Обличчя Лінлін спохмурніло!
Побачивши, що вона от-от вибухне гнівом, Мо Фань поспішив пояснити:
— Я просто жартував. Дай-но познайомлю: це Апас...
— Вона що, глуха? — запитала Лінлін.
— Ні, чому ти це питаєш? — Мо Фань глянув на Апас.
— Опусти мого кота! — повторила Лінлін.
Апас закліпала очима і втупилася в зухвале дівчисько.
— Вона мене любить, хіба ти не помітила, що вона й не рветься з моїх рук? — Апас не опускала кота, погладжуючи його голівку.
— Вона тремтить від жаху! — виправила її Лінлін.
Апас здивовано розтулила рота і уважно роздивилася дівчинку, що здавалася на кілька років молодшою за неї.
Лінлін мала рацію: кошеня справді її не любило. Воно відчувало запах Медузи й боялося поворухнутися — точнісінько як ягня перед голодним вовком, надто перелякане навіть для втечі!
Як дівчинка взагалі здогадалася про щось настільки невловиме?
Лінлін забрала кошеня в Апас і віднесла на задній двір.
Кошеня й справді було нажахане. Воно навіть ходити нормально не могло!
— Кхм... (кхи-кхи!) Це Лінлін, моя напарниця-мисливиця. До речі, ви ж приблизно одного віку. Будьте чемними одна з одною, — ніяково промовив Мо Фань.
Апас було на вигляд щонайбільше років шістнадцять, але європейські гени робили її значно жіночнішою за азійських дівчат. Навіть двадцятирічні не могли похвалитися такими формами, як у неї.
Ще в літаку Мо Фань думав про те, що в Лінлін немає ровесниць-подруг, тож вирішив познайомити її з Апас. Він був певен, що вони швидко здружаться, але, схоже, перше враження Апас справила на Лінлін не найкраще!
— Мені байдуже, якщо вона не заважатиме, — сказала Лінлін.
Апас, своєю чергою, теж лишилася незадоволена ставленням Лінлін!
Апас від природи володіла вродженою чарівністю. Навіть маленькі діти залюбки крутилися поруч із нею. Ніхто ще не поводився з нею так грубо одразу після знайомства!
— Раніше я без вагань віддала б таку невиховану дівчинку своїм слугам на перекус, — Апас закотила очі.
Важко було зрозуміти, чи звертається вона до Мо Фаня, чи насправді попереджає Лінлін.
Лінлін пильно подивилася на Апас, ніби помітивши в ній щось незвичне, і, повернувшись до Мо Фаня, запитала:
— А що вона взагалі за істота?
Питання Лінлін заскочило Мо Фаня зненацька.
Не дарма вона була донькою поважного мисливця — її чуття на демонічних істот виявилося напрочуд гострим!
Природа Апас була ще менш очевидною, ніж у Лю Жу. Ніхто й не запідозрив би в ній не людину, якщо б вона не показувала свої характерні золоті зміїні очі, — а Лінлін уже після такого короткого знайомства здогадалася, що перед нею демонічна істота!
Мо Фань був просто вражений здатністю Лінлін розпізнавати демонічних істот!
— Кхм!.. Вона Медуза. Наразі це мій другий Контрактний Звір, — ніяково пояснив Мо Фань.
— Маленька Полум'яна Белль миліша, — незворушно відрізала Лінлін.
Маленька Полум'яна Белль, яка саме дрімала, сама вигулькнула з Контрактного Простору, ніби почула комплімент Лінлін.
Апас із Маленькою Полум'яною Белль товаришували доволі тісно: оскільки розум звірятка ще розвивався, Апас без проблем підкупила її смачними ласощами. Втім, і в неї самої принципи потроху танули — вона ладна була дружити з будь-ким, хто пригощав її смаколиками!
Щойно Маленька Полум'яна Белль з'явилася з Контрактного Простору, Лінлін, яка давно її не бачила, мимоволі простягнула руки, щоб обійняти. Апас, яка останнім часом від нічого робити часто гралася з нею, теж потягнулася руками.
Маленька Полум'яна Белль остовпіла: обидві були її улюбленими сестричками, що завжди дарували їй любов і ніжність, і тепер обидві тягнули до неї руки. До чиїх же їй піти?
На щастя, попри те, що розум Маленької Полум'яної Белль ще формувався, кмітливості їй було не позичати. Вона стрибнула в обійми Мо Фаня, вдаючи, ніби саме він для неї найдорожчий.
Мо Фаня водночас потішили і кмітливий вибір Маленької Полум'яної Белль, і словесна перепалка між Апас і Лінлін.
— Ходімо щось поїмо! — оголосив Мо Фань, змінюючи тему.
Він давно не куштував шанхайських морепродуктів. За кордоном йому важко було насолоджуватися їжею — хіба що піца рятувала.
— Гаразд, тільки май на увазі: годуй мене ситно й вчасно. Бо інакше найсмачнішими мені здаються надокучливі дівчиська, — вишкірилася Апас.
Оскільки Мо Фань уже розкрив її природу Медузи, більше не було сенсу вдавати із себе когось іншого перед Лінлін.
— А я саме шукаю чоботи зі зміїної шкіри! — не залишилася в боргу Лінлін.
Мо Фань втратив дар мови. Хіба не кажуть, що всі лолі світу — як одна велика сім'я? Чого ж ці дві так вороже настроєні одна проти одної?
Коли до них приєдналася Му Нінсюе, Мо Фань рішуче обрав новий ресторан з раками.
Їсти раків для Мо Фаня було майже священним ритуалом щоразу, коли він опинявся в Шанхаї. Після всіх страждань за кордоном це відчувалося як нагорода — нарешті спокійна трапеза вдома.
— Не подобаються мені ці червоні скорпіони, — обличчя Апас спохмурніло, щойно вона побачила величезну тарілку раків.
— Це раки, а не скорпіони! — Мо Фань облупив рака й, не питаючи дозволу, запхав його Апас у рот.
Апас неохоче прожувала м'ясо. Вираз її обличчя трохи змінився.
Гострий смак виявився доволі приємним!
— Тепер сама, — усміхнувся Мо Фань.
Він знав, що Апас ще ніколи не куштувала цього делікатесу. Китайська кухня ще нікого не залишала байдужим!
— Мо Фаню, я попросила Хо То виготовити тобі нову магічну Броню. Не забудь забрати, коли буде готова, — сказала Му Нінсюе.
— Мені? Навіщо? — здивувався Мо Фань.
— Час замінити твою Броню Чорного Змія. Як це в тебе досі немає надійного захисного спорядження? — сказала Му Нінсюе.
— О, зрозумів! — Мо Фань нестямився від радості. Його дружина хвилюється за його безпеку!
Він нарешті збагнув, чому стосунки між ним і Му Нінсюе останнім часом здавалися трохи іншими.
Раніше Му Нінсюе взагалі не переймалася ним — усе, що б він не робив, її не обходило. Але останнім часом вона не лише поступово прийняла його почуття, а й сама почала виявляти турботу...
Ха-ха-ха! День, коли він спокійно лежатиме на ліжку, а Му Нінсюе спокусливо підповзе до нього й сяде зверху, немов імператриця на трон, — уже не за горами!