За ці два роки Сол бачив його кілька разів. В основному, щоб доповісти про результати експериментів.
Наставник Рам більше не казав Солу перейти до нього. Невідомо, чи він здався, то його зупинив наставник Каз.
Соул таємно зітхнув з полегшенням.
Він постукав. Ніхто не відповів, але складні двері сама привідкрилася.
Хоч і щель, але Солу з візком було достатньо.
Зайшовши в кімнату і відриваючи важку штору, Сол знову побачив сонячне світло й на його фоні ще темніший кут.
Наставник Рам сидів у цьому темному кутку.
« Наставник Рам, це матеріал для вас », — шанобливо сказав Сол.
Приблизно через десять секунд, і нерухомий Рам тихо сказав:
— Постав на стіл.
Соул все переклав на стіл і, повернувшись, пішов геть.
— Нюх-нюху...
Рам, який раніше був схожий на мовчазну гору м'яса, раптом принюхався до Солу.
- Звідки у тебе ця лялька?
Кукла? Соул на мить засумнівався.
Його стосунки з Господарем Горсою завжди були таємницею. Крім вчителя Каза, ніхто про них не знав.
Але цього разу, повернувшись до Горса на очах у всіх забрав Сола. Там були не тільки Байрон та інші, але й п’ятеро полонених з земного корабля.
Господар, мабуть, більше не хотів ховатися. І, даючи йому червону цицьку ляльку, він не попереджав нікому про це.
Що змусило його передумати?
Соул швидко прокручував ці думки, і не почав приховувати їх.
— Мне її дав Господар.
— Хм... — Рам прищурився, дивлячись на Сола, ніби вперше його бачив.
Солу залишалося лише опустити голову.
За кілька місяців Рам ще більше заповнив.
Ріст не змінився, а жири ставали дедалі більше. Він вже починав поглинати його і так не дуже-то нормальну голову.
Просто сидячи там, наставник Рам примушував Солу відчувати холод і тривогу.
Як діючий вулкан.
— Ты... Все ще вирішив спеціалізуватися на темряві? Ти повинен розуміти, що твій талант більше підходить для вивчення духів і ментальній сили.
Наставник Рам знову заговорив, і цього разу на давно забуту тему.
Цього разу Сол не вагався.
— Да, наставник Рам. Я вже вирішив.
- Це твій власний вибір? Тебе ніхто не змушував?
Сол здивувався на це пряме питання, але кивнув.
— Хех, — тихо посміхнувся Рам. - Спеціалізуватися на темряві теж непогано. Можливо це доля.
Соул не зрозумів, що мав на увазі наставник. Ці світові сили — усі таємничі.
Коли він стане офіційним магом, то змусить їх розгадати його загадки!
Хоча Рам був незадоволений наставником, він відпустив Сола.
Однак невдовзі після того, як Сол пішов, у двері Рама знову постукали.
— Наставнику, — сказав Нік.
Отримавши дозвіл, Нік увійшов.
На його обличчі сяяла усмішка, що було зовсім не схоже на його звичайний невідпроникний вираз.
Рам подивився на нього кілька разів і зрозумів, що сталося.
— Зельє вже майже вготувалась?
Усмішка Ніка стала ще більшою.
— Да, наставник. Я відчуваю, що мої емоції стають все більш стабільними. Мені більше не потрібно їх постійно придушувати.
Але Рам зітхнув.
- Ти вже давно на другому ранзі. Я весь час сумнівався, чи підходить тобі цей шлях.
— Це мій вибір, наставник. Не хвилюйтеся, — кажучи це, вираз обличчя Ніка раптом змінився і він не стримався від сліз.
Рам не здивувався. Він знав, що це було б необхідним випробуванням для підвищення рангу Ніка.
Окрім деяких геніїв, ніхто не міг підвищувати.
У світі магів кожен новий рівень був пов'язаний з небезпекою, але підвищення було необхідно.
Коли маг пішов на шлях, треба було постійно йти вперед. Довга застій була такою ж смертельною.
Рука Рама легонька похлопала на його животі, і від цього вийшли хвилі.
- Я чув, Господар врятував вас на півдорозі і забрав Сола?
Нік трохи заспокоївся і, витерпівши сльози, відповів:
— Да.
Він подумав і додав:
— Байрон у Долині сказав, що Сол є учнем Господаря. Хоч він потім і пояснив, що це була вигадка, щоб обдурити ворога, але зараз мені здається, ніби це правда.
Наставник Рам повільно кивнув.
Він кивнув зовсім небагато, тому що від щиколотка його підборіддя впивався у жир на шиї.
— Може, Сола в Башнші теж займається його працею. Жаль... Адже він більше підходив для вивчення світла.
У цьому Башні ніхто не міг послухатися наказу Господаря Горси. Навіть високопоставлені вчителі.
Рам раптом змінив тему.
- Ти був у Мофані?
Це завдання Нік вже здав у реєстрацію, але не згадав про те, що його виконав Сол.
У нього були свої причини, і він хотів якомога менше світитися.
Але коли Рам запитав його в лоб, а Нік був ще емоційно нестабільний, він не наважився говорити неправду і просто відхилив:
— Перед самим Мофанем я отримав звістку про смерть батька і попросив іншого виконати завдання. Зараз там майже всі плоди "шліфового каменю" знищені через напад варварів, і навряд чи вони зможуть й далі платити данину. Я вже запропонував в реєстрацію відкликати їх захист.
— Не потрібно так ускладнювати, — тихо посхменув Рам. — Мофаня уже нет.
Нік з подивом підняв голову. Його обличчя виражало повний шок і навіть деякий страх.