Блакитне небо, зелена трава та ідеальний світанок повністю розвіяли туман страху, що нависав над групою з учорашнього вечора. До того ж до них приєднався Мисливець. Ніхто більше не переймався історією, яку напередодні розповіла Ґо Веньї. Усі закинули на плечі рюкзаки й вирушили до містечка Чженьмін.
Дві третини території Чженьміна займали ранчо. Тут переважно розводили корів, коней та кіз. Коли вітерець проносився повз, трава, що колихалася, відкривала вид на худобу, яка паслася на полі, хоча це місце й знаходилося поблизу гирла річки Янцзи.
Мо Фань, Му Нінсюе та Лінлін ідеально влилися в компанію молоді. Запрошення Чжао Піньліня стало для них чудовим приводом слідувати за групою.
Головна вулиця містечка була з іншого боку. Чжао Піньлінь привів усіх до маєтку на території ранчо. Насправді це був приватний клуб. Багато заможних людей із Шанхая час від часу проводили тут вихідні. Окрім чудової природи, у клубі також були поле для гольфу, виноробня, ресторан, бар, гостьові кімнати, стрільбище для лучників, манеж для верхової їзди... без сумніву, тут було розкішно!
Чжао Піньлінь добре підготувався до поїздки. Він був рішуче налаштований привести всіх до клубу, навіть після історії Ґо Веньї.
Біля входу на них чекав туристичний автобус. Поїздка від воріт до головної будівлі несподівано зайняла двадцять хвилин. Стиль ранчо більше нагадував західноєвропейський. Казали, що головний інвестор — іноземець. Перед фонтаном навіть стояла його статуя.
Мо Фань рідко бував у таких місцях. Його очі горіли від захвату.
Му Нінсюе, як завжди, зберігала крижаний вираз обличчя. Вона виросла в схожому середовищі. Чомусь це місце викликало в неї роздратування та огиду, адже клан Му також пропагував інтернаціоналізацію серед своїх людей. Їхня головна штаб-квартира була виконана в подібному стилі, так само як і їхня вілла в місті Бо.
— Ого, хто б міг подумати, що тут є таке місце? Чжао Піньлінь, це власність твоєї родини? — схвильовано запитала Ван Сюйсу.
Доволі приваблива Ван Сюйсу спочатку поводилася стримано. Однак, побачивши зручності розкішного клубу, вона більше не могла стримувати емоцій. Вона почувалася маленькою принцесою з казки, яка живе в палаці. Вона вже уявляла собі лабіринт у саду, слуг у костюмах, м'які червоні килими, білосніжне ліжко з балдахіном і балкон під місячним сяйвом...
— Тут є три ранчо. Мій батько володіє частиною акцій, — відповів Чжао Піньлінь.
Він говорив тихо, оскільки почувався не надто впевнено. Справжнім власником маєтку була велика шишка. Чжао Піньлінь мав лише право відвідувати клуб.
— Ці три ранчо та приватний клуб викликають у мене найбільшу підозру, — прошепотіла Лінлін до Мо Фаня та Му Нінсюе.
Лінлін насправді ламала голову, як їм пробратися сюди. Зрештою, приватний клуб був закритий для туристів. Сюди пускали лише членів клубу. Мо Фань, Лінлін і Му Нінсюе не мали жодних шансів отримати членство. Тому їм було б складно розслідувати це місце. На їхній подив, Чжао Піньлінь вирішив їхню найбільшу проблему!
— Угу, будемо дотримуватися прикриття. Тільки тут треба бути обережнішими, — погодився Мо Фань.
— Це місце знаходиться приблизно за шість кілометрів від містечка Чженьмін. Якщо щось трапиться, і вони зможуть швидко замести сліди, інформація не вийде назовні, — зауважила Лінлін.
Три ранчо були з'єднані між собою і займали величезну територію. Це місце було фактично ізольоване від зовнішнього світу. Якщо це справді філія Чорної Церкви, у них не буде жодного шансу втекти, якщо їх викриють!
Му Нінсюе теж розуміла, як важко буде покликати на допомогу. Вона намагалася поводитися як звичайно, не блукаючи навколо й не роздивляючись усе підряд.
— Прошу, йдіть за мною, кімнати готові. Містер Гармут любить приймати гостей. Він наполягає на тому, щоб до кожного гостя ставилися так, як ми ставимося до нього самого, тож почувайтеся як удома. Якщо вам щось знадобиться, просто зверніться до будь-кого зі слуг із червоним метеликом. Вони зроблять для вас будь-що, хе-хе, — ввічливо повідомив їм дворецький у смокінгу.
Старий дворецький наголосив на слові "будь-що". Ніхто не міг сказати напевно, чи мав він на увазі щось інше, але хлопці миттю зиркнули на служниць і поринули в глибокі роздуми.
Група розійшлася по кімнатах, щоб залишити речі, а потім зібралася в залі на другому поверсі, щоб випити чаю. До них підійшла жінка в червоній сукні та пояснила, які послуги та розваги доступні. Вона навіть роздала всім карту з позначенням кожного місця.
— Усі об'єкти розташовані на значній відстані один від одного, тому, якщо ви плануєте кудись поїхати, будь ласка, зв'яжіться з нами. Ми надішлемо за вами клубний електрокар. Я буду біля кімнати. Будь ласка, повідомте, якщо вам щось знадобиться. Можете називати мене Карлі, — жінка назвалася іноземним ім'ям.
Лінлін неуважно гралася телефоном, але насправді вона вводила прикмети дворецького та жінки на ім’я Карлі в програму, перевіряючи їхні особи.
Мисливське агентство «Чисте Небо» тісно співпрацювало з поліцією та міськими мисливцями. Як Старший Мисливець, Лінлін мала достатній рівень доступу, щоб перевірити будь-яку особу.
— Ця Карлі — етнічна китаянка, яка жила за кордоном... — тихо сказала Лінлін.
— Угу, не маг, — додав Мо Фань.
Лінлін відклала телефон. Вона перейшла на свій милий, наївний голосок:
— Сестричко, а тут є великий корабель, як для морських круїзів? Окрім катання на конях, я ще хочу покататися на кораблі...
Усмішка Карлі стала ширшою, коли вона почула янгольський голосок Лінлін. Їй сподобалася ця мила маленька дівчинка.
Вона відповіла з усмішкою:
— У нас є корабель, але він відпливає лише раз на сезон, оскільки подорож триває довго. Наступний рейс буде не раніше ніж через місяць.
— Що? То я не зможу поплавати?
— Так, навіть якби ти встигла, для посадки на корабель потрібні відповідні документи. Ми маємо повідомити відповідний департамент, — сказала Карлі.
— Ох, гаразд, як шкода, — зітхнула Лінлін.
Карлі пішла з усмішкою й повільно зачинила двері.
Мо Фань непомітно показав Лінлін великий палець вгору.
Якщо клуб мав власний корабель, це був би найкращий спосіб для Салан втекти за кордон. Щодо її документів, ніхто не знав, ким вона була насправді. У неї могло бути навіть кілька фальшивих паспортів. Якщо вона дістанеться клубу, то без проблем втече. Багата людина може багато чого зробити за гроші. Мо Фань вірив, що переправити людину в іншу країну не таке вже й складне завдання!
Іншими словами, маєток із трьома ранчо справді був найбільш підозрілим місцем!
Якою ж хитрою була Салан? Вважалося, що вплив Чорної Церкви в Шанхаї було викорінено після того, як Сюй Чжаотін дізнався ім'я Синього Диякона. Союз Примусу твердо вірив у це, але виявилося, що Салан втекла саме через Шанхай! Тож найнебезпечніше місце насправді виявилося найбезпечнішим!
Здавалося, що ця філія була секретною базою, про яку знала лише Салан!