— Пошли.
Не знаючи, що́ він задумав, Соул поспішив за ним.
Байрон, проходячи повз кімнату Хейдена, зупинився і пнув його двері.
Двері причинилися, і, побачивши Байрона, Гейден відразу ж відчинив її наскрізь.
— Старший брат Байрон.
— Хм! — И ран на твот Байрона уже зажили. Він кинув у кімнату саркофаг з учнем першого рангу.
БУМ!
Саркофаг з гуркотом впав, піднявши хмара пилу.
— Хм?
Хейден, який пропрацював кілька років з Байроном, відразу зрозумів.
— Ясно, я сьогодні прогулявся, нічого не бачив.
— Гм, — кивнув Байрон.
Гейден тут же закрив двері, роблячи вигляд, що його немає.
Сол, який спостерігав за цією сценою, був шокований.
Байрон підніс залишок саркофаг і привів Сола в третій морг. Він знову провів рукою по горлу, і рана відкрилася.
- З трупом Пейдж є проблеми. Я його залишу і докладу наставникові. А це майже в порядку, і він все ще цінний. Раз вже Пейдж його приховала, то він залишиться тобі.
Здається, Байрон « виробляв здобич». Отже, труп Пейдж дістанеться йому. Соул не був проти. Але Байрон не просто забрав її труп, він дав йому кращий вибір.
— Пейдж убил ты. Я забираю її, але не просто так. Якщо тобі щось знадобиться, можеш протягом місяця прийти до мене.
Соул від радості мало не підстрибнув. Він міг би прямо зараз викласти цілий список. Але, подивившись на саркофаг на підлозі, він раптом заспокоївся.
Байрон ось-ось стане учнем третього рангу, він не залишить Башню. І він був одним з небагатьох, хто не хотів йому зла і міг допомогти. Це була велика рідкість.
Його експеримент по фізичній трансформації ще не був завершений. Краще прибережи цю можливість на потім.
— Поки я офіційно не стану учнем третього рангу, то буду завідувати моргом. Можеш приходити до мене будь-коли.
— Старший брат, ви знаєте Сіда? — запитав Сол, коли Байрон уже збирався йти.
— Хм? — рана затяглась.
— У мене с Сидом конфлікт. Як гадаєте, Пейдж не через нього намагалася мене вбити?
Байрон похитав головою.
Чому-то Сол зрозумів, що він мав на увазі "не знаю" а не "ні".
Байрон окинув Сола поглядом, в його очах промiло здивування. Можливо, він думав: « Як це могло статися у учня першого рангу, який тут лише місяць з’явитися стільки ворогів? »
Байрон вийшов, залишивши Сола одного. Йому ще потрібно було розібратися з трупом Пейдж і проблемами, які вона залишила.
Соул був задоволений його реакцією. Принаймні, Байрон і Сід були не в кращих відносинах. Отже, він міг стати його другою опорою у боротьбі з Сідом. Покровитель третього рангу!
З доситью посмішкою Сол підійшов до саркофагу. Він виглядав незвично, не з простого матеріалу. Ну так, звичайна труна не стримуватиме злого духу.
- Без ризику не розбагатієш. Розбійники не грабували, він з захопленням потерав руки.
Сол зачинив двері зсередини.
Це був його перший труп, який не минув через руки Гейдена. Повний, недоторканий матеріал, що належить тільки йому.
...
Справу з Пейдж, схоже, дійсно не було пов'язано з Сідом. Після того як Конша вбила новачка, якого Сід привів на заміну Солу, він надовго затаївся.
Життя повернулося в спокійне русло. Навчання і експерименти знову стали пріоритетними.
Але Сол знав, що Сід не здасться. На його плечі висіла книга, яку Сід так прагнув дістати. А втім, кілька разів після смерті Сол все більше усвідомлював її силу. Тепер, якщо хтось спробує її відняти, він буде битися до останнього.
Він не знав, наскільки добре Сід знає книгу. Але здавалося, що не дуже.
Книга передрекла смерть. Сід кілька разів дійсно підводив Сола до краю, але кожного разу його атаки були недостатньо рішучими! Завдяки цьому Солу вдалося знайти спосіб врятуватися.
Соул думав: якби він сам хотів отримати книжку, то вибрав би такий спосіб вбивства, який б не залишив жертві ні шансу. А не так, як Сід, який раз за разом упускав можливість і зрештою лише видав свої наміри.
Отже, Сід хоч і шукає якусь книгу, але не дуже розуміє її властивості.
Тоді звідки він про неї знає?
Щелк!
Звук полум'я, що здуло, перервав його роздуми. Він встав і спочатку подивився на котел та інші судини на столі. До кінця реакції було ще далеко.
Він встав, щоб зустрітися з першим « гостем » сьогодні.
Коли у великій скриньці з'явилася нова "пластикова кістка", Сола накопичилась достатньо.
Ця випадкова « платівка » була стійкою до високих температур, води та кислотності. Після вторинної обробки Солом вона стала ще більш гнучкою, і звичайний ніж не міг її розрізати. Крім того, завдяки постійному електричному струму вона ставала м’якою, як пластилін.
Відправивши першого « гостя», Сол повернувся до експериментального столу. У котлі майже повністю википіло, а на дні залишилась лише маленька служка щіжкою, яка нагадує соус після довгої варіння.
Соул обережно взяв ще гарячий котел своєю костовою лівою рукою, вилив вміст в іншу пляшку і щільно закрив корком.