Мо Фань стояв на високому балконі та cпоглядав униз. Він побачив, що натовп уже тіснився до виходу з будівлі.
Їхні дрібні голови роїлися вперед із гучним гулом, немовби там відбувався масштабний протест з плакатами й транспарантами «Скажи НІ Нежиті!».
Навскидку він оцінив, що в натовпі було щонайменше сімсот людей!
Справжніх Магів серед них було небагато. Раніше в будівлі знаходилось лише тридцятеро Магів, але після набору ще шістсот людей їхня кількість зросла до дев’яноста — все одно менше сотні. До того ж, більшість із них були лише Магами Базового Рівня.
Серед них було лише сімнадцять Магів Середнього Рівня, включаючи самого Мо Фаня, Коротуна, Чжоу Мінь і Му Бая.
Що ж до решти тринадцяти Магів, лише двоє володіли Насінням Душі. Тож було вкрай нерозумно сподіватися, що вони зможуть прокласти шлях крізь понад тисячу мерців.
Світ завжди був жорстоким. Мо Фань відчував, що зробив усе, що було в його силах. Йому залишалося лише молитися, щоб загинуло якомога менше людей, коли вони намагатимуться перейти на інший бік вулиці через пішохідний перехід...
Тисяча мерців була розсіяна вздовж Вулиці Мертвих, тому не кожного одразу ж вхопить нежить. Мо Фань прикинув, що приблизно сотню людей потягнуть у воду "крокодили".
Одна смерть на сімох — така ймовірність. Окрім тих, чиї мізки вже остаточно заціпеніли від страху, більшість воліли зробити ставку на власне життя.
Коли Мо Фань думав про дріб’язковість людської натури, на поверхні почалася сварка.
— Не змушуйте мене повторювати: ті, хто з немовлятами, мають іти в центр! — холодно мовив Коротун, схопивши чоловіка в шкірянці.
— А що він має таке, чого не маю я? Він теж дорослий! Просто через те, що тягне дитину на руках? Я теж міг би підібрати якесь немовля по дорозі! Та я бачив купу дітей, до яких нікому нема діла! — вигукнув чоловік у шкірянці.
— Хочеш, щоб я прямо зараз викинув тебе на вулицю? — Коротун не став сперечатися. Просто витяг його з натовпу.
— Добре, добре! Я послухаю і пущу його вперед... — чоловік у шкірянці не зміг нічого вдіяти. Він уперше бачив такого безсердечного Мага.
— Трясця вам! Просто змушуєте мене діяти силою. Усі слухайте уважно: діти нижче ста двадцяти сантиметрів — у центр! Хто зовні — заткніться, бо саме ми, Маги, ризикуючи життям без жодної винагороди, станемо зовнішнім щитом! — гаркнув люто Коротун.
— Але ж ті, хто носять дітей, самі теж дорослі... — хтось пробурмотів у натовпі.
Керувати такою кількістю людей було надзвичайно важко. Усі вважали власне життя найціннішим, ніхто не хотів бути в зовнішньому кільці, адже саме там найпростіше стати здобиччю.
— Я залишаю цього малого вам, — аби уникнути бунту, чоловік з дитиною на руках байдуже передав малого одній літній жінці.
Жінка була в танцювальних туфлях. Вочевидь, вона встала рано-вранці, щоб піти на танці в громадському сквері. Вона прийняла заплаканого малого й сказала:
— Я досі нічого не чула про свою бідну онуку. Не хвилюйся, я подбаю про твого сина.
Сивочолий чоловік кивнув і мовчки рушив до зовнішнього кола.
— Гм. Тепер задоволені? То заткніться. Ми, Маги Вітру, старалися тримати мерців подалі, щоб усі могли тут зібратися. Не треба знову привертати їхню увагу! — буркнув Коротун неприязно.
Після цього він підняв голову й дав Мо Фаню знак: натовп готується перетинати вулицю!
Натовп із семисот людей... Насправді, не так уже й важливо, хто опиниться всередині, а хто — зовні. У момент переходу всі однаково запанікують, ситуація перетвориться на хаос. І зрештою все вирішить лише одне — везіння.
— Мо Фань, залишаю тобі висоту, — сказав Му Бай, який якимось чином став лідером групи, і сам того не помітив.
— Угу, — кивнув Мо Фань.
Насправді, Мо Фань не мав природної схильності до лідерства. Він вмів швидко ухвалювати рішення, принаймні в межах власного бачення ситуації, тож із невеликою групою магів цілком міг упоратись. Але вести за собою великий загін — то вже інше діло.
А ті, хто надто багато скаржився… якби Мо Фань дійсно дратувався, він би скоріше власноруч розправився з цими ідіотами, ніж чекав на появу мерців.
— До речі, хіба не я мав би тримати висоту? — пробурмотів звичайної зовнішності маг, що, судячи з манер, був родом із поважного роду. — Мій основний елемент — Вітер, другорядний — Вода. І Вітряний Диск, і Розкатиста Хвиля мають широкий радіус дії, здатний змести мерців. Я набагато краще підходжу для цього завдання.
— Ду Лекан, припини самостійно приймати рішення. Наша ціль — перейти вулицю, — стримано відповіла дівчина поруч із ним.
— Просто я хвилююсь… Йому ж на вигляд ледве за двадцять. Скільки в ньому може бути сили? Я хоча б...
— Годі вже, не до пустих балачок. Люди почали рухатись, наш обов’язок — їх захищати.
Ду Лекан кинув скоса погляд на Мо Фаня, який стояв вище за всіх. Він і досі не міг змиритися з тим, що таку важливу роль доручили саме йому.
Мо Фань цим не надто переймався. Його завдання — знищення великих скупчень нежиті, а також зв’язок із Імперським Магом Цзо Феном.
У такій великій групі неможливо довго залишатися непоміченими. Їх рано чи пізно зауважить Трупний Чиновник Гори Плоті, що причаївся посеред вулиці. А коли той рушить у наступ — мова вже піде не про сотню-дві загиблих. Можливо, загине весь загін!
Тож вони мали чекати, доки Імперські Маги вступлять у бій з Трупним Чиновником і відтягнуть його разом із частиною воїнської нежиті подалі від натовпу. Інакше — про безпечний перехід через вулицю не могло бути й мови.
— Маг Тіней, ми починаємо. Нехай твої люди готуються. Пам’ятай, діяти доведеться блискавично — ми не можемо гарантувати, що Трупний Чиновник не розвернеться до натовпу! — пролунав голос Цзо Фена.
Його слова ще лунали у вухах Мо Фаня, коли раптовий шквал прокотився вулицею, вибивши шибки в довколишніх будівлях!
Мо Фань глянув уперед — і одразу побачив Цзо Фена!
Вітряні Крила за його спиною сяяли яскравим блиском, у повному розмаху досягаючи майже чотирьох метрів. За його спиною лишався вихор у формі спіралі...
Цзо Фен змахнув крилами й стрілою злетів над дахами будівель, прокладаючи собі шлях за допомогою Вітряного Сліду. Навіть калюжі на асфальті не встигали чітко відбити його силует!
Мерці на землі відчули рух над собою. Проте поки вони повільно повертали голови, Імперський Маг уже пролетів сотню метрів уперед. Лише тоді натовп дурних створінь кинувся навздогін.
— От же ж цей Цзо Фен… Навмисне виманив групу мерців, щоб людям було безпечніше перейти вулицю. Непоганий хлопець, — промовив Мо Фань із захватом.
За мить, коли натовп нежиті порідів, Мо Фань подав Му Баю сигнал.
Той, у свою чергу, «продув у ріг», сповістивши людей, що час іти. Ті, що стояли попереду, ще вагались, не бажаючи рушати, але коли натиск ззаду змусив їх рухатись — опиратися вони вже не могли. Інакше їх просто затоптали б на місці…
Так натовп зрушив із місця. Сімсот людей раптом перетворилися на загін смертників, що стрімголов вибіг із будівлі — просто на вулицю, повну мерців!