У непроглядній підземній темряві кілька магів світла розкидали Сяйво Світла, щоб хоч якось освітити шлях.
Зубчасті скелі нагадували ікла чудовиськ, ніби вони опинилися в череві велетенського звіра. Прохід то звужувався, то розширювався.
— Це вже недалеко. Ти обіцяв, що відпустиш їх. Краще дотримай свого слова, інакше ніколи не знайдеш Земну Маточку! — різко кинув Лінь Фейлі.
— Ти ж знаєш, що мене цікавить лише Земна Маточка. Вона просто попереду, на тій купі каміння, схожій на ікла? — очі генерала Ши Цяньшоу гарячково зблиснули. Він навіть не намагався приховати свою жадібність і захват.
— Спершу відпусти їх, — сказав Лінь Фейлі.
— Де Земна Маточка?
— Там.
— Піди і дістань її для мене. Звідки мені знати, що ти не намагаєшся мене обдурити? — Ши Цяньшоу міг бути жадібним, але обережності йому було не позичати.
Лінь Фейлі знесилено підійшов до каміння. Він обережно деактивував кілька шарів магічних формацій, що захищали його.
Щойно магія розсіялася, утворилося коричнево-жовте світло, що пішло хвилями. Маточка, схожа на шматок каменю, повільно розкрилася над зубчастими скелями. Її пахощі та аура миттю змусили розквітнути незліченні темні лотоси по всьому підземеллю.
— Не дивно, що тут утворилася оаза! Я так і знав, я мав би здогадатися, ХА-ХА-ХА! — Ши Цяньшоу був за крок від того, щоб накинутися на Земну Маточку, мов дикий звір.
Із цією Земною Маточкою він невдовзі матиме власне місто. Хто тоді посміє його критикувати? Хто наважиться погрожувати йому військовим трибуналом за те, що він накоїв? У цьому місті він сам буде законом!
— Генерале Му, почекайте ще трохи, я обов'язково змушу вас поплатитися за те, що ви прирекли мене на це! — Ши Цяньшоу ступив уперед і схопив Земну Маточку.
Щойно він доторкнувся до неї, частина Маточки миттєво зів'яла. Ши Цяньшоу різко відсмикнув руку і люто гаркнув на Лінь Фейлі:
— Що це щойно було?!
— Я й сам не знаю. Я вже привів тебе до Земної Маточки. Відпусти їх, — відповів Лінь Фейлі.
Ши Цяньшоу проігнорував його. Він почав досліджувати Земну Маточку своєю волею.
За якусь мить його обличчя перекосилося від люті. Він зиркнув на Лінь Фейлі і закричав:
— Ця Земна Маточка от-от зів'яне! У ній майже не залишилося енергії. Ти мене надурив! Як ти посмів мене надурити?!
Ши Цяньшоу схопив Лінь Фейлі за руку. Смертоносна отрута стрімко розповзлася тілом чоловіка. Його долоня і рука вкрилися пухирями і згнили за лічені секунди!
— Ти хоч уявляєш, яку ціну я заплатив, щоб здобути цю річ?! І ти, і старий капітан заслуговуєте на смерть! Кожен, хто стає мені на заваді, заслуговує на смерть! — Отруйна аура вирвалася з тіла Ши Цяньшоу. Навіть каміння почало роз'їдатися від неї.
Лінь Фейлі не міг протистояти отруті, а Ши Цяньшоу продовжував його катувати.
Генерал розумів, що тортури Лінь Фейлі нічого не змінять. Енергія Земної Маточки вичерпувалася. Він мусив знайти спосіб її поповнити. Інакше від неї буде не більше користі, ніж від зів'ялої квітки!
— Ви всі готові віддати свої життя заради побудови нашого королівства, чи не так? — звернувся Ши Цяньшоу до своїх людей, стоячи на скелях.
— Так, сер!
— Заради розбудови нашого власного королівства!
— Хай живе генерал Ши!
Солдати відгукнулися з неймовірним ентузіазмом. Здавалося, вони йшли за Ши Цяньшоу не лише заради власної вигоди. Цей чоловік їх добряче промив їм мізки!
Чжан Сяохоу відчув гнів і водночас жалість до солдатів, бачачи, з якою сліпою відданістю вони йшли за цим жадібним генералом.
Солдати зобов'язані підкорятися наказам командира, але якщо той зловживає владою заради особистої вигоди та амбіцій — це фактично державна зрада. Цей Ши Цяньшоу остаточно втратив глузд у своїй жадобі влади. Він вів своїх солдатів у глибоку прірву гріха!
— Чудово, ми за один крок від досягнення нашої мети. Брати мої, настав час щедро пожертвувати своїми життями! Ви поповните енергію Земної Маточки своїм незламним духом! Обіцяю, я викарбую ваші імена на брамі міста, яке збудую! — раптом тон Ши Цяньшоу змінився. Його голос звучав моторошно і зловісно!
Чжен Тун, Тун Чжуан та інші солдати здригнулися. Вони не розуміли, до чого хилить Ши Цяньшоу.
Вони все збагнули лише тоді, коли з тіла генерала несподівано вирвалися незліченні отруйні комахи і накинулися на них!
Ши Цяньшоу планував використати їхні життя, щоб відновити енергію Земної Маточки, хоча вони були його відданими підлеглими!
Отруйні комахи несли в собі смертоносну отруту з сильним анестетичним ефектом. Солдати, що стояли найближче до Ши Цяньшоу, невдовзі почали хитатися, ніби п'яні. Комахи проникали в їхні тіла через ніздрі, вуха та рот...
Спочатку ці комахи були розміром із великий палець, але коли вони виривалися зі шлунків солдатів, то ставали завбільшки з людський кулак. Роздуті від життєвої сили комахи летіли до Земної Маточки під контролем генерала.
Вони самознищувалися просто над Земною Маточкою, зрошуючи її енергією, витягнутою з життів солдатів. Зів'яла частина Маточки поступово почала відновлюватися!
— Це... це... — Чжен Тун остовпів від жаху.
— Ті, хто має вищу культивацію, дадуть Земній Маточці більше енергії! Чжен Туне, обіцяю, твоє ім'я буде викарбувано вище за всіх інших! — Ши Цяньшоу холодно подивився на нього.
— Я не хочу помирати! Я не хочу помирати! Генерале, благаю, благаю, пощадіть... А-А-А!
Крики агонії луною рознеслися підземним тунелем. Незліченна кількість отруйних комах кинулася на Чжен Туна. Він намагався відбитися від них магією, але комахи швидко проникли в його тіло. Величезні жуки почали вириватися з його шлунка і летіти до Земної Маточки... вони нагадували бджіл, що збирають нектар, але їхній метод був набагато жорстокішим.
Чжен Тун не помер одразу після того, як комахи прорвали його шлунок. Вони навіть виповзали з його очниць...
А він же щиро вірив Ши Цяньшоу, особливо після того, як генерал нещодавно пообіцяв йому, що коли вони збудують власне місто, він зможе насолоджуватися будь-якою жінкою. Він міг би розважатися з кількома, а то й із десятком жінок щодня. Чжен Тун і подумати не міг, що Ши Цяньшоу такий диявол. Він ніколи не збирався ділитися владою з іншими. Його підлеглі були для нього таким самим сміттям, як і люди, яких він убив на перевалочній станції!
— Він остаточно збожеволів! — вилаявся Ґе Мін. Навіть йому було шкода дивитися, як солдати гинуть такою жахливою смертю.
Отруйні комахи віддавали перевагу тим, у кого була вища культивація і сильніша аура. Оскільки магія Чжана Сяохоу та Ґе Міна була запечатана, комахи не накинулися на них одразу!
— Швидше, тікайте!
Поки Ґе Мін і Чжан Сяохоу повільно чекали на свою чергу померти, Лінь Фейлі, весь укритий отруйними пухирями, насилу підвівся на ноги.
Культивація Лінь Фейлі не була запечатана, але він повністю піддався дії отрути Ши Цяньшоу. Генерал уже втратив до нього інтерес, залишивши його помирати від отрути. На превеликий подив Ши Цяньшоу, Лінь Фейлі все ще міг бігти з неймовірною швидкістю перед самою смертю. Він швидко схопив Ґе Міна та Чжана Сяохоу своїми майже згнившими руками і рвонув до іншого виходу!
Ши Цяньшоу був настільки зайнятий контролем над отруйними комахами, що майже не звертав уваги на Лінь Фейлі. Це дало тому шанс дотягнути Ґе Міна та Чжана Сяохоу до вузького проходу.
— Просто йдіть цим шляхом, і скоро знайдете вихід. Ви мусите вижити за будь-яку ціну і розповісти світові про те, що тут сталося... — Лінь Фейлі підвів їх до вузького тунелю, але далі не пішов. Він випростався і закрив прохід своїм тілом.
— Лінь Фейлі! — У Чжана Сяохоу майже не залишилося сил. Він спробував потягнути чоловіка за собою, але марно.
Тіло Лінь Фейлі буквально розвалювалося від отрути. Від надмірного зусилля його руки відпали, а рани були вкриті отруйними пухирями. Отрута Ши Цяньшоу справді жахала...
Отруйні комахи вже наближалися до проходу. Вони дико вгризалися в тіло Лінь Фейлі, намагаючись протиснутися крізь щілини далі до виходу. Вони не збиралися відпускати Чжана Сяохоу та Ґе Міна.
— Розкажіть світові, що тут сталося... — Лінь Фейлі підпалив себе. Полум'я поглинуло його, повністю перекривши прохід і спалюючи на смерть отруйних комах, які намагалися прослизнути повз нього.
Очі Чжана Сяохоу почервоніли від сліз, коли він побачив, що Лінь Фейлі не здавався до самого кінця!
— Ши Цяньшоу, я вб'ю тебе! — хрипко закричав Чжан Сяохоу, але йому нічого не залишалося, окрім як тікати, орієнтуючись на світло від вогню, що пожирав Лінь Фейлі.
Світло поступово згасало. Ґе Мін і Чжан Сяохоу тікали, підтримуючи одне одного. Вони не наважувалися озирнутися.
Обидва з усіх сил намагалися контролювати свої емоції. Їм кортіло розвернутися і кинутися в бій із Ши Цяньшоу, віддавши всі свої сили, але вони знали: якщо вони загинуть, жертва Лінь Фейлі буде марною!
Крики агонії не вщухали. Солдатам пощастило менше, ніж двом утікачам. Їх найжорстокішим чином убивав чоловік, якому вони довіряли найбільше. Їхні мрії про безкарність і вседозволеність були розбиті вщент; вони були вкриті отруйними комахами, що висмоктували з них життя. Їхні серця переповнювали біль, гнів і ненависть, яку вони ніколи не зможуть виплеснути, навіть якщо перетворяться на мстивих духів!
Але пізнати правду в останню мить було вже надто пізно. Чоловік, який подарував їм цю мрію, не відчував ані краплі жалю до їхньої смерті. Здавалося, Земна Маточка була єдиним, що мало для нього значення в цьому житті. Його очі горіли пристрастю й захватом, поки він спостерігав, як відновлюється її енергія!