Панцири... Сріблясто-білі панцири, що нагадували листи металу, вкривали безкрайній океан, не залишаючи між собою жодного просвіту. Від цього неймовірного видовища здавалось, наче море замерзло!
Вони утворили безкрайній сріблясто-білий ландшафт, якому не було видно кінця, — злічити їхню кількість не видавалось можливим!
Хоч ці ефектні панцирі мали гарний блиск і майже зливались із білими хмарами вдалині, затьмарюючи собою океан, мага краєвид анітрохи не зворушив. Навпаки, його охопив жах!
Це були живі істоти!
Скільки ж морських монстрів у панцирах треба, щоб створити настільки моторошне видовище?!
Яке лихо принесуть ці потвори, діставшись берегів людських територій?!
Як вони взагалі змогли так швидко розмножитись і заполонити таку величезну частину океану?
Що, в біса, відбувається в морі?!
— В-відлітаймо звідси... — нарешті вичавив із себе маг після тривалого мовчання.
Пілот теж ніби втратив дар мови. Різко розвернувши гелікоптер, він кинувся тікати.
Насправді їх охопив жах, навіть коли вони спостерігали за цим видовищем здалеку. Якого дідька їм було б підлітати ближче?
Гора Фаньсюе...
Мо Фань пам'ятав це місце як будівництво, що вирувало, немов живе серце, перед його від'їздом. Дорогами безперервно підвозили матеріали, на пустирях без упину зводились будівлі, а робітники й будівельники пахали як прокляті. Небо над новим містом тоді затягувала сіра завіса пилу від нескінченних промислових робіт.
Проте зараз, повернувшись, він був вражений, якими чистими стали вулиці. Обабіч доріг висадили безліч дерев. У комерційному районі виросли високі будівлі, що виблискували яскравими вогнями. Розкішні маєтки й житлові квартали були ідеально сплановані — усе це разюче відрізнялось від того хаосу, що панував тут ще зовсім недавно.
Колись нове місто було суцільним будмайданчиком, із купою бруду й горами матеріалів, а тепер це справді стало новим містом. Навіть стиль будівель нагадував архітектуру міста Бо: новий, та з унікальним шармом традиційних споруд, хоча зведено було все навмисно так, щоб імітувати будівлі рідного міста...
Нове місто, що зазнало колосальних змін, розбудовувалось навколо вілли Фаньсюе. Воно охоплювало величезну територію, тож багато ділянок ще перебувало на стадії будівництва. Та навіть попри це Мо Фань уже був вражений його трансформацією.
— Сюесюе, ти просто неймовірна! — щиро похвалив він її.
— Я зробила не так уже й багато. Більшість планування взяли на себе батько та Му Ліньшен, — відповіла Му Нінсюе.
Му Чжуочен колись був місцевим тираном міста Бо й мав неабиякий досвід в управлінні. Останніми роками, після свого падіння, він об'їздив безліч міст і чимало чого навчився. Тепер нарешті зміг проявити ці навички, допомагаючи будувати нове місто!
— Хто б міг подумати, що цей старий пердун виявиться таким майстром містобудування. Ніколи не суди книгу за обкладинкою! — вигукнув Мо Фань.
— Наша вілла Фаньсюе теж трохи змінилась. Ходімо, проведу тобі екскурсію, — запропонувала Му Нінсюе.
— Звісно, треба ж мені нарешті оглянути наше любовне гніздечко, — радісно погодився Мо Фань.
Віллу Фаньсюе відреставрували з великим смаком. Підніжжя гори спроєктували як парк, дуже схожий на територію вілли родини Му в місті Бо, — тільки набагато більший.
Посередині гори розташувалось безліч тренувальних майданчиків. У більшості кланів були приватні полігони для учнів, і за їхніми масштабами легко можна було судити про процвітання клану.
Ще вище схилом стояло чимало красивих будинків, призначених для ключових членів гори Фаньсюе — кістяка всієї фракції. Оскільки гору Фаньсюе засновано не на кровному спорідненні, чимало відданих і здібних людей отримали тут комфортні оселі. Мало того, що будинки стояли в чудовому місці неподалік нового міста, — з вікон ще й відкривався неймовірний краєвид на процвітаюче місто внизу. Багато охочих, хто не належав до основних членів гори Фаньсюе, пропонували шалені гроші за ці маєтки, та Му Нінсюе відмовлялась їх продавати.
У цих будинках дозволялось жити лише ключовим членам гори Фаньсюе!
Дороги, що вели нагору, спроєктували так, ніби створювали для вуличних гонок. Зрештою вони виводили до маєтку Фаньсюе на просторій вершині гори, де розташувались найбільший тренувальний майданчик, сад із морем квітів, кленовий ліс, величезний басейн, зал із фонтаном...
Минулого разу, коли Мо Фань тут зупинявся, місце виглядало занедбаним. Окрім дерев і бур'янів, тут стояв лише самотній кам'яний будинок. Жити на цій горі було все одно, що ночувати в дикій природі, тому Мо Фань віддавав перевагу своїй квартирі в Магічному Місті.
А тепер гора Фаньсюе нагадувала країну мрій. Навіть їдальню звели на березі штучного ставка, з панорамними вікнами та білими фіранками!
Ось що означає народитися у відомому клані. Мо Фань, якому вистачало звичайної табуретки під час їжі, ніколи б не подумав, що їдальня може бути настільки розкішною!
Му Нінсюе, вочевидь, дуже серйозно ставилась до середовища, в якому живе!
— Тобі подобається? — запитала вона.
— Словами не передати, наскільки! Ха-ха-ха! Але звідки в тебе стільки грошей? — не втримався Мо Фань.
— Багато бізнесменів бачать перспективи гори Фаньсюе й зацікавлені у співпраці з нами в майбутньому, тому виявились дуже щедрими, допомагаючи з ремонтом вілли. Нам довелось заплатити тільки за матеріали! — пояснила Му Нінсюе.
Усе виявилось доволі простим. Му Ліньшен оголосив конкурс серед компаній на найкращий проєкт реновації вілли Фаньсюе: ті, хто впорається найкраще, отримають пріоритетне право на забудову міста Фаньсюе. Вільних ділянок було чимало, тож чимало підприємств зацікавилось цією можливістю й найняло найкращих фахівців для ремонту, тож усе виконали на найвищому рівні!
Му Ліньшен виявився доволі кмітливим: дозволив різним компаніям реконструювати віллу за власними ескізами, тож, хоча роботу виконували різні підрядники, загальний стиль лишився єдиним. Саме тому вілла Фаньсюе тепер виглядала так сучасно й розкішно!
Мо Фань просто втратив дар мови.
Подумати тільки, вони майже нічого не витратили, перетворюючи віллу Фаньсюе на такий розкішний маєток!
Ще більше він здивувався, почувши, що компанії, які колись їх підставляли, тепер зі шкіри лізуть, аби вислужитись перед ними...
Ця земля виявилась добіса вигідною інвестицією!
— Колись ти була наче принцеса, що живе в замку. Щоразу, коли я валявся біля паркану біля підніжжя гори й дивився вгору, думав, що вілла твоєї родини не така вже й крута, і збирався колись збудувати для тебе справжній палац. От тільки не думав, що ти сама його зведеш. Тепер мені навіть якось ніяково! — почухав потилицю Мо Фань.
Колись маленький хлопчик мріяв звести палац для маленької принцеси й жити з нею довго та щасливо. А в реальності принцеса сама тяжко працювала, зводячи для себе новий палац!
Чомусь Мо Фаню здалось, що не він піклується про неї, а якраз навпаки...
Му Нінсюе посміхнулась, та нічого не сказала.
Насправді чимало людей переїхали на гору Фаньсюе після її заснування саме через захоплення нею. Проте більшість із них були прихильниками Мо Фаня, які цінували те, що він зробив у Стародавній Столиці та Бейцзяні. Тому люди, що тут оселились, лишались відданими, і саме з їхньою допомогою гора Фаньсюе змогла так стрімко розростись!
Якби не репутація Мо Фаня, гора Фаньсюе ніколи б не досягла свого нинішнього рівня. Причетність Му Хе до Чорної Церкви лишалась незмивною чорною плямою на іменах Му Нінсюе та Му Чжуочена!
— А, у мене теж є для тебе дещо... Чому б тобі спершу не показати наші кімнати? Тут таке краще не діставати, — раптом про щось згадав Мо Фань. Ця думка трохи втішила його чоловіче его, зачеплене відчуттям, ніби він живе за чужий рахунок.
Му Нінсюе провела Мо Фаня повз кілька будинків.
Його дім звели з урахуванням статусу господаря, тож він вирізнявся з-поміж усіх інших споруд на віллі.
Пройшовши крізь двері й проминувши невеликий сад із галькою та блакитним бамбуком біля спальні, Мо Фань нарешті опинився всередині. Будинок виявився втричі більшим за його квартиру в Магічному Місті — він аж рота розявив від такої розкоші, наче все це будували для сучасного імператора.
— Де моє ліжко? — запитав Мо Фань.
— Спальня нагорі.
— Хіба наша кімната не трохи... Її теж ці компанії робили? — намагався підібрати слова Мо Фань.
— Я сказала їм, який стиль мені подобається. Гадаю, тобі теж сподобається, — відповіла Му Нінсюе.
Мо Фань вважав, що тепер здатен фінансово забезпечувати Му Нінсюе, та виявилось, що її уявлення про розкішне життя існує на зовсім іншому рівні.
«Ех, ну й хрін з ним. Хай Му Нінсюе сама мене забезпечує. Я не проти жити за рахунок жінки. Заради такого можна й гордість відкласти вбік...»
— Якщо це головна спальня, то чия кімната, повз яку ми щойно пройшли? — запитав Мо Фань.
— Моя, — сказала Му Нінсюе.
— Твоя? — перепитав Мо Фань.
— Я живу там, — уточнила вона.
— Живеш... стоп, ти хочеш сказати, що я житиму тут сам? — раптом дійшло до Мо Фаня.
— М-м, — кивнула Му Нінсюе.
— Але ж ти казала, що відремонтувала це місце в тому стилі, який подобається тобі! — обурився Мо Фань.
— Мені справді подобається цей стиль, та я ніколи не казала, що житиму тут, — усміхнулась Му Нінсюе, побачивши розчароване обличчя Мо Фаня. Вона й справді ніколи не обіцяла жити з ним — він сам собі це напридумував!
Усі ті приємні сюрпризи, що Мо Фань отримав під час екскурсії віллою Фаньсюе, розбились ущент від однієї-єдиної фрази Му Нінсюе!
Якщо все так, він краще залишився б у своїй маленькій квартирці в Магічному Місті — там принаймні міг би милуватись Му Нуцзяо та Ай Туту. А тут він очікував на спільне життя з Му Нінсюе... Довелось визнати: ці роздільні спальні виявились навіть гіршими за побачення в звичайній громадській кав'ярні!