— Добре, що ти вже почав піднімати ранг, — байдуже сказав Рам. - Тобі більше не потрібні плоди "шліфового каменю" для придушення емоцій.
Але Нік поводився дивно. Він стиснув губи. М’язи на його обличчі стирчали, а зіниці звузилися до точки.
Ніби він почув щось жахливе.
Рам раптом простягнув руку і поклав її на голову Ніка.
— Не бійся так, Ник. Ти один з моїх улюблених учнів. Навіть якщо ти іноді робиш незначні помилки, я не стану тебе відразу їсти.
Нік впав на коліна. Він хотів просити про милість, але горло його тремтіло, і він не міг вимолити ні слова.
Дивлячись на такого стурбованого Ніка, голова наставника Рами повільно сповзла з його тіла на живіт і втупившись на спітнілий лоб Ніка, сказала:
- Забудь про Мофана. І про Солу теж не думай, — рука Рама леґонько погладила голову Ника. Від дотику до неї почали падати пряди каштанових волосин, які відразу розчиняються.
— Так, наставнике, — Нік підняв очі на своє волосся на підлозі і сльози не затихли.
- Хоч це і Башта Горси, але я все-таки твій наставник. Якщо ти дійсно не хочеш брати участь у цьому, то просто продовжуй свої дослідження.
- Як мій учень, твоя позиція вже визначена. Не намагайся догодити і тим, і іншим.
— Да, да, наставник... « Його зуби застукали, а голос став незнищенним і нерозбірливим.
— На честь твого скорого підвищення я пробачаю тебе цього разу. Йди до сусідньої кімнати. Коли заспокоїшся, йди.
— Да.
Ніку, п'ючись, виповз з кімнати.
Коли він йшов, його волосся вже повністю випали, обнаживши нерівний, лисий череп.
Голова Рама зійшла вгору і повернулася на своє місце.
« І це неважливо, — наче відповідаючи на чиєсь запитання, - якби не було ніяких дій, це викликало б підозри. Все одно Білл вже мертвий, чи не так? Тобі навіть не довелося втручатися."
- Хе-хе-хе...
Сміхом рознісся по кімнаті, але важкі штори не випустили його назовні.
...
Соул, який вийшов з кімнати Рама, не знав, якою ціною за це Ніку повелися його інтриги.
Його увагу повністю поглинуто розмовою про учнів.
— Кажуть, учень другого рангу, який взявся за завдання з квіткою зі мертвого чоловіка, відмовився від нього.
Дві учениці другого рангу стояли на пандусі між 12-річним і тринадцятьм поверхами та перешіптувалися.
Соул, штовхаючи свою візок, сповільнився крок.
— Це завдання таке складне?
— Я думаю, проблема не в тому, щоб вирішити проблему, а в тім, аби знайти того, хто її створює. Сарі кілька днів просидів у засідці, але нічого не виявив. А вчора ввечері знову помер слуга.
Інша учениця зневажливо посміхнулася. Вона повертала очима, і її численні косички, наче кобри, піднялися.
- Люсі, може ми візьмемося за це завдання? Якщо хтось вже відмовився, то нагорода напевно збільшиться.
Люсі зацікавилась ученицею.
— Ладно. Тоді підемо зараз, поки нас не випередили!
Вони відразу домовилися, взявшися за руки і швидко зникли.
Сол, який до цього йшов дрібними шажками, нарешті пішов нормально.
« Схоже, мій другий сон теж збувся».
Проходячи повз 11-й поверх, Сол заглянув всередину.
Квітка з мерця, який стояв у коридорі, вже прибрали.
« Я сподіваюся, що вони знайдуть того, хто за цим стоїть. Я б хотів спати спокійно."
...
Учні другого рангу не мали загальних уроків. Звичайно, вони могли посидіти на уроках першої ранги.
Після переходу на другий ранг різниця в знаннях і рівні у всіх ставала помітною. Якщо ми змушуємо їх вчитися разом, це означає сповільнювати всіх.
Отже, після підвищення учні в основному займалися самостійно, і раз на декілька днів отримували настанови від свого вчителя, щоб не збитися зі шляху та випадково не підірвати себе.
Учні першого рангу щомісяця складали екзамен, а другого — раз на півроку.
Але Сол щойно перейшов на другий ранг, і до його першого екзамену у нього був рік на підготовку.
Він не міг довго про це турбуватися.
Тому, набравшись до другого складу, Сол почав вивчати нові витоки.
На другому складі було багато матеріалів. Невелика їх частина не була пронумерована. У правилах говорилося, що ці матеріали Сол може використовуватися, а головне — не витрачати їх бездумно.
Речі зі складу міг використовувати тільки він сам, виносити їх іншим учням було не можна.
Тому, хоч ця робота була виснажливою і не залишала багато часу на навчання, чимало людей все одно прагнули її отримати.
Хоч тут і не було здоров'я біля входу, як в морзі, але три металеві двері були не просто так.
Вони були якось пов'язані з пір'ям для повідомлень і могли автоматично визначати, які матеріали входять до завдання, а які - ні.
Якщо у тебе були зайві матеріали, то двері просто не відкривався.
Принаймні у Сола.
...
Провівши два дні за розбіром складу, Сол отримав завдання від вчителя Каза.
Цього разу було кілька десятків матеріалів. На щастя, Сол вже наполовину склав свою теку, інакше б він не встиг.