Тим часом у якихось стародавніх руїнах у Шеньму...
Земля вдалині безперервно здригалася.
Чжан Сяохоу, Цюй Кан і ще кілька людей розчаровано стояли посеред пустиря.
— Ви серйозно? Оця піщана дюна — це і є частина стародавньої Стіни? — обурився Цюй Кан.
Цюй Кан спочатку думав, що стародавня фортеця в Шеньму буде чимось на кшталт фортеці Північної Варти. Він очікував побачити міцні стародавні мури, але натомість вони знайшли лише купи піску. Це кардинально відрізнялося від тієї Великої Стіни, яку він уявляв!
Як купа піску зможе зупинити величезну армію нежиті? Та вона навіть звичайного монстра рівня Слуги не зупинить!
— Багато стародавніх перевалів були покинуті і зараз перебувають у занепаді. Лише в кількох відомих місцях Стіни збереглися. Але Пророк же казав, що Джерельна Вода Стародавньої Землі здатна відновити стародавню Стіну! — відповів Чжан Сяохоу.
Він вірив словам Пророка. Їхнім першочерговим завданням було знайти Магічний Сигнальний Вогонь. Їм треба було влити в нього Джерельну Воду Стародавньої Землі, щоб активувати стародавні руїни!
Знайти Магічний Сигнальний Вогонь було непросто. Піщані дюни займали досить велику територію, близько восьми квадратних кілометрів. Місцевих жителів уже евакуювали, тож їм ніхто не міг підказати точне місцезнаходження Сигнального Вогню.
— Ло Тун повернувся! Ти щось знайшов? — запитав Цюй Кан, щойно побачивши Ло Туна, який ходив на розвідку.
Ло Тун був капітаном Першого загону фортеці Північної Варти. Його прикріпили до загону Чжан Сяохоу для охорони стародавнього перевалу Шеньму.
Капітан щойно повернувся з передової з похмурим обличчям. Його люди теж здавалися розгубленими і пригніченими. Було очевидно, що вони побачили щось абсолютно жахливе!
— Я... я навіть не знаю, як це описати. Вони менш ніж за тридцять кілометрів від нас. Їх занадто багато. Здається, вони зараз поглинуть увесь світ! Я давно служу у фортеці Північної Варти, пройшов щонайменше через десять битв різного масштабу, але всі вони разом узяті — це навіть не десята частина тієї армії нежиті, яку я щойно бачив. Ми справді зможемо їх зупинити? — Ло Тун уже почав сумніватися у власних силах.
Спочатку він присягнувся захищати цю землю до останнього подиху, але побачивши ворога, з яким їм доведеться зіткнутися, ніхто не зміг би зберегти свою рішучість. Його воля розсипалася на друзки, дрібніші за пісок...
Його підлеглі теж були бліді як стіна. Як вони могли повірити, що якась покинута Стіна зможе захистити їх від цих диких потвор із Потойбіччя?
— Командире Чжан, ми знайшли Магічний Сигнальний Вогонь. Він десь за чотири кілометри звідси! — підбіг до них солдат і доповів.
— Чотири кілометри? — здивувався Чжан Сяохоу.
Це було ще досить далеко. Він легко міг би дістатися до Магічного Сигнального Вогню на повній швидкості, але він не був тим, кому довірили Джерельну Воду Стародавньої Землі; це завдання отримав маг землі на ім'я Юй Фейфен. Спочатку він зголосився взяти на себе один зі стародавніх перевалів, але Пророк вирішив, що йому як Геоманту краще доручити активацію Магічного Сигнального Вогню за допомогою Джерельної Води. Його прикріпили до загону Чжан Сяохоу, і під їхнім захистом він мав виконати це завдання.
— Ворог буде тут із хвилини на хвилину. Нам треба поспішати! — вигукнув Цюй Кан.
Вони миттєво кинулися до місця призначення. Чотири кілометри — не така вже й велика відстань для них, але проблема полягала в тому, що армія нежиті теж рухалася не повільно. Їм не знадобиться багато часу, щоб подолати ці тридцять кілометрів!
Фортеця Північної Варти...
Як центр лінії оборони, фортеця Північної Варти мала найбільший гарнізон солдатів. Більшість бойових магів залишилися тут. Їхнім завданням було тримати оборону разом із двома своїми командирами.
Гучний гуркіт здалеку вже давно докотився до фортеці. Їхнє дихання почастішало ще задовго до того, як вони на власні очі побачили армію нежиті.
— Вони тут! — закричав капітан на оглядовій вежі. Він випустив у небо Сяйво Світла, сигналізуючи іншим про появу ворога.
Слідом за цим у небо злетів ще один промінь світла, який мав вказати на чисельність ворога. Якщо б промінь залишився єдиним, досягнувши найвищої точки, це означало б, що ворогів менше тисячі...
Але світловий промінь, що зметнувся в нічне небо, раптом почав стрімко розгалужуватися. Закляття світла розквітло, наче яскравий феєрверк, залишивши солдатів фортеці Північної Варти приголомшеними!
— Так... так багато?
— Скільки ж їх там?!
Порахувати гілки закляття світла було неможливо, навіть з огляду на те, що кожна з них символізувала тисячу ворогів. Ворог був усе ще більш ніж за десять кілометрів від них, але їхня кількість уже заповнила весь горизонт!
— Генерале Бінь Вей, тепер уся надія на вас, — важким голосом промовив Пророк.
Генерал Бінь Вей кивнула. Вона подивилася вдалину. Вона вже могла розгледіти Катів Потойбіччя, що йшли в авангарді ворожих військ. Її серце шалено калатало, хоча вона й готувалася до цього заздалегідь!
Відколи вона досягла верховного рівня, вона ще ніколи не почувалася такою невпевненою і наляканою. Емоції, які вона відчувала зараз, були сильнішими за ті, що охоплювали її, коли вона, будучи ще слабким магом базового чи середнього рівня, стикалася з могутніми істотами.
Ворогів було просто незліченна кількість. Так багато, що це повністю відбивало бажання битися. Здавалося, що все просто перетвориться на пил. Навіть фортеця Північної Варти, якою так пишалися солдати, виглядала нікчемною перед цією нездоланною армією нежиті!
— Позиція Небесної Оборони! — Генерал Бінь Вей глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися.
Вона мусила бути максимально зосередженою, керуючи стародавньою Стіною. Вона не могла дозволити собі тремтіти від страху. Вона мала зберігати сталеву волю, щоб стародавня Стіна стояла міцно!
Стародавня Стіна знову виринула з-під землі. Звивисті мури раптом випросталися і різко піднялися з семи до п'ятдесяти метрів у висоту, і продовжували рости!
Невдовзі перед фортецею Північної Варти постала небесна дамба з сірого каменю. Мури були настільки високими, що сама фортеця раптом здалася крихітною. Найбільше вражало те, що Стіна продовжувала розширюватися в обидва боки, навіть коли її довжина сягнула трьох кілометрів. Її було неможливо охопити одним поглядом!
Ще мить тому солдати з вершини фортеці бачили всю безкрайню рівнину, а тепер нізвідки з'явився гірський хребет завдовжки понад десять кілометрів. Це вражаюче видовище здавалося справжнім дивом Небес. Люди у фортеці Північної Варти нарешті побачили повну і величну Велику Китайську Стіну!
Ця небесна дамба була колосальною і приголомшливою. Вона стала справжньою дозою впевненості для солдатів, яким належало зіткнутися з незліченною армією нежиті!