Спершу Мо Фань гадав, що Лінлін так наполегливо просила його повернутися на батьківщину через якусь невідкладну справу або тому, що знайшла зачіпки для квесту з неймовірною нагородою. Проте тепер, коли він приїхав, дівчинка вперто відмовлялася розкривати свої карти. Вона навіть дивилася на нього з деякою зневагою, бо він досі топтався на Просунутому рівні!
Мо Фань і сам жадав прорватися на Верховний рівень, але ніяк не міг знайти правильного поштовху для цього. Відомі клани могли підібрати відповідні методи та ресурси, щоб допомогти своїм талановитим нащадкам здійснити прорив. Наразі єдиним корисним ресурсом, про який знав Мо Фань, була сила Тотемних Звірів. Проблема полягала в тому, що Тотемні Звірі або впали в глибоку сплячку, або жили у відлюдненні, або взагалі вимерли. Вистежити їх було вкрай важко!
— Забудь про це, поки не досягнеш Верховного рівня! — Лінлін вирішила притримати свою маленьку таємницю.
Мо Фань пообіцяв Цзу Сянтяню зустрітися з ним на дуелі через пів року. Він просто не міг дозволити собі програти. Його також підганяла нагальна потреба досягти Верховного рівня якнайшвидше!
— В Афінах я знайшов штуковину, яка називається Ріг Бога-Оленя. Твоя сестра казала, що він може бути пов'язаний із Деревом Клятви Союзу Примусу. Я планую навідатися до Ліньїнського Союзу Примусу. А заодно заскочу до храму на озері, щоб перевірити, чи знайду там схожі Тотемні Печатки, — повідомив їй Мо Фань.
— Ми поїдемо разом, — озвалася Му Нінсюе.
Му Нінсюе не любила відкладати справи в довгий ящик. Спочатку Мо Фань планував трохи перепочити й запросити Му Нінсюе на побачення в якийсь романтичний парк. Можливо, сьогодні в нього з'явився б шанс на якісь рішучіші кроки. Мо Фань пускав слину на тіло Му Нінсюе вже ціле десятиліття!
— Я попросила Нічного Яструба нас підкинути, — сказала Лінлін.
Лінлін відправила повідомлення Нічному Яструбу. За кілька хвилин він прибув верхи на своєму лютому звірі.
Нічний Яструб був одягнений у темно-синій костюм і випромінював похмуру та холодну ауру. Лінії його щелепи були надзвичайно гострими, наче витесані лезом. На вигляд він зовсім не здавався хорошою людиною.
Однак його сувора постава Карателя миттю зникала, щойно поруч з'являлася Лінлін. Побачивши її, він незграбно усміхнувся.
— Лінлін, я тобі не таксист. Ти не можеш просто так просити мене підвезти тебе, коли тобі заманеться. Визнаю, це моя провина, що я не сказав тобі про те, що переймаю посаду твоєї сестри, але Союз Примусу відповідає за підтримання порядку. Ми не можемо залишати свої пости надовго! — дорікнув Нічний Яструб.
Тільки закінчивши фразу, він помітив Мо Фаня та Му Нінсюе. Здавалося, він був трохи здивований.
— Нічний Яструбе, давненько не бачилися! — привітався Мо Фань.
Нічний Яструб уже певний час був Карателем Магічного Міста. Саме він очолював операцію зі знищення Синіх Дияконів, яких Сюй Чжаотін викрив ціною власного життя.
Пізніше Нічного Яструба перевели на гору Бейюй. Його мали призначити Головою тамтешнього Союзу Примусу, але Лу Чжаньтянь перехопив цю посаду завдяки своїм зв'язкам. Нічний Яструб втратив шанс на підвищення, але на його полегшення, клан Лу виявився настільки тупим, що зачепив Мо Фаня за живе. Зрештою Мо Фань силою прорвався на гору Бейюй та прикінчив Лу Чжаньтяня!
Через цей інцидент Мо Фань остаточно зіпсував стосунки з кланом Лу. Якби Шао Чжен не наглядав за ним, клан Лу неодмінно підіслав би до Мо Фаня Верховного мага!
Нічний Яструб не залишився на горі Бейюй. Голова Союзу Примусу попросив його замінити Лен Цін, тож тепер він обіймав посаду заступника Голови Ліньїнського Союзу Примусу і підпорядковувався безпосередньо Тан Чжуну.
Союз Примусу Бейюй та Ліньїнський Союз Примусу відповідали за Магічне Місто та Ханчжоу відповідно. Ліньїнський Союз Примусу вважався однією з головних штаб-квартир у країні, тож призначення на посаду його заступника Голови яскраво свідчило про те, що Нічному Яструбу вдалося зробити собі ім'я.
— Еге ж, давненько! Ти вже досяг Верховного рівня? — раптом поцікавився Нічний Яструб.
— Ще ні! Дивно, чому всіх так хвилює моя культивація, навіть більше, ніж мене самого? — не втримався Мо Фань.
— Яке полегшення!... Хе-хе, я вже був експертом Просунутого рівня, коли ти ще був Середнім магом в Університеті Перлини. Якби ти вже досяг Верховного рівня, як я зараз, хіба це не означало б, що я просто нікчема? — гордо відповів Нічний Яструб.
Нічний Яструб був набагато сильнішим за Мо Фаня за часів знищення Чорної Церкви в Магічному Місті. Йому було б страшенно соромно, якби Мо Фань уже наздогнав його в культивації!
— Сер, ми прямуємо до гори Ліньїн. Будь ласка, ведіть обережно, у нас на борту дами! — рішуче заявив Мо Фань.
Серйозно, він ще ніколи не бачив такого драматичного таксиста; час залишати поганий відгук!
Нічному Яструбу аж мову відібрало.
Летіти до гори Ліньїн було набагато швидше. Їм знадобилося лише близько двадцяти хвилин, щоб дістатися Західного озера в Ханчжоу з району Цзіньань у Шанхаї!
Коли вони пролітали над Західним озером, на поверхні води з'явилися гігантські бульбашки. Апас мимоволі затремтіла від страху, відчувши неймовірну загрозу, що здіймалася з глибин озера.
— Це солоні, я привіз тобі п'ять кілограмів! — загорлав Мо Фань, звертаючись до озера. Він висипав ціле відро солоних креветок просто у воду зі свого Просторового Браслета.
Креветки посипалися в озеро, наче дощ.
Щоб їжа не забруднила воду, з глибин виринула гігантська голова і широко роззявила пащу, ловлячи креветок.
Порівняно з розмірами цієї пащі, креветки здавалися крихітними піщинками. П'яти кілограмів ледве вистачило б цій велетенській потворі хіба що на легкий перекус.
Мо Фань і не збирався годувати цього здорованя повноцінно. Знаючи його апетити, він міг би спустити всі свої гроші йому на їжу за лічені хвилини!
— Я заскочу до тебе пізніше. Спочатку маю навідатися до Храму Ліньїн! — гукнув Мо Фань озеру.
Озеро не відповіло. Істота, найімовірніше, саме насолоджувалася смаком креветок.
— Тобі обов'язково нав'язувати свої смаки всім навколо? Хто взагалі годує його такою гидотою? — невдоволено буркнула Лінлін.
Мо Фань був ще тим гурманом, та ще й надзвичайно впертим. Він завжди тримався своїх вподобань і навіть змушував оточуючих їсти те саме...
Лінлін також не знаходила слів. Як йому взагалі вдалося підсадити Чорного Тотемного Змія, який звик харчуватися прісною рибою та креветками із Західного озера, на різні смаки, на кшталт тринадцяти спецій, гострого чи солоного з перцем?!
— Що... що це, в біса, за потвора?! — холодним тоном запитала Апас. Вона досі тремтіла.
— А, він теж змій, але, думаю, трохи іншого виду, ніж ти... Хоча ваші смаки збігаються, він теж полюбляє солоне, — невимушено відповів Мо Фань.
Бамбукові ліси були найкрасивішою окрасою гори Ліньїн. Вітер, граючи в їхніх заростях, створював природну приємну мелодію. Влітку люди знаходили тут затишні місця, розстеляли циновки і приносили з собою чайники з ароматним чаєм. Атмосфера тут була набагато розслабленішою, ніж у будь-якій кав'ярні чи барі. Здавалося, сама природа очищає їхні серця.
Лагідний нічний бриз не вщухав. Апас походила з посушливої західної пустелі, тому ніколи раніше не бачила природних краєвидів сходу. Страх, який вона відчувала мить тому, вже давно розсіявся. Її очі засяяли, коли вона оглядала все навколо.
Якщо не зважати на її жахливе походження, Апас нічим не відрізнялася від звичайної дівчини. Її цікавило абсолютно все довкола.
— Тут немає нічого такого, від чого варто було б так радіти, — пробурмотіла Лінлін собі під ніс.
— Дівчинко з недоїданням, а для чого ці отвори на каменях? — зверхньо поцікавилася Апас.
З недоїданням?
Почувши це слово, Лінлін підсвідомо оглянула себе. Її обличчя миттю потемніло!
Оскільки зовнішність Апас мала європейські риси, її тіло дозріло раніше, як і в більшості європейських дівчат. Деякі європейки вже в чотирнадцять років мали фігуру двадцятирічної азіатки. Апас була трохи старшою за Лінлін... її вік та гени дали їй величезну перевагу в зрості та жіночних формах!
— Мо Фаню, ти нарешті прийшов мене провідати! — Тан Чжун неабияк здивувався, побачивши Мо Фаня на горі Ліньїн, і зустрів його теплою усмішкою.
— Я прийшов не до вас. Я чув від Лен Цін, що під Деревом Клятви живе Бог-Олень. Так сталося, що за кордоном я знайшов Ріг Бога-Оленя. Він може бути пов'язаний з Тотемним Звіром, тому я прийшов розпитати вас про нього, — пояснив Мо Фань.
— Я лише чув цю легенду від однієї старшої магеси. Вона вже давно живе усамітнено. У мене є тільки її адреса. Можеш спробувати розпитати її. Вона знає цю історію набагато краще за мене, — сказав Тан Чжун.
Тан Чжун дістав ручку й записав адресу.
Мо Фань узяв папірець і побіжно поглянув на нього. Він інстинктивно перевів погляд на Нічного Яструба.
— Гей, досить ставитися до мене як до таксиста. Я тепер заступник Голови Союзу Примусу, у мене є важливіші справи! — обурився Нічний Яструб.
— Мо Фаню, тобі не здається, що адреса трохи знайома? — зауважила Му Нінсюе.
— Яньтай? — Мо Фань придивився до адреси уважніше.
— Так, Яньтай. Стара магеса вже давно пішла на пенсію. Який жаль. Якби вона не вирішила покинути службу, то, найімовірніше, вже стала б Магом Забороненого Прокляття. — Тан Чжун важко зітхнув. — Життя таке непередбачуване. Та трагедія стала для неї занадто важким ударом. Вона втратила волю до життя, то яке їй діло до того, стане вона Магом Забороненого Прокляття чи ні?
— Ви... ви про Янь Ши? — запитав Мо Фань.
— Янь Ши? Гадки не маю, про кого ти. Її звуть Лу Ї. Колись вона очолювала Союз Примусу! Вона також була дружиною покійного Радника Цзян Ся, але свого часу її вплив значно перевершував його. Старша Лу Ї — головна причина того, чому Союз Примусу нашої країни має свій нинішній статус і чому він настільки відомий за кордоном! — розповів Тан Чжун.
Лу Ї вже була видатною магесою, коли Тан Чжун був ще зеленим новачком. Тоді його тимчасово призначили до неї на одне завдання, і він чітко пам'ятав це навіть зараз — свою першу розмову з богинею, коли нервував настільки, що аж затинався.
Лу Ї вважалася символом цілої епохи, але ніхто не очікував, який вибір вона зробить наприкінці...