РОЗДІЛ 136
— Чхе Уджіне, вас уже колись кидали? — здивування Кіма Ухьона викликало не саме зізнання про минулі стосунки, а висновок, до якого прийшов Уджін.
— На жаль.
— Чому?
— Причина розриву завжди одна. Хіба не тому, що люди більше не кохають одне одного?
— Ви щойно сказали, що вас кинули. А що з вашого боку?
Уджін свідомо використав слово «кинули», а не «ми розійшлися». Інакше кажучи, це могло означати, що він і досі зберігає якісь почуття до колишньої.
— Тоді мені було важко, бо я не був готовий прийняти розрив. Але якщо зараз можу спокійно говорити про це, ніби про дрібницю, значить, я вже повністю її відпустив.
На усміхненому обличчі Чхе Уджіна не було жодного болю. Це було лише спогадом про минуле.
— А як ви думаєте, вона шкодувала, що розійшлася з вами?
Питання Кіма Ухьона змусило Уджіна згадати слова Лі Со Хьон про «почати все спочатку». Після того як він назвав її стервом, вона почала поводитися дивно: привела на шкільну зустріч хлопця, який уже закінчив навчання, і хизувалася діамантовою каблучкою, подарованою ним, просто перед Уджіном. Наче була впевнена, що зможе цим його вколоти. Раніше Уджін не зрозумів би такої поведінки й розгубився. Тепер же, розуміючи її бодай частково, він знаходив це радше цікавим.
— Вона не з тих, хто чіпляється за минулі стосунки. І тоді, і зараз факт, що я — Чхе Уджін, не змінився. У неї немає причин повертатися до старих почуттів. На цьому історія закінчується. Минуло вже кілька років після розриву — повертатися до цього зараз несподівано й беззмістовно.
На цьому Уджін і поставив крапку у своїй любовній історії. Питань сипалося багато, але, хоч тема й мала прозвучати бодай раз, він не хотів робити її головною. Кім Ухьон миттєво це зрозумів і більше не торкався особистого.
— Повернемося до нашої початкової мети?
— Піару?
— Чхе Уджіне, ви зовсім не кокетуєте. Якщо ви тут заради піару, то чому не прийшли раніше? Від прем’єри Red Enemy минуло вже кілька днів.
Фільм вийшов три дні тому, а Street Date вийде в ефір лише за два дні, тож це складно було назвати класичним промо.
— Квон Инмі та О Хана були тут минулого тижня, тож я подумав, що цього тижня черга за мною.
Насправді Квон Инмі й О Хана вже разом з’являлися на Street Date й рекламували фільм. Після цього знімальна група попросила їх умовити Уджіна теж прийти, і дві жінки постійно його доїдали, мовляв, у промо немає нічого поганого. Урешті-решт Уджін погодився. Усі ці клопоти вони з Кімом Ухьоном тактовно опустили й просто посміялися.
— Минулого тижня вони казали, що зйомки Red Enemy були для них дуже важкими. А як для вас? За їхніми словами, ви виглядали абсолютно розслабленим, і вони вам навіть заздрили.
Особливо складно було Квон Інмі — їй довелося знову вчити ґонму, і це далося нелегко. Натомість Уджін не лише виконував ґонму, а й самостійно зробив усі картини та каліграфію, без дублерів. Попри це, Інмі й Хана казали, що він жодного разу не виглядав так, ніби йому важко, і були водночас вражені й заздрісні.
— Це результат того, що я намагався виглядати розслабленим.
— Я вчора дивився фільм. Ви самі писали й малювали, без підставок. Сцена, де камера переходить із загального плану в крупний, була неймовірною. Коли ми беремо пензель, руки тремтять і чорнило капає. Як вам вдалося писати так чітко? До того ж я чув, що ваш почерк і малюнки повністю збігаються з роботами, які залишив принц Мьонхван! — збуджено спитав Кім Ухьон.
Уджін відповів із легкою усмішкою:
— Я не спав ночами й постійно тренувався.
— Тобто ви хочете сказати, що заради спокійного й елегантного вигляду безперервно тренувалися за лаштунками?
— Звісно. Хіба в цьому світі щось дається легко? Я не настільки ідеальний.
Уджін водночас і похвалився прихованими зусиллями, і трохи збрехав. Навіть пам’ятаючи життя принца Мьонхвана, ідеально відтворити навичку з першої ж миті було неможливо. Він справді практикувався щовечора, тож цілком заслужено говорив про свою працю.
— Але ж наполегливість не завжди гарантує результат. У кожного по-різному, правда? Якщо чесно, я навіть за великих старань не зміг би так.
— У кожного свої таланти. Якщо не виходить — значить, треба шукати інше.
— Ви не сказали щось на кшталт «намагайся до кінця», — зауважив Кім Ухьон, натякаючи на виховний тон. — Ви ніби закликаєте людей здаватися?
— Після дебюту я часто чув, що мені просто пощастило і що я народився з багатьма талантами, тому все дається легко. Я завжди з цим погоджувався. Але насправді це лише синергія — мої таланти збіглися з моєю мрією. Якби я хотів стати науковцем чи лікарем, ці таланти були б непотрібні. Можливо, це залишилося б просто хобі, і ніхто не казав би, що мені щастить чи що я все роблю легко.
Уджіну щастило не тому, що він талановитий, а тому, що його таланти відповідали його мрії.
— Я не кажу людям легко здаватися. Я хочу сказати, що важливо чітко розуміти, у чому ти сильний і чого насправді хочеш. Коли це усвідомлюєш, стає легше і не опускаєш рук. Талант — це просто короткий шлях. Я лише хочу, щоб люди не ігнорували інші дороги до мети, зациклюючись лише на скороченнях.
Пишучи свій роман, Уджін усвідомив, що як письменник він ще слабкий. Проте роман став популярним завдяки знанням із минулого життя. Йому допомагали не таланти, а досвід. Знання може здобути кожен — через час і працю. Але для цього спершу треба визнати, що таланту може не бути. Багато хто цього не приймає й марнує роки.
— У цьому сенсі ви щаслива людина, Чхе Уджіне.
— Так і є. І, на щастя, я не лінивий, тому постійно намагаюся вдосконалюватися.
— Ого~! Від вас відчувається впевненість і щирість.
— Мені лише двадцять чотири, і в мене ще багато мрій.
— У вас і досі є мрії?
Для людини в середині двадцятих життя лише починалося. Але нинішній Чхе Уджін уже мав усе. Якби він залишався дисциплінованим і без скандалів, популярність супроводжувала б його ще довго.
— Мабуть, я мріяти не перестану до самої смерті.
— Тобто ви й у старості хочете мріяти?
— Моє бажання — не перестати мріяти, навіть коли постарію.
— Як актор, ви боїтеся старіти?
Для людини з такою зовнішністю, як у Чхе Уджіна, страх старості здавався природним. Тому його спокійні слова про вік звучали несподівано.
— Квак Инхьок казав, що чим старшим я стаю, тим більше ролей зможу зіграти, і це буде цікаво. Звісно, з часом ролей стане менше. Але хіба не цікаво братися за те, чого не грав у молодості?
— Схоже, ви думаєте лише про акторство.
— Я щасливий і вдячний, бо зараз можу займатися тим, що люблю.
Після цього Чхе Уджін ще довго говорив про акторство.
Коли вони дійшли до площі в центрі міста, зупинилися й оглянулися. Настав час спілкуватися з перехожими.
— Тепер питання. Той, хто відповість правильно, зможе загадати бажання Чхе Уджіну. Звісно, лише таке, яке можна виконати тут і показати в ефірі.
Іноді люди загадували дурниці, тож Кім Ухьон одразу встановив правила.
— Скільки ще проєктів має зіграти Чхе Уджін, щоб стати корейським символом нерозділеного кохання?
Минулого року в інтерв’ю жартували, що Уджін постійно грає персонажів із нерозділеним коханням і впевнено рухається до цього титулу. Тоді він сказав, що прийме його лише після тридцяти таких ролей. І справді, всі його герої досі кохали без відповіді.
— Двадцять п’ять!
Від тридцяти відняли кількість проєктів, у яких він уже знявся. Після короткої паузи хтось відповів правильно. Кім Ухьон підтвердив і покликав уперед чоловіка років тридцяти.
— Неочікувано, але правильну відповідь дав чоловік. Уже цікаво, яке буде бажання.
Чоловік, ніяковіючи, взяв мікрофон і показав телефон.
— Якщо чесно, моя дружина зараз вагітна. Я чув, що для пренатального розвитку корисно дивитися на красивих людей.
— Ви справді з цим згодні?
— Звісно. Моя дружина — фанатка Чхе Уджіна.
— Але вам не заздрісно? — з цікавістю спитав Кім Ухьон.
Рідко побачиш чоловіка, який без проблем фотографує улюбленого актора своєї дружини заради ще ненародженої дитини.
— Це трохи соромно, але навіть після того, як вона дивиться на Чхе Уджіна, вона все одно любить мене. Я йшов купити ттокґальбі з нашого улюбленого ресторану, бо їй захотілося, а тепер маю ще й подарунок.
Щаслива усмішка чоловіка після селфі з Уджіном була заразливою. Уджін привітав його з такою дружиною і кинув значущий погляд Кан Хо-Су, який стояв позаду з охороною. Це означало: піти слідом і купити ттокґальбі. Кан Хо-Су все зрозумів без слів, кивнув і пішов за чоловіком.
Після цього Кім Ухьон поставив ще два питання. Друга переможниця попросила хвилину дивитися Уджіну в очі й передала записку з фразою, яку хотіла почути. Прочитавши її, Уджін кілька разів кашлянув. Коли хвилина минула, він подивився на неї серйозно й промовив:
— Запам’ятай: сьогодні о 8:12, протягом однієї хвилини, існували лише ми з тобою.
— Ааааа~!
Дівчина від радості підскочила й упала назад, налякавши всіх. Попри кілька подряпин на лобі, вона замахала руками, показуючи, що все гаразд, і, дивлячись у камеру, зробила «сердечко» пальцями.
Останнім, хто дав правильну відповідь, був студент-чоловік.