Осінній вітер був напрочуд лагідним. Автомобілі, що зрідка проїжджали повз, здіймали в повітря розкидане по землі опале листя.
— Виродку, вирішив похизуватися своїм спорткаром?! — люто горлав молодий чоловік на узбіччі.
Поруч із ним стояв неохайно вдягнений чоловік із проколотими вухами та модною зачіскою. На його обличчі виднілося ледь помітне татуювання. Треба мати неабияку сміливість, щоб зробити тату на обличчі.
Проте цей сміливець зараз не наважувався проявити свій гонор. Він стояв, понуривши голову, і навіть не думав огризатися на, здавалося б, звичайного хлопця, який його сварив.
Щиро кажучи, ніхто б не наважився й слова вимовити, коли поруч стояв величезний білий вовк заввишки понад три метри!
— Дру... друже, чи міг би ти, будь ласка, прибрати свого вовка? Це заважає руху транспорту і лякає людей. Я розумію, що у тебе є посвідчення Майстра-мисливця, але ти зібрав тут цілий натовп... — Кілька патрульних поліцейських намагалися владнати конфлікт, але теж не наважувалися говорити надто голосно.
— Це йому за те, що насміхався з мене! — виплюнув Мо Фань.
Він планував навідатися до Мисливської Спілки. Оскільки туди було недалеко, вирішив пробігтися для невеликої розминки. На свій превеликий подив, цей тип із пірсингом витиснув педаль газу і промчав повз нього, показавши середній палець!
Мо Фань миттю розлютився. Він одразу ж викликав Снігового Вовка Летючого Струмка і за лічені секунди перехопив машину нахаби.
Чи люди в цій країні зовсім осліпли? Він виграв для них Світовий студентський турнір, а вони не лише не впізнають свого героя, так ще й тикають йому середній палець, змушуючи його псувати власний імідж!
— Забирайся геть! Якщо я ще раз тебе побачу, рознесу твою машину на шматки! — гаркнув на нього Мо Фань.
— Так-так, я більше не буду! — Чоловік відчув неймовірне полегшення. Він одразу ж натиснув на газ, щоб якнайшвидше забратися звідти.
— Ти знову перевищуєш швидкість?! Не вмієш їздити повільніше?!
— Добре, добре! — Водій миттю вдарив по гальмах і слухняно повів спорткар так, ніби це був електроскутер. Автомобіль повільно зник у далині.
Патрульні зітхнули з полегшенням. Хіба не казали, що просунуті маги зазвичай поводяться стримано? Вони б не стали так присікуватися до звичайних людей. І чому їм трапився просунутий маг, якому, схоже, подобалося влаштовувати розбірки? Уся вулиця кричала від жаху, побачивши його величного морозного вовка!
До того ж, жодна машина не привертала б стільки уваги, як викликаний звір цього хлопця.
— До речі, твій вовк здається мені дуже знайомим. Він схожий на того, якого викликав переможець Світового турніру Мо Фань, — зауважив один із поліцейських.
Мо Фань усміхнувся. Нарешті хоч хтось дивиться телевізор! Він так блискуче виступив на Світовому студентському турнірі. Було б просто безглуздо, якби його ніхто не впізнавав на вулиці!
— І справді, друже; ти теж фанат Мо Фаня? Навіть пофарбував свого вовка в той самий колір, що і його Сніговий Вовк Летючого Струмка! — додав інший поліцейський.
«...»
У Мо Фаня виникло непереборне бажання згодувати цих двох своєму вовку. Невже він справді мав настільки різний вигляд на екрані та в житті?!
Хоча йому залишалося звинувачувати лише себе за те, що відмовився від усіх персональних інтерв'ю. А розгледіти обличчя учасника під час напружених боїв турніру було справді важко.
Мо Фань продовжив свій шлях до Мисливської Спілки. Тим часом чоловік, якого він щойно провчив, залишив свою машину на узбіччі й швиденько шмигнув у тьмяно освітлену крамницю.
Він підійшов до кутка й з усмішкою звернувся до худорлявого чоловіка з довгим підборіддям, що ховався в тіні:
— Я перевірив його. Він просто запальний дурень, зовсім не витримує провокацій.
— Хм, це не запальність, у нього просто щось із головою не так. Інакше він би не наважився зробити таке з моїм братом! — озвався худорлявий чоловік.
— Переходимо до плану? — запитав чоловік із пірсингом.
— Починайте, — відповів той.
Щойно він це сказав, із тіні повільно вийшов чоловік у напівмасці. В його очах палахкотіла така ненависть, ніби вони горіли вогнем.
— Роби що заманеться, а решту ми візьмемо на себе! — промовив чоловік із довгим підборіддям.
— Клянуся, я змушу його поплатитися!
Щойно Мо Фань дістався до Мисливської Спілки, він одразу попрямував до зони, відведеної для Майстрів-мисливців.
Майстри-мисливці знаходилися майже на самій вершині ієрархічної піраміди спілки. Більшість із них були просунутими магами або вище. Тут було значно менше людей, ніж у залі, де вели справи звичайні мисливці. Кожного Майстра супроводжувала адміністраторка на підборах і в чорних панчохах, яка подавала йому келих вина.
Ранг Мо Фаня теж був немаленьким. Майстри-мисливці класифікувалися за кількістю зірок. Ті, хто мав сім зірок, могли зареєструватися як Старші Мисливці. Однак для цього вони мали зробити величезний внесок або виконати надзвичайно складні завдання...
Експедиція в пустелю Такла-Макан вважалася для Майстрів-мисливців саме таким надскладним завданням. Лінлін чітко дала зрозуміти, що їм доведеться приєднатися до якоїсь групи, адже їхніх сил не вистачить, щоб самостійно впоратися з викликами пустелі. Тому Мо Фаню нічого не залишалося, окрім як навідатися до спілки й перевірити, чи не планує якась команда експедицію в ті краї.
— Мене цікавить інформація про команди, що вирушають до пустелі Такла-Макан. Дайте мені їхнє досьє, а головне — контакти, — попросив Мо Фань.
— Звісно, пане... Бажаєте щось іще? — з усмішкою запитала адміністраторка.
— О, налийте мені ще келих оцього, дуже непогане, — Мо Фань вказав на вино, яке щойно допив.
Дівчина здивувалася, але кивнула й принесла на барну стійку новий келих.
— Сяо Ту, що думаєш? Рідко побачиш такого молодого Майстра-мисливця, до того ж він досить симпатичний, — зауважила вродлива барменка.
— Та він просто якийсь вискочка, — зневажливо пирхнула адміністраторка.
Мо Фань уважно переглядав список і раптом помітив знайому назву.
— Мисливці Золотої Битви... Хіба це не той загін, який ледь не знищила Чорна Церква на острові Чунмін? Вони теж планують експедицію до пустелі Такла-Макан? — Мо Фань здивовано звів брови.
Пустеля Такла-Макан була локацією "пекельної складності" для більшості мисливців. Мало кому вдавалося успішно повернутися звідти. Для експедиції туди потрібно було збирати цілу армію мисливців!
Клани, асоціації, інститути, загони мисливців та багато інших організацій мали постійно підтримувати свою репутацію, щоб залучати нових магів, ставати сильнішими та розширювати свій вплив.
Багато хто знав про існування таких мисливських загонів. Це були групи магів, які бралися за справи, на які не наважувалися звичайні люди. Було цілком імовірно, що Мисливці Золотої Битви планували стати одними з перших, хто відкусить цей ласий шматок. Якщо їм вдасться встановити свій прапор у сумнозвісній пустелі Такла-Макан, їхня репутація злетить до небес.
Але найголовніше — місця, куди люди боялися ступати, найімовірніше, приховували в собі колосальні ресурси! Якщо вони натраплять на магічну рудну жилу, Священну Землю Елементів, джерело енергії чи оазу, повну неймовірно цінних трав, то зірвуть справжній куш. Вони змогли б забезпечити собі старість, закупити більше ресурсів або виграти на аукціоні магічне спорядження, про яке давно мріяли. Хай там як, а гроші потрібні були кожному магу!
— Їхній лідер Ґе Мін особисто очолює загін. Схоже, вони налаштовані дуже серйозно! — пробурмотів Мо Фань.
Лідер Мисливців Золотої Битви, Ґе Мін, був верховним магом. З таким могутнім лідером Мо Фань почувався б значно спокійніше.
Більшість територій демонічних звірів у Китаї були тією чи іншою мірою досліджені мисливцями, включно з горами Ціньлін, гірським хребтом Куньлунь, Тянь-Шань, озером Дунтін та регіоном Дуньхуан. Багато хто вивчив ареали проживання монстрів — часто ціною багатьох життів. Тож, хоч ці місця і залишалися вкрай небезпечними, їх усе одно можна було досліджувати, якщо оминати лігва тварюк.
Однак ландшафт пустелі Такла-Макан постійно змінювався. Керівництво Мисливської Спілки визнало всю інформацію про поширення монстрів у Такла-Макан за останні три роки ненадійною, оскільки більшість груп, що суворо дотримувалися "безпечних маршрутів", так і не повернулися. Тому було вкрай необхідно скласти нову мапу проживання демонічних звірів і прокласти безпечний шлях крізь цю підступну пустелю, аби мисливці не лізли туди, мов сліпі кошенята, і не гинули там масово!
Актуальні мапи з розташуванням монстрів мали величезне значення для мисливців. Навіть найсильніший маг загинув би, якби випадково натрапив на лігво чи територію істоти рівня Правителя!
Мисливці Золотої Битви виявилися справжніми відчайдухами: спершу вони кинули виклик Чорній Церкві, а тепер вирушали в пустку, повну невідомості. По суті, вони збиралися танцювати на іклах демонічних звірів...
— Лінлін, у тебе є контактний номер лідера Мисливців Золотої Битви? — запитав Мо Фань.
— Так, він кілька разів заходив до нас, шукав тебе. Казав, що хоче подякувати особисто, але тебе ніколи не було на місці, — відповіла Лінлін.
— Вони збираються в експедицію до пустелі Такла-Макан. Поїдемо з ними!
— Можна, але треба переконатися, що їхні маршрути безпечні. Якщо вони оберуть неправильний шлях, ми всі загинемо, — попередила його Лінлін.
— Якщо в них вистачило сміливості на таку подорож і вони публікують цю інформацію, значить, вони підготувалися. Рухатися з ними краще, ніж блукати пустелею наосліп! — заявив Мо Фань.
На мапі пустеля Такла-Макан була переважно позначена червоним кольором, з розкиданими по ній фіолетовими крапками.
Група просунутих магів ще могла ризикнути і вирушити в "червону" зону, але якщо вони випадково ступлять у "фіолетову" — їхні шанси на виживання дорівнюватимуть нулю!