Цзян Шаосюй мала короткі ноги й узагалі не володіла жодними заклинаннями для пришвидшення руху. Якби команда почала тікати, маг менталіст гарантовано відстав би від групи.
Поруч біг Цзу Цзімін, якому й близько не світила хоч якась лицарська поведінка. Він мчав уперед на Земному Припливі, навіть не згадавши, що міг би хоча б підхопити Цзян Шаосюй тим самим закляттям. Незабаром вона залишилася сама, позаду всіх.
— Паскуди! Та ви ж просто паскуди! Верніться й врятуйте мене! — несамовито верещала Цзян Шаосюй, тікаючи щодуху.
Вона швидко викликала Чарівні Чоботи, але ця магічна екіпіровка дозволяла лише трохи випередити істоту Воїнського рівня. Для втечі від створіння Командирського рівня цього було абсолютно недостатньо.
Над Цзян Шаосюй нависла величезна тінь. Вона вже відчувала солоний, рибний сморід чудовиська, що насувалося ззаду.
— Цзян Шаосюй, позаду! — закричала Нань Юй.
— Тільки одна з них женеться за нами? — уточнив Ай Цзянту.
— Так, лише одна.
— Готуємось до бою! — Ай Цзянту й сам був досить запальний. Він одразу спинився, щойно зрозумів, що переслідує їх лише один Лютий Звір Блакитної Долини.
Ай Цзянту різко розвернувся. Під його ногами вже сяяла срібляста Зоряна Галактика.
Його швидкість формування Заклять Просунутого рівня була значно плавніша й стрімкіша, ніж у початківця на кшталт Мо Фана. Щойно він завершив формування Зоряної Галактики, його постать розчинилася в повітрі.
І вже за мить Ай Цзянту опинився позаду команди — просто поряд із Цзян Шаосюй.
Цзян Шаосюй бігла, притискаючи руками груди, що шалено підстрибували під час бігу. Вона аж підскочила від несподіванки, коли поруч із нею ні з того ні з сього виник чоловік…
Лютий Звір Блакитної Долини навіть не замахнувся своїми шипастими руками. Він підняв одну з довгих, гострих ніг із нехитрим презирством, а потім змахнув нею, мов ножем, намагаючись прибити Цзян Шаосюй просто до землі!
— Телекінес! — очі Ай Цзянту спалахнули холодним сріблом, і він безстрашно зустрів поглядом ногу створіння, яка мала силу, достатню, щоб прорізати бетон.
Його погляд став непрохідною стіною. Нога чудовиська завмерла посеред руху, наче воно раптом втратило можливість проштовхнути її вниз іще хоч на сантиметр.
— Капітану обов’язково бути таким безрозсудним!?
Команда розвернулася й побачила Ай Цзянту, що стояв перед істотою. Його порівняно маленька фігура виглядала непохитною та владною — ніби він зійшовся в дуелі з монстром Командирського рівня!
Цзян Шаосюй чудово знала, що в ближньому бою вона взагалі не боєць. Без жодних вагань вона рвонула назад — всередину, до іншої частини команди.
Команда миттєво перейшла в бойовий режим, особливо згадавши, що саме Ай Цзянту розподіляв між ними всі ресурси. Тож усі швидко розвернулися й почали атаку на Лютого Звіра Блакитної Долини.
Сяйво десятків Зоряних Візерунків сплелося воєдино, і на монстра з різних сторін посипалися різноманітні закляття: палаючі стовпи, крижані ланцюги, громові удари, рвучкі вихори, демонічні ліани...
У бою з демоном злагодженість була вирішальною. Комбіновані атаки різних Стихій завжди давали видатний ефект. Більшість демонічних істот просто втрачали орієнтацію, коли по них одночасно били з усіх боків.
Та завдати шкоди Лютому Звірові Блакитної Долини було не так вже й просто. Хоча всі закляття влучили точно в ціль, вони лише відкинули істоту назад, майже не завдаючи справжніх ушкоджень. На її лусці й панцирі залишалися тільки неглибокі вм’ятини.
— У кого є отруйна Стихія — негайно застосуйте її! Треба роз’їсти ту прокляту броню, інакше навіть якщо ми витратимо всю свою енергію — толку не буде! — крикнув Лі Кайфен, помітивши, що їхні атаки ледве дають ефект.
Цзу Цзімін був Отруйним Магом у команді, тож стояв у самісінькому тилу. Він розкрив долоню — і в її центрі відкрилася Отруйна Порожнина. З неї, наче дим, виринули крихітні отруйні оси.
Рухалися вони дуже повільно. Нарешті долетівши до Лютого Звіра Блакитної Долини, вони лише побачили, що той виявився надзвичайно пильним. Він роззявив свою пащу й заревів.
Рик створив потужне, вологе повітряне потрясіння — настільки насичене вологою, що темна хмара отруйних ос зразу ж розсипалася.
— Ця тварюка доволі розумна; має великий досвід боїв із магами, — зауважив Цзу Цзімін.
Більшість істот просто ігнорували дрібніших ос, дозволяючи Отруйному Елементу тихо й непомітно пробитися всередину. На подив команди, цей Лютий Звір Блакитної Долини, що навіть не думав ухилятися від Заклять Середнього рівня — миттєво знищив отруйних ос, варто було їм лише підлетіти поблище. Було очевидно, що хтось раніше вже застосовував проти неї такий самий прийом, і істота запам’ятала, що саме Отрута здатна пройти крізь її міцні луски.
— Вона знову кидається вперед, відходимо!
Ай Цзянту вже був на межі. Побачивши, як Лютий Звір Блакитної Долини зривається на новий ривок, він негайно перемістився.
У наступну мить Ай Цзянту опинився на даху будівлі метрів за двадцять заввишки. Звідти він чудово бачив Лютого Звіра Блакитної Долини…
Спершу він не звернув на це уваги, але, придивившись вдруге, збагнув: цей монстр Командирського рівня мав товсту броню, що вкривала все тіло — крім голови, яка залишалась зовсім незахищеною!
Слабке місце!
Ай Цзянту аж спалахнув від радості. Він і гадки не мав, що, піднявшись повище, зможе помітити слабкість цієї тварюки…
— Його голова не вкрита лускою! — одразу передав він команді.
Лютий Звір Блакитної Долини, розбиваючи все навколо, сунув уперед. Інші члени команди негайно розбіглися вузькими провулками. Хоча забудова Східної Морської Фортеці здавалася простою, насправді вона була створена для того, щоб допомагати магам. Величезні будівлі та вузькі проходи між ними не дозволяли монстрам легко переслідувати людей і були чудовим укриттям для тих, хто не міг вести ближній бій.
— Брате, ніхто з нас не вміє літати. Який сенс у тому, що ми знаємо його слабкість, якщо ми просто не можемо дістатися його голови! — гукнув Цзян Юй до Ай Цзянту, визираючи з-поміж будівель.
Та ледь він це сказав, як Лютий Звір Блакитної Долини загородив вихід із провулка. Його око на стеблинці витяглося вперед і подивилося просто всередину вузького проходу.
Світло миттєво зникло: величезне тіло звіра повністю перекрило вхід. Цзян Юй вкрився холодним потом і зрозумів, що секунди зволікання можуть коштувати життя.
В очах монстра Цзян Юй був наче маленька миша, яка прошмигнула у щілину. На щастя, будівлі тут були надзвичайно міцними — навіть істоті рівня Командира знадобилося б чимало часу, щоб пробити собі шлях.
Лютий Звір Блакитної Долини шаленів. Він таранив будівлю всіма чотирма руками, намагаючись прорватися у вузький хід. Цзян Юй негайно зірвався на біг, тікаючи до іншого кінця провулка.
— От чорт… яке геніальне планування! — пробурмотів він, щиро вражений тим, наскільки японці мудро продумали оборону.
— Цзян Юй! Цзян Юй! Не туди! — почув він десь серед гуркоту руйнуючихся стін.
— Ти пропонуєш мені бігти прямо в пащу звіра!? Та я саме це й зроблю, якщо не піду цією дорогою! — закричав Цзян Юй, не вміючи приховувати паніку.