Після лиха в Стародавній Столиці Магічна Асоціація та Союз Примусу співпрацювали з військовими, Мисливською Спілкою, урядом та відомими родинами, щоб перекрити всі можливі шляхи відступу. Вони були сповнені рішучості знищити ненависну Салан, навіть якщо це зашкодить економіці.
Багато баз Чорної Церкви було знищено. Решту членів Чорної Церкви, які маскувалися під звичайних цивільних, теж викрили. Салан мала обмаль місць для втечі й кілька разів була за крок від того, щоб потрапити в руки правосуддя.
На жаль, закриття кордонів спричинило надто багато проблем, особливо для іноземців.
Союз Примусу наполягав на тому, щоб не випускати нікого, хто міг бути хоч трохи причетним. На жаль, дехто з представників влади заявив, що тиск і збитки стали просто нестерпними, і вирішив скасувати обмеження. Інакше економіка країни просто б розвалилася. Як наслідок, іноземцям дозволили покинути країну.
Союз Примусу запровадив суворі протоколи перевірки особи кожного іноземця. Вони буквально перераховували кожну волосину, але Салан усе одно вдалося втекти.
Союз Примусу оскаженів від люті й жорстко сперечався з представниками влади, які скасували обмеження. Тим часом влада, у свою чергу, звинувачувала Союз Примусу. Вони задіяли найбільшу кількість людей в історії, але так і не змогли спіймати керівника Чорної Церкви. Суперечки тривали днями!
Правду кажучи, це було лише питання точки зору. Союз Примусу хотів, щоб справедливість перемогла. Лихо Стародавньої Столиці сколихнуло весь світ. Якби вони дозволили винуватцю залишитися на волі, то повністю зганьбили б своїх предків. З іншого боку, влада не випускала Салан навмисно. Вони більше переймалися економікою країни. Якби блокада тривала, незліченна кількість людей втратила б роботу й опинилася б на вулиці!
У країні було багато таких місць, як містечко Чженьмін, де було чимало іноземних інвесторів і вихід до моря. Щойно обмеження скасували, Салан одразу скористалася нагодою, щоб утекти з країни.
На щастя, Союз Примусу не був зовсім безпорадним. Вони змогли звернути увагу на острів Чунмін після того, як відкинули всі інші можливості.
— Я хочу дещо сказати, — Лінлін вдавала, що насолоджується фруктами з чарівним виразом обличчя, проте її голос не відповідав віку.
Мо Фань і Му Нінсюе підсіли ближче. По її тону вони зрозуміли, що Лінлін хоче обговорити щось важливе.
— Салан вдалося втекти звідси лише тому, що це місце належить іноземцю, але, зважаючи на суворість процедур, їй усе одно було б важко покинути країну, — сказала Лінлін.
— Я не надто обізнаний із тим, що сталося, — Мо Фань не розумів підходу Союзу Примусу.
— Я вже підозрювала це, але не була впевнена. Однак, коли моя сестра відправила нас сюди, я остаточно переконалася, — сказала Лінлін.
— Переконалася в чому?
— У Союзі Примусу щось нечисто! — заявила Лінлін.
У Мо Фаня та Му Нінсюе відвисли щелепи. Їм було важко в це повірити.
— Ти хочеш сказати, що Чорна Церква проникла в Союз Примусу? — тихо запитала Му Нінсюе.
— Можливо, але не зовсім. Союз Примусу теж поділений на різні фракції. Якщо конфлікт між фракціями достатньо серйозний, Салан могла легко використати його для втечі з країни. Правду кажучи, Салан не обов'язково ризикувати, перетворюючи когось на члена Чорної Церкви. У кожного є свої бажання та амбіції. Маючи правильний підхід, багато людей насправді робили Чорній Церкві великі послуги, навіть не усвідомлюючи цього. Наприклад, я вважаю, що більшість людей у цьому маєтку не пов'язані з Чорною Церквою, але вони мимоволі стали спільниками Салан. Гадаю, у Союзі Примусу така сама проблема, — проаналізувала Лінлін.
— Але я відчуваю, що у людей із Чорної Церкви є шанс проникнути в Союз Примусу, хіба ні? — сказав Мо Фань.
Мо Фань ніколи не вірив, що праведна організація складається лише з праведних людей. Він вірив лише в те, що зле місце точно повне злих людей.
— Члени Союзу Примусу повинні складати Клятву. Люди з Чорної Церкви не змогли б її подолати, — впевнено заявила Лінлін.
— О, це надійна штука?
— На сто відсотків. Члени Союзу Примусу повинні періодично поновлювати Клятву. Чорній Церкві неможливо впровадити шпигунів у Союз Примусу, тому я думаю, що Салан вдалося лише скористатися конфліктом між фракціями в Союзі Примусу. Тому Союз Примусу вирішив таємно найняти сторонніх людей, щоб знищити залишки членів Чорної Церкви на острові Чунмін, — пояснила Лінлін.
Поки вони розмовляли, зайшов Чжао Піньлінь із кількома чашками чорного чаю.
— Про що ви шепочетеся? Ви маєте скуштувати цей особливий чорний чай. Це обов'язковий пункт для кожного, хто приїздить сюди. Ви не знайдете його більше ніде, — сказав Чжао Піньлінь.
Жінка на ім'я Карлі увійшла до кімнати й представила чорний чай групі. Мо Фаня він не надто вразив, але Лінлін і Му Нінсюе сподобався.
— Якщо ви повні сил, можете сміливо користуватися всіма зручностями... Мені треба зустріти ще одну групу гостей. Будь ласка, почувайтеся як удома, ви можете звернутися до людей із червоними метеликами, якщо вам знадобиться допомога, — нагадала їм Карлі перед тим, як піти з усмішкою.
Після чаювання кілька служниць зайшли й прибрали чашки. Група обговорювала між собою, куди їм піти для початку.
Карлі та дворецький Фу пішли до іншої зали. Там уже сиділа група з десяти осіб. Здавалося, вони були в уніформі.
— Вибачте, що змусили чекати, ми готові тепло прийняти кожного гостя, але, судячи з вашої форми, ви тут не для відпочинку? — запитав дворецький Фу.
— Ми — Міський загін мисливців, прийшли розслідувати справу. Ходять чутки, що тут хтось помер від отрути, яка перетворила його на чорний попіл. Чому ви не повідомили про інцидент? — лідером був Чоловік зі шрамом. Він дістав свій значок Міського мисливця.
Дворецький Фу та Карлі перезирнулися.
— Карлі, завари чаю. Будь ласка, сідайте. Я вам усе повільно поясню. Не те щоб ми не повідомляли про інцидент, але, зважаючи на те, що це могло б викликати паніку серед наших гостей, ми просто не розголошували це публічно. Власне кажучи, ми вже повідомили відповідний місцевий відділ, — обережно сказав дворецький.
— О, ви класифікували це як напад демонічного звіра? — запитав Чоловік зі шрамом.
— Так.
— Але згідно з нашим розслідуванням, тут чимало випадків зникнення людей і дивних смертей. Якщо поліція не змогла їх розкрити, ви мали повідомити Міський загін мисливців! Гм, думаєте, я не знаю, як бізнесмени вирішують свої проблеми? Вони завжди намагаються приховати інциденти, щоб їхній бізнес міг працювати нормально. Ідіть скажіть своєму босові, ми прийдемо знову завтра. Краще підготуйте всі необхідні документи. Інакше ми змусимо вас припинити діяльність, оскільки вона загрожує життю людей! — недружнім тоном сказав лідер.
— Це було не так серйозно, як ви думаєте...
— Досить нісенітниць, я знаю, що більшість ваших клієнтів — багаті люди, але гроші — це ще не все. Якщо я дізнаюся, що ви навмисно приховуєте правду, ви понесете відповідальність! Ходімо! — Чоловік зі шрамом підвівся. Він забрав своїх людей і пішов ще до того, як подали чай.
Вираз обличчя дворецького Фу застиг. На мить він втратив дар мови.
В іншій кімнаті Лінлін швидко повернулася на своє місце зі стурбованим виглядом після того, як підслухала розмову за стіною.
— Що сталося? — запитала Му Нінсюе.
— Це дратує. Прийшов Міський загін мисливців. Цікаво, який дурний командир відправив їх сюди саме зараз? Вони тільки насторожать ворога. Це вплине на нашу операцію!