину тіла Мортона, поставив запитання, але Мортон просто гірко посміхнувся і похитав головою, даючи зрозуміти, що його випадок абсолютно інший.
Соул не звертав уваги на подив двох стоячих за його спиною.
Він підняв руку і встромив голку у затилок офігенного Германа.
Хмари зоряного світла і сніжинок кинулися до голки та влились у примітне тіло Германа.
У мить душа Германа стала твердішою, а зоряне світло в руці Солу поступово тьмяніло.
Це вливання енергії було дуже ілюстраціїм. Невдовзі стан Германа перевершив рівень Мортона, і його прозорість майже зрівнялася із чистотою Агу.
Його ментальний стан також відновився, свідомість стало яснішою.
Герман похитав головою і нарешті побачив людину перед собою.
У наступну секунду він з глухим стуком впав на коліна.
Хоч його свідомість і було затьмарено, він не міг зрозуміти, що людина перед ним може за власним бажанням використовувати її життя та смерть.
І він не міг протистояти.
— Пан! « Занепокоєння, — сказав він у своїй книжці « Історія світу » (англ.), « здавалося, що в період хаосу... Іван врятувався ».
Після того як Іван крикнув « Хозяїн», Сол раптом відчув, що між ним і Германом з'явився якийсь зв"язок.
Колись Сол контролював і спілкувався з Германом через щоденник, але тепер він міг безпосередньо відчути його існування.
І в свідомості Германа залишився слід Сола.
Якщо Герман розлютить його, то Солу буде достатньо лише подумати про те, щоб він миттєво зник.
Цей абсолютний контроль над життям і смертю інших раптово спонукав Сола зрозуміти фразу на форзанці Дніника: « Вважай смерть, вкажи долею."
Соул витягнув голку з затилки Германа, але зв’язок між ними не перервався.
Це був вже не фізичний або ментальний зв'язок, а радше причинно-слідкова.
« Устань », — махнув рукою Сол, відчуваючи, що витратив не так вже й багато енергії.
Така проста свідомість, як у Германа, не вимагала багато зусиль.
Герман ще раз глибоко вклонився і тільки потім встав.
Сол обернувся і подивився на Мортона та Агу.
- Тепер, хто з вас наступний?
Мортон і Агу не знали, що сталося з Германом.
Нова форма правої руки Сола, рятована Германом, здається ще й щось у нього влила.
Але тепер, навіть побоюючись того, що було в руці Сола, Агу і Мортон не могли відмовитися.
Відмовитися - це самогубство.
Але жоден з них не хотів вмирати.
За коротку мовчанку в голові Агу промайнуло багато думок.
« Якщо я прийму силу від Сола, боюся, що більше ніколи не виберу свободи" - все ж таки він крокнув вперед і випередив Мортона. — Але якщо я справді визнаю його господарем, це може бути не так вже й погано."
Не кажучи вже про цю дивну книгу в руках Сола, одна лише його здатність так просто змінювати форму у світі свідомості уже повністю її вразила.
Адже у світі магів найлегшим шляхом до викривлення була саме нестабільність ментальній форми. Тому теперішні маги постійно знущалися над своїм тілом, але всі намагалися підтримувати стабільність свого духовного тіла.
« Хто був останнім, хто намагався грати з духовним тілом?» — Агу жадібно дивився на Сола. - "О, та це ті ж ельфи, які самі себе і погубили".
Агу крокнув ще раз. Коли він збирався заговорити, поряд було п’ять глухих стуків.
Він повернув голову і побачив, що Мортон впав на коліна.
Через те що він зробив це так рішуче, а п'ять його ніг були не дуже скоординовані, роздавалася серія глухих ударів.
- Господарю, прошу благословіть мене.
Слово "благословити" звучало набагато вище, ніж "виконати енергію".
"Цей хлопець говорить так витівку, та і нахабство йому не займати!" - дёрнув губою Аґу. - "Тот дурний хлопчисько впав на коліна і крикнув:“ Козяїн" — це добре, але ти куди?
Коли Аґу запізнився на крок і не виявив такої ж щирості, він так ніколи й не впав на коліна та не крикнув « мисливець » — він став останнім, кому Сол відновив енергію.
Але Сола це не турбувало.
Він помітив, що хоча Мортон назвав його « мисливцем », але це було не так щиро, як у Германа.
Але це було неважливо, тому що Сол все одно успішно встановив з Мортоном зв'язок.
В момент встановлення зв'язку він відчув, що в свідомості Мортона є якісь хаотичні темні плями.
Як на хлібі виросла плісень.