РОЗДІЛ 115
— Справді? — щойно Уджін відповів після її слів «спробуй», Хван І-Йон помітно розгубилася.
— Зрештою, я вже в тому віці, коли пора починати готуватися до тридцятки.
Квак Ин-Хьок наголошував, що старіння неминуче, але як ти з цим справляєшся і як доглядаєш за собою — це виключно твоя відповідальність. Він навіть бурмотів, що, мовляв, треба зробити ботокс під очі. Та будь-хто, глянувши на його обличчя, зрозумів би: жодного ботоксу там і близько не було. Попри сороковник, він виглядав так, ніби йому ледве за тридцять.
Але несподівано Квак Ин-Хьок сказав, що актору старіти навіть цікаво, бо чим старший актор, тим більше ролей для нього відкривається. Ці слова сильно запали Уджіну в душу. Водночас він додав: щоб довго грати різні ролі, треба слідкувати за собою.
— З іншого боку, прикро, коли через вік тебе вже не беруть на роль. Тому, коли є можливість, бери ролі, які підходять твоєму віку, — порадив Квак Ин-Хьок.
— Які саме ролі? — спитав Уджін.
— Ну, скажімо, школяра в підліткових дорамах чи фільмах про дорослішання?
Квак Ин-Хьок удав, що зараз заплаче, мовляв, йому там світить лише роль вчителя. І навіть у цей момент він продовжував масажувати собі очі пальцями. Підліткові шкільні дорами чи фільми були не для Уджіна, тож він і не збирався в них зніматися. Але в нього було власне бажання.
— Я хочу зіграти школяра-підлітка, коли мені буде за тридцять.
Почувши цю серйозну відповідь, Квак Ин-Хьок мовчки видавив на долоню пробник антивікового крему.
Усі сцени Уджіна з королевою Юн запланували якомога раніше. Весна була найкращим часом, щоб передати їхні зустрічі й розлуки, та й емоційно було зручно знімати їхню лінію безперервно.
Уджін попрямував до тимчасової будівлі, де йому мали надягати перуку. Там зараз облаштували гримерку для акторів. Дорогою він випадково зустрів гримерку.
— Куди ви йдете? Це ж шлях до кімнати з перуками, — сказав Уджін.
— А, ми взяли не ту прикрасу для волосся королеви Юн, піду заміню, — відповіла вона і попросила його йти вперед.
Уджін, не задумуючись, відчинив двері гримерки — і різко зупинився. Усередині вже були О Ха-На і її стиліст. Схоже, гримерка щойно вийшла по іншу прикрасу.
— Я ж її старша в цій індустрії, правда? То як вона сміє дивитися на мене з таким виглядом, ще й поводитись зверхньо? — обурювалась О Ха-На.
— Ну, Квон Ин-Мі ж світова модель, — відповіла стилістка.
— Та байдуже, яка вона модель! В акторстві вона новачок і моя молодша! — голос О Ха-На тремтів від злості.
— Як вона взагалі може грати Соль Ха, якщо не має акторського досвіду?! Це ж абсурд! Через таких, як вона, чесні актори страждають. І взагалі, як я маю зніматися з такою брудною штукою? Мене аж нудить від однієї думки!
Навіть почувши це випадково, Уджін відчув, що вона перейшла межу, тому навмисно зайшов до кімнати, позначивши свою присутність. Чутки в індустрії й справді часто з’являлися, коли когось брали без прослуховування, але про Квон Ин-Мі не ходило жодних чуток. Навпаки, її кастинг сприйняли добре — і Уджін думав так само.
Щойно він зайшов, розмова обірвалася. О Ха-На миттєво замовкла, глянула на нього і широко всміхнулася.
— Оппа~!
Попри жахливе перше знайомство, вона заговорила з ним надзвичайно дружньо. Вони не були ворогами, тож Уджін теж поводився стримано й чемно. Але зважаючи на те, що вона вимагала до себе ставлення як до старшої, він ще уважніше добирав слова.
— Схоже, ви вже закінчили з макіяжем, — сказав Уджін.
— У мене була інша сцена, тож я нафарбувалась раніше. Залишилось лише надягти прикрасу, — усміхнулась вона, поправляючи волосся. Вона виглядала чисто й красиво, як панянка з родини янбанів.
Вона спостерігала, як Уджін сідає. Побачивши, що він мовчить, заговорила першою:
— Чому ти нічого не кажеш?
— Про що?
— Ти ж усе почув перед тим, як зайшов.
— Те, що я почув, не означає, що ми маємо це обговорювати.
Після попереднього інциденту Уджін намагався взагалі не говорити про інших. Раніше в неї не було нічого доброго на язиці, а зараз тим паче. Навіть якби він почав хвалити Квон Ин-Мі, чим більше говорити — тим більше чуток.
— Тоді я сприйму це так, ніби ти думаєш так само, як і я, — усміхнулась О Ха-На.
— Звідки такий висновок?
— Ти ж не заперечив. Значить, погоджуєшся.
Почувши це, Уджін усміхнувся. Вона справді вміла заганяти людей у глухий кут. Реакція не мала значення — вона все одно намагалася втягнути співрозмовника, щоправда, робила це незграбно.
— Я розумію, чому це можна так трактувати. Але я вперше чую це сьогодні, тож не маю підстав щось стверджувати. І в мене немає таланту обмовляти людей без доказів, — сказав Уджін і дістав телефон.
— Кому ти дзвониш? — стривожилась О Ха-На.
— Квон Ин-Мі. Треба спитати в самої людини, — спокійно відповів він.
— Ти думаєш, вона зізнається, якщо ти її спитаєш?! — О Ха-На різко підскочила і зупинила його.
— А кого тоді питати? — щиро здивувався Уджін.
— Квон Ин-Мі і сама має знати, що про неї кажуть. Пояснювати чи спростовувати — це її справа, а не моя!
— Ага, — пирхнула О Ха-На, її губи нервово сіпнулися.
— Ти наївний і нічого не розумієш. З такими не можна бути м’яким. Якої правди ти чекаєш від людей, чиє життя — суцільна брехня?
Вона говорила з повною впевненістю. Без тіні сумніву. Це збило Уджіна з пантелику.
Він не знав правди про Квон Ин-Мі. Чутки ховають істину. Вони можуть бути або брехнею, або відлунням правди. Поки фактів немає — судити не можна. А О Ха-На говорила так, ніби знала все напевно. Було незрозуміло: чи в неї є підстава, чи вона повністю повірила власним вигадкам.
— Я принесла одяг, принце, — зайшла Хван І-Йон з костюмом Уджіна.
Вона глянула на О Ха-На, привіталась і повісила одяг на вішак, акуратно, щоб допхо не пом’явся. О Ха-На мовчки спостерігала, потім сіла і пробурмотіла:
— Якщо так легко довіряти людям, одного дня тебе вдарять у спину.
Від цих слів лишився гіркий присмак. Хван І-Йон подивилася на Уджіна, мовляв, що сталося. Він лише слабо всміхнувся, уникаючи відповіді.
— Я не знаю правди, але такі чутки огидні, — сказав він. Це було для нього головне. Правда Квон Ин-Мі — не його справа. Його завдання — добре зіграти і зробити фільм якісним. Йому було байдуже, як вона отримала роль і чи О Ха-На бреше з ревнощів. Він лише не хотів, щоб фільм втопили в бруді безпідставних пліток.
— Тут я з тобою згодна. Нам не можна тягнутися вниз разом, — упевнено сказала О Ха-На і пішла на зйомку, щойно гримерка принесла прикрасу.
Коли Уджін уже був у перуці й вони залишилися вдвох, Хван І-Йон запитала, що це було.
— Я не чув жодних чуток. Але не кожен, у кого є спонсор, стає об’єктом пліток. Та якщо хтось втручається в кастинг, чутки з’являються миттєво — як у випадку з Пак Міном, — сказала Хван І-Йон.
Кастинг — найболючіша тема в індустрії. Хто, чому, за які заслуги — обговорюють усе: талант, вплив агентства, тиск ззовні. А от про Red Enemy всі говорили, що прослуховування були жорсткими і чесними. Навіть якщо О Ха-На знала якусь «таємну правду», вимовляти це вголос було безвідповідально. А якщо це брехня — це здатне зламати кар’єру хорошій акторці.
Та О Ха-На чудово розуміла, що такі чутки шкодять фільму. Отже, вона навмисно сказала це так, щоб Уджін почув. Не для всіх — лише для обраних. Вона намагалася посварити людей між собою.
— Нахабна дівчисько. Її не проігноруєш, бо вона грає твою кохану. Тобі буде важко, — занепокоєно сказала Хван І-Йон.
І вона мала рацію. До цього в Уджіна дивовижно щастило з партнерами. Усі були приємні, прямі, без заздрощів. Старші колеги завжди підтримували його, як молодшого брата.
А О Ха-На була зовсім іншою. І вже за мить йому треба було зіграти сцену, де він закохується в неї. Це був перший раз, коли Уджін мав грати кохання до людини, яка йому не подобалась узагалі.
— Не переймайся. Справжня королева й так була ще та сука. Її репутація просто стала гіршою, — сказала Хван І-Йон.
— Перепрошую?
— Щоденник королеви знайшли кілька років тому.
Таємний щоденник королеви Юн випадково виявили під час ремонту палацу. Ймовірно, його сховала чиміль санґун або придворна служниця під час перевороту, щоб приховати вади своєї пані. Це була найправдоподібніша версія. І не дивно: записи прямо визнавали, що королева і принц були коханцями ще до її входу в палац. І навіть ставши королевою, вона не змогла його забути, відкрито писала, як сильно за ним тужить.