— Чому Міський загін мисливців прийшов саме зараз? Невже вони якимось чином теж дізналися про секретну базу Чорної Церкви? — здивовано запитав Мо Фань.
Це була серйозна проблема. Хоча міські мисливці підпорядковувалися Мисливській Спілці, вони також тісно співпрацювали з Магічною Асоціацією та Союзом Примусу. Люди з Чорної Церкви, без сумніву, зараз стиснуть сідниці й заховають свої лисячі хвости.
Мо Фань, Му Нінсюе та Лінлін планували заскочити Чорну Церкву зненацька. Однак втручання міських мисливців повністю зруйнувало їхній план!
— Я подзвоню сестрі й попрошу її відкликати міських мисливців. Інакше ми просто повернемося з порожніми руками, — сказала Лінлін.
Мо Фань похитав головою й заперечив:
— Не треба, ми досі не знаємо, чи стежить за нами Чорна Церква. Якщо міські мисливці відступлять без причини, це викличе ще більше підозр. Хіба ти не казала, що вони розслідують іншу справу? Може, вони підуть, як тільки отримають потрібну інформацію.
Вони ввійшли в лігво тигра. Навіть якщо їм не вдасться виконати місію, вони все одно зможуть гарантувати свою безпеку. Тепер їм буде легше дотримуватися прикриття, оскільки Чорна Церква зосередиться на міських мисливцях.
— Продовжуймо їсти та розважатися, — запропонував Мо Фань.
Після короткого обговорення трійця знову приєдналася до інших. Оскільки об’єкти були розкидані по всій території, у них було вдосталь часу, щоб роззирнутися в пошуках підказок.
Провівши цілий день за розвагами, Мо Фань виявив, що в клубі насправді досить багато людей. Багато хто приїхав сім’ями або на світські зустрічі. Загалом на трьох ранчо перебувало понад тисячу гостей. Якщо рахувати всіх працівників, то тут мало бути близько двох тисяч осіб!
Увечері, після вечері, Мо Фань побачив дівчину на ім’я Ґо Веньї. Оскільки безцільно блукати не мало сенсу, він вирішив покликати її.
— Ґо Веньї, можна тебе дещо запитати... та істота, яку ти бачила, коли вона їла коня, — де це було? — запитав він.
Ґо Веньї була приголомшена. На її обличчі одразу з’явився страх.
— Не бійся, я просто й сам трохи хвилююся, тому сподівався, що ти скажеш мені, де це було, щоб я оминав те місце, — заспокійливо всміхнувся Мо Фань.
Ґо Веньї трохи розслабилася. Вона підійшла до вікна й показала на гай поблизу манежу для верхової їзди.
— Це було десь біля того гаю. До того, як землю викупили, я ходила тією стежкою додому, але відтоді, як поставили залізну огорожу, я в тій частині більше не бувала.
— О, гаразд, дякую. Я думав прогулятися і хотів переконатися, що не наближатимусь до того місця, — видихнув Мо Фань.
— Нема за що. Я теж трохи переїла за вечерею. Давай прогуляємося разом, — усміхнулася Ґо Веньї.
Мо Фань не відмовив їй. Ґо Веньї була місцевою; можливо, він міг би дізнатися від неї щось корисне.
Під час прогулянки Мо Фань підсвідомо попрямував до місця, про яке згадувала Ґо Веньї. Воно знаходилося приблизно за п’ятсот метрів від стаєнь. У нічній тиші вони чули іржання коней.
Обличчя Ґо Веньї поступово скривилося. Вона потягнула Мо Фаня за рукав і сказала:
— Ходімо... ходімо в інше місце. Це саме те місце, про яке я казала.
— Мені хочеться поглянути. Я люблю пригоди, — відповів Мо Фань.
— Не треба, це справді страшно! — скрикнула Ґо Веньї.
— Знаєш, якщо ти чогось боїшся, страх у твоєму серці тільки зростатиме. Б’юсь об заклад, це турбує тебе щоночі відтоді, як ти це побачила. Ти хочеш прожити в страху все життя? — запитав Мо Фань.
— Ну... — Ґо Веньї не знайшла слів. Правду кажучи, страх справді її мучив. Щоразу, коли вона заплющувала очі в душі, їй здавалося, що хтось стоїть позаду.
— Може, тобі це лише привиділося. Якщо ти не повернешся туди й не подолаєш страх у своїй голові, він переслідуватиме тебе, як нічний кошмар. Тобі варто набратися сміливості й відвідати це місце, і ти швидко зрозумієш, що страх зник сам собою, — переконував Мо Фань.
Ґо Веньї подивилася на Мо Фаня. Здавалося, його слова її переконали.
Через деякий час вона закусила губу й кивнула, ніби готувалася до чогось важливого.
Мо Фань був вражений власним красномовством, побачивши, що дівчина справді погодилася на його пропозицію!
Можливо, йому варто кинути бути магом і стати психологом. Було б круто переконувати людей відвертатися від зла й допомагати їм із проблемами у стосунках!
Мо Фань ішов попереду. Хоча Ґо Веньї погодилася зустрітися зі своїм страхом, здавалося, що на кожні три кроки вперед вона робила два кроки назад...
Незабаром вони дісталися гаю, про який згадувала Ґо Веньї. Розкидане по землі каміння підказало Мо Фаню, що колись тут була стежка між двома містечками, але її зруйнували. Саме цією стежкою йшла дівчина, коли побачила, як щось ворушиться в гаю.
Ніч була темною. Ані зірок, ані місяця. Манеж для верхової їзди вже закрили. Світло зі стаєнь було надто слабким, щоб дістати до їхнього місця.
— Це тут? — Мо Фань пройшов уперед і побачив якийсь підлісок.
— Так, це тут... не підходь ближче, це небезпечно! — Ґо Веньї почала трохи панікувати. Вона впізнала кущі поруч.
Здавалося, Мо Фаня це не турбувало. Істота вже давно зникла б за стільки років, а навіть якби вона все ще була тут, Мо Фань легко здер би з неї шкуру живцем!
Він розсунув кущі, щоб пошукати докази.
Проте, якби щось справді сталося, люди з Чорної Церкви позбулися б доказів. Навіщо їм залишати сліди...
— Твою ж мать! — раптом вилаявся Мо Фань.
Ґо Веньї злякалася лайки. Вона швидко підібрала спідницю й втекла.
Мо Фань її не зупиняв. Він розсунув кущі далі й побачив кістку, що стирчала з бруду, заплутавшись у траві.
Мо Фань думав, що сліди вже давно стерлися, але результат виявився цілком протилежним. Він знайшов докази, просто розсунувши кущі!
Очевидно, це були останки коня. Кістки належали морді та щелепі. Це було зрозуміло, варто було лише глянути на зуби...
Якщо те, що Ґо Веньї бачила в минулому, було Темним Демонічним Звіром, то, схоже, люди з Чорної Церкви не помітили, що істота з’їла тут коня...
Мо Фань продовжив оглядати все навколо в пошуках нових підказок. Невдовзі він виявив велику ділянку голої землі, хоча все навколо заросло густим чагарником.
Чому це місце було порожнім, коли все навколо вкривали кущі?
— Це, мабуть, Темний Демонічний Звір або Проклятий Звір. Слина цієї погані надзвичайно їдка. Вона може легко зупинити ріст рослин на роки. Хе-хе, я нарешті знайшов зачіпку! — усміхнувся Мо Фань.