РОЗДІЛ 55
Луї щойно демонстрував неймовірну швидкість і спритність, спускаючись по стіні після вбивства, але тепер він безсило підвів голову до неба. Порожній погляд, у якому не було жодної емоції, ніби відбивався в темному нічному склепінні.
Він ішов повільно, витягнувши руки, обійшов ріг будівлі, звернув у провулок і зник у ночі. Охоронці, так і не помітивши його, пронеслися повз провулок і вискочили на головну вулицю. Тим часом сонце поволі сходило, заливаючи світлом проміжки між будівлями.
Перед Луї, який ішов спиною до сонця, витяглася довга тінь. Його власна тінь спереду, тіні будівель позаду — він був похований між ними. Сцена виглядала так, ніби прямо показувала його життя, заховане в тінях.
Кан Хо Су, спостерігаючи за тим, як Уджін виконав трюки, не знав — сміятися йому чи плакати. Він попросив юриста, що щойно прибув, трохи почекати. Навіть якщо на майданчику все пройшло добре, фінал залежав від реакції CEO Чана. І саме в цю мить Кан Хо Су отримав від нього дзвінок. Він зробив кілька глибоких вдихів, але це не допомогло.
— Це Кан Хо Су.
— Як пройшло?
Це був контрольний дзвінок після того, як CEO наказав будь-що зупинити трюк, тому Кан Хо Су щільно заплющив очі, готуючись до розносу.
— Він стрибнув двічі, сер. Перший раз — під час репетиції: перелетів і виліз на дах. Другий — на основній зйомці: перелетів і спустився вниз по тросу. Усі сцени вже зняті.
— Судячи з тону, обійшлося без аварій.
CEO Чан не бачив процесу і зациклився лише на одному — що ніхто не постраждав.
— Спочатку надішли відео.
Вони завершили дзвінок. Кан Хо Су відправив запис. На першому відео було чітко видно, як Уджін стрибає з даху і під ним — моторошна глибина. Друге відео він зняв уже знизу, чекаючи Уджіна з тремтячими руками. Навіть зняте на телефон, воно ідеально зафіксувало далеку фігуру Луї, що спускався по стіні. А матеріал з п’яти камер без сумніву стане легендарним.
Продакшн-директора Пака напевно ще довго будуть розпинати публічно за відмову від каскадера. Кан Хо Су його не жалів — Пак Чон Хьок знав, на що йшов. Проблемою був не він, а Уджін.
Після такого трюку режисери в майбутньому почнуть висувати ще більш абсурдні вимоги. CEO Чан це розумів. Тому саме Пак Чон Хьок стане жертовним козлом, на якому показово зіграють, щоб інші режисери не лізли зі своїми божевільними ідеями.
Кан Хо Су важко зітхнув, коли телефон знову задзвонив. По часу було очевидно — CEO передзвонив одразу після перегляду.
— Це Кан Хо—
— Що ти, чорт забирай, робив?! Просто стояв і знімав?!
Голос CEO різко відрізнявся від попереднього спокою. Кан Хо Су мовчав — сперечатися було марно.
— Дай трубку Пак Чон Хьоку! Я знав, що він щось утне, але це вже перебір.
Кан Хо Су озирнувся — режисера не було видно. Той пішов нагору контролювати демонтаж обладнання.
— Дайте мені, будь ласка, — Уджін раптом підійшов і простягнув руку.
Кан Хо Су без слів віддав телефон і зробив крок назад з помітним полегшенням.
— Алло, я—
— Ей, ти що витворяєш, Пак Чон Хьок?! Минулого разу ти вже загнав мого актора в пекло, а тепер що?! Спуск по стінах?! Ти зовсім поїхав?! Зрозумієш, що переборщив, лише коли на тебе подадуть до суду?!
— Це Чхе Уджін.
— …Хто?
— Чхе Уджін.
— …
CEO Чан, який завжди показував Уджіну лише доброзичливу й елегантну сторону, на мить завис і кілька разів кашлянув.
— А… Уджін. Я трохи перегнув, так? Але чому ти взагалі на це пішов? Я рідко так кажу, але цього разу ти реально ризикнув.
— Можливо. Але як актор — я зробив вибір, за який мені не соромно.
— Для цього і є грінскрін! Мінімум — ти мав зі мною порадитися! Це Пак Чон Хьок на тебе тиснув?
CEO намагався говорити стримано, але голос усе одно зростав.
— Він пропонував каскадера. Це я відмовився. Чому хтось інший має робити те, що я можу зробити сам?
— Те, що можеш, не означає, що треба.
Заперечити було нічого, тому Уджін спокійно пояснив:
— Грінскрін зручний, але виглядає криво. Я не переварюю дешевий CGI в корейських серіалах. Режисер теж не хотів грінскріну і був готовий узяти каскадера. Тому я й сказав, що зроблю сам. А чому не сказав вам — бо ви б одразу заборонили.
— Звісно, заборонив би! Я що, божевільний — дозволяти актору таке?!
Попри серйозність, Уджін засміявся. У світі повно акторів, які знімалися в ще небезпечніших сценах. Якщо вони не були CEO власних агентств, виходить, їхні боси — теж психи.
— Я розумію, що ви хвилюєтеся. Але інколи здається, що ми для вас — гарні ляльки у вітрині.
— Я…
CEO Чан не зміг одразу відповісти. Його артисти ідеально відповідали його смакам — і зовнішністю, і талантом. Він давав їм найкраще, але натомість вимагав абсолютного контролю. Бо не хотів, щоб їх зламали чи знищили.
— Я не став актором, щоб ховатися за каскадерами там, де можу впоратися сам. І надалі, якщо це мені по силах, я буду робити ще складніші трюки. Я буду грати кожну роль по-справжньому. Я не прийшов у цю професію, щоб грати обережно й красиво.
Ці слова вдарили CEO, мов обухом. Колись він сам так визначав справжніх акторів. Але коли справа стосувалася його улюбленців, він втрачав холодну голову.
У контракті з DS Уджін чітко прописав: жодного втручання в акторську роботу. Тоді CEO погодився, будучи впевненим, що зможе його переконати. Помилився.
Цього разу Уджін пішов до кінця, і Пак Чон Хьок його прикрив. Обоє знали, що CEO не піде на юридичний конфлікт до завершення зйомок.
Формально Уджін діяв самовільно. Але контракт прикривав його ідеально. Він усе прорахував.
CEO Чан зрозумів, що сам допустив ту ж помилку, з якої сміявся над іншими. Він дивився на Уджіна як на наївного хлопця, а той насправді давно все підготував.
— Ти вважаєш, що вчинив правильно?
— Я не кажу, що це правильно. Але мені не соромно. Якби я відмовився заради вашого спокою — це було б принизливо.
— Сьогодні все обійшлося, але завтра ти можеш помилитися.
— Я не роблю того, що не контролюю. Сьогоднішні трюки були мені по силах.
У його голосі прозвучала юна впертість — і саме через неї CEO знову ледь не повірив у його «наївність».
— Добре. Я більше не буду сліпо блокувати твої рішення. Але запам’ятай: це востаннє, коли ти дієш так самовільно. Я все ще відповідаю за твою безпеку.
— Я розумію.
— Але проблем у майбутньому стане більше. Після сьогоднішнього режисери почнуть вимагати від тебе ще більшого. Я не забороняю через страх. Я хочу, щоб ти беріг себе.
Це було головне. Зйомка вже завершилась. Тепер залишалось лише те, що буде далі.