Стежка за горою виявилася набагато довшою, ніж вони гадали. Кам’яні ліхтарі обабіч давно заросли бур’яном, а гілки нависли так низько, що, здавалось, сам ліс намагався не пустити їх далі.
Рослини, певно, не надто любили чужинців. Мо Фань, розпалений люттю, ледве стримувався, щоб не спалити все на своєму шляху — він і забув, що в подібних священних місцях заборонено розводити вогонь.
Стежка поступово почала здійматися вгору. Коли вони піднялися на вершину схилу, Мо Фань помітив крізь густе гілля стародавню споруду, сховану серед дерев і кущів. Без цієї стежки її важко було б навіть помітити.
— Дай я, — зупинив його Ай Цзянту, коли побачив, як Мо Фань уже ладен був випустити полум’я. — Не хочу, щоб ти випадково спалив усе до біса.
В очах Ай Цзянту спалахнув сріблястий блиск — різкий промінь розсік зарості попереду, супроводжуваний тріском, схожим на серію петард.
— Прорив! — гримнув він. Його одяг затріпотів від вибуху просторової сили — кущі й гілля миттєво розлетілися вбік, розчищаючи шлях до будівлі. Нарешті вони змогли роздивитися споруду.
Перед ними стояв невеликий відкритий храм: три сходинки вели на кам’яний балкон, а далі — до головного приміщення.
Мо Фань піднявся й помітив усередині щось, укрите шаром пилу.
Він здув його — і побачив дерев’яну тріскачку. Та дивина була в іншому: поверхня цього предмета була не гладенькою, як у звичайної тріскачки для ритму, а вся вкрита лініями й дивними символами. Вони утворювали рядки, поділені на маленькі квадрати, заповнені знаками, що нагадували не японські, а радше якісь древні магічні руни!
Мо Фаня пройняло дивне відчуття: ніби він уже десь бачив ці химерні викривлені символи.
— І що ця тріскачка робить у такому місці? — пробурмотів він і простяг руку, аби її взяти.
Та щойно його пальці торкнулися поверхні, предмет спалахнув жовтою блискавкою! Мо Фань рефлекторно відсмикнув руку.
— Магічний замок? — здивовано вигукнула Цзян Шаосюй, дивлячись на старий, схожий на сміття предмет.
Пальці Мо Фаня заніміли від розряду, а його погляд не відривався від тріскачки, огорненої дугою блискавки.
— Схоже на магічний артефакт… Але чому його залишили тут? — припустила Нань Юй, яка добре розумілася на подібних речах. Вона обережно наблизилася й почала вивчати тріскачку.
Мо Фань тільки розвів руками. Він ніколи не чув про «магічну тріскачку». Для чого вона може бути потрібна? Щоб вибивати ритм і змушувати ворога кидати меч?
Рука Нань Юй зависла над артефактом — вона не торкалася його безпосередньо.
Заплющивши очі, дівчина спробувала встановити з ним ментальний зв’язок. І на диво — блискавковий ореол навколо предмета почав слабшати.
— Це, без сумніву, захисний артефакт, — сказала вона зосереджено. — Але його сила не обмежується лише захистом. У ньому прихована ще якась енергія.
— Мене цікавить лише одне: чи пов’язана ця штука з їхнім станом, — хмуро кинув Мо Фань.
— Не можу сказати напевне. Але якщо дати мені трохи часу — я, можливо, зможу розшифрувати написи. Цей предмет дуже старий. Щось подібне я бачила лише раз — у Ханчжоу, — серйозно відповіла Нань Юй.
Стежка закінчувалася просто тут — далі йти не було сенсу. Тож їм залишалося лише чекати, поки Нань Юй завершить роботу.
Та коли вона згадала про Ханчжоу, в Мо Фаня промайнула думка.
Він пригадав, як Тан'юе колись приводила його на острів посеред Західного озера. Там стояла стародавня будівля, стіни якої були вкриті дивними малюнками й химерними літерами. Ті символи були перекрученими, нерозбірливими — але дуже схожими на знаки, вирізьблені на цій дерев’яній тріскачці.
— Магічний замок здається доволі потужним. Вона впорається з ним? — спитала Цзян Шаосюй у Ай Цзянту. Вона теж добре тямила в подібних речах.
Ай Цзянту краще за всіх знав здібності Нань Юй. Поглянувши на її зосереджене обличчя, він спокійно відповів:
— Вона справжній фахівець у всьому, що стосується формацій, магічних замків і стародавніх проклять. Думаю, більшість із них вона здатна розкрити.
Магічний замок — це своєрідна печать, що забороняє торкатися чи наближатися до певного предмета. Його принцип подібний до магічної формації, яку підтримують спеціальні енергетичні компоненти.
Зазвичай, посудина була найкращим носієм для Магічного Замка. Зовні він може виглядати просто як річ, вкрита безладними рунами, але насправді ті руни складаються в мініатюрну формацію, що вибухає силою, варто лише торкнутися її.
Блискавичний розряд був справді сильним — навіть Мо Фань, що володів елементом блискавки, не наважився б доторкнутися знову. А головне — жоден артефакт із магічним замком не можна було використовувати, поки замок не знято.
Оскільки вони не мали жодного уявлення, де шукати Міяту, залишалося сподіватися, що Нань Юй зможе добути хоч якусь інформацію з цього дивного предмета.
Минув деякий час. Нань Юй тихо чхнула — видно було, що вона надзвичайно зосереджена. Іноді її брови хмурилися, ніби вона натрапляла на складнощі.
Цзян Шаосюй уже не витримувала й хотіла було щось сказати, та саме в цей момент Нань Юй відірвалася від тріскачки.
— Що вдалося з’ясувати? — одразу запитав Мо Фань.
Його мало цікавив сам предмет — важливішим було зрозуміти, чи має він стосунок до тієї дівчини, Міяти.
— Думаю, дівчина, яку ти бачив, найімовірніше, є демонічним духом-носієм, — сказала Нань Юй.
— Демонічним… чим? — Мо Фань широко розплющив очі. Таке він почув уперше.
— Це один із давніх видів створінь, — пояснила Нань Юй. — Щоб народитися, подібному духові потрібні десятки, а то й сотні років. Ти ж знаєш, що магічне спорядження поділяють на рівні: звичайне, рівня Духу та рівня Душі... Спорядження рівня Духу означає, що в артефакті пробудився власний розум, а рівня Душі — що предмет набув справжньої душі.
Мо Фань кивнув — він знав цю класифікацію. Так само, як і з елементальними насінинами: звичайні, рівня Духу та рівня Душі...
— Отож, — продовжила Нань Юй, — якщо посудина досягає рівня душі, вона вже має свідомість і власну душу. А якщо така річ існує достатньо довго й потрапляє в особливі умови, вона може почати культивуватися сама — і зрештою перетворюється на демонічного духа. Такі духи подібні до елементальних, але народжуються не з природної енергії, а з потужних магічних посудин.