Але на цьому все і закінчилося. Пейсдж більше не рухався, а чорна тінь духу розвіялась і залишила по собі лише чорну діру чорного диму.
Соул, тремтячи руками, щойно дістав маску залякування і, стримуючи нудоту, одягнув її для того, щоб оглянутись.
Він тільки що бачив, як Пейдж померла і хоча й вдарив її двічі « Ударом по неживи», але все одно виявив необережність. Якби не Байрон, який помітив, що дух все ще тут, він би не вижив.
Тепер Сол не бачив жодної чорної тіні. Останній удар Байрона, схоже, знищив усі сліди.
Перед тим як його знудило, Сол поспішно зняв маску і загорнув її в жовту шкіру.
Рани на тілі Байрона почали затягуватися.
Учні другого рангу були такі сильні. Але навіть такий, як Байрон, не зміг стати учнем третього рангу до тридцяти років.
Серце Сола стисалося. Він чітко зрозумів, наскільки трудний шлях мага. Але він не знеохочувався. Підійшовши до Байрона, він запитав:
— Старший брат, як ви тут опинилися?
Байрон обернувся і подивився на Сола дуже складним поглядом.
Він заговорив. Тобто, заговорили його рани.
Здавалося, що багато людей розмовляли одночасно.
- Я бачив твою записку. Але тоді у мене був вирішальний момент для переходу на третій ранг, тому прийшов тільки сьогодні.
— Старший брат, ви стали учнем третього рангу? — рот Сола розтягнувся в усмішку. Він був дуже радий за Байрона.
- Ще ні, але цього місяця повинен встигнути. Не про це мова. Як ти тут опинився? Це не та битва, в якій ти повинен був брати участь.
— Я теж не хотів втягнутися у це веселощі, — з гіркотою посміхнувся Сол і розповів йому всю історію.
— Ты... Це перевершило всі мої сподівання. Можливо, навіть якби я не втрутився, ти б і сам справився з цим пораненим духом.
Голос Байрона ставав все тихішим, бо його рани загоїлися. Він подивився на породжене тіло Пейдж і похитав головою.
— А це я покликав її на своє місце. Не думав, що вона протримається лише кілька днів.
Серце Сола стисалося.
- Старший брат, ви були з нею близькі?
Байрон похитав головою.
— Між учнями тільки обмін вигодою. У мене з нею нічого не було. А ось тобі, Соле... Я повинен.
Соул піднявши голову, подивився на Байрона. Вираз його обличчя було, як завжди, серйозним.
- Це через ту координатну схему складної руни?
Кутики очей Байрона поднялись.
— Да. Хоч це і була схема всього лише однієї руни, але вона дала мені багато ідей. Завдяки цьому я зміг в останній момент, перед тридцятирічним відкриттям, знайти свій "локатор".
— Локатор?
- Коли дійдеш до другого рангу, дізнаєшся. Зараз тобі це знати ні до чого, тільки особиста обуза і плутанина в голові.
Сол кивнув. Знання у світі магів також вимагало певного рівня сили. Раніше обізнаність з високорівними знаннями могла довести до божевілля.
- Але, хоча зараз ти ще не готовий, коли перейдеш на другий ранг, можеш прийти до мене і вступити в мій загін. Я поділюся з тобою своїм досвідом.
— Отряд? — Це було ще одне нове слово для Сола.
- Учні третього рангу, щоб бути схожими на "локатора" часто їдуть шукати можливості в зовнішньому світі, тому ти їх майже не бачиш у Башні. І оскільки місця, куди вони їдуть, дуже небезпечні, вони часто об'єднуються в загони. Багато учнів другого рангу, щоб знайти свій "локатор" теж йдуть з ними, але деякі гинуть.
Байрон зітхнув, і його тіло видало свистячий звук.
- Нічого не поробиш, ресурси Вежі обмежені.
Соул подумав про свій порожній експериментальний стіл і шафи, стиснув у руках мішку з кристалами та також зітхнув.
- Так, дуже обмежені.
Байрон підійшов до столу Пейдж, переглянув її книжки і повернувся до очищеного тіла.
— У цих трьох трупах сидів злий дух. Пейдж повинна була віддати їх наставнику Казу. Но... Жадібність взяла верх, вона хотіла присвоїти собі труп цього второкурсника.
Сол кивнув. Книга також говорила йому, що після його смерті Пейдж запише в журналі три трупи учнів першого рангу. Куди поділися б труп вторинника, було очевидно.
Рана, яка замінила губи, продовжувала рухатись.
— Але вона недооцінила свій дух і переоцінила себе. Опинившись у пастці, вона вирішила зробити з тебе козла відпущення.
Соул знову кивнув. Байрон все правильно зрозумів.
— Ти молодець, — сказав він.
« Я випадково потрапив, — скромно відповів Сол. Те, що він зміг здолати Пейдж було повністю і повною заслугою книги, яка допомагала йому виключати всі неправильні варіанти, а також кілька артефактів, даних йому Конша. Інакше, з його силою два "Удара по неживи" - це була її межа.
Отже, сильні покрови були потрібні йому. Головне — не потрапити в їхні пастки.
— Вещи Пейдж я заберу. У тебе є заперечення?
Соул відразу замотав головою.
— Никаких. Якщо ви цим займетеся, то все буде в порядку.
Байрон підійшов і легко підняв два саркофага. В одному був учень другого рангу, в іншому — перший.