Чоловік умів передавати голос... але як відповісти Мо Фаню?
Що, їм доведеться витягати телефони, відкривати WeChat і трясти одночасно, щоб додати одне одного в друзі? А може, Маг Вітру просунутого рівня у пурпуровому халаті просто скаже Мо Фаню свій номер?..
Насправді, будь-який спосіб був би поганим. Демонічні істоти були надзвичайно чутливі до будь-якого сигналу. Навіть пересланий емодзі легко видав би твоє місце розташування, мов GPS-мітка, і всі навколишні чудовиська кинулися б просто на тебе.
— У нас четверо Магів Середнього Рівня, двоє Магів Початкового Рівня і п’ятеро мирних мешканців. Один із нас зараз розшукує інших, хто вижив, — пробурмотів Мо Фань сам до себе, не знаючи, чи чує його Маг просунутого рівня.
І таки вгадав. Маг незабаром відповів.
— Зберіть якомога більше людей. Я й ще двоє моїх товаришів відволічемо Трупного Чиновника Гори Плоті. Тоді ви зможете перетнути вулицю. Переконайтесь, що у вас достатньо Магів Середнього Рівня — ми не зможемо прикривати вас від іншої Нежиті. Ви самі відповідатимете за рядову нежить та істот рівня воїна, — повідомив Маг у пурпуровому.
— Без проблем. Я негайно передам їм це й зберу всіх для переходу, — відповів Мо Фань.
— Дякую. Якщо хтось сумнівається, скажи їм, що ми — Імперські Маги. Моє ім’я — Цзо Фен, сподіваюся, вони не втратять шанс урятуватися! — додав чоловік.
— Імперські Маги... Гаразд!
Мо Фань негайно повернувся до будівлі, де ховалися люди. На його подив, коли він ішов, у приміщенні було менше десяти людей, а тепер їх стало значно більше — сорок чи навіть п’ятдесят!
Мо Фань був змушений визнати: Коротун справді вмів переконувати. Йому вдалося зібрати чотири чи п’ять окремих груп. Більшість із них були Магами, лише близько двадцяти — звичайні люди!
Очевидно, Коротун спеціально шукав ті групи, де було більше Магів. І, знаючи його характер, Мо Фань чудово розумів: це не через альтруїзм.
Якщо цивільних забагато — вони тільки тягнуть усіх на дно. Насправді Коротун ніколи не вважав себе шляхетним Магом, зобов’язаним рятувати всіх підряд.
— На тому боці вулиці стоїть Маг, який назвав себе Імперським. Він просив зібрати якомога більше людей і вирушити через вулицю, поки вони тримають Трупного Чиновника Гори Плоті, — повідомив Мо Фань усім у кімнаті.
— Імперські Маги, вони тут! Ми врятовані! — з полегшенням вигукнув Маг середнього віку в в’язаній шапці.
— Чудово, нарешті Імперські Маги вступають у справу! Я ж казала, що не можна здаватися! — додала Бойова Магеса з яскравим макіяжем.
— Якщо Імперські Маги прорубають нам шлях, ми точно зможемо пройти...
— Ні-ні-ні, слухайте уважно: Імперські Маги беруться тільки за Трупного Чиновника. Інших істот на вулиці вони не знищуватимуть. Їх доведеться подолати нам самим, — серйозно заперечив Мо Фань.
— Як це? Хіба вони не прийшли нас урятувати?! — одна з дівчат-підлітків розплакалась.
— Не панікуймо! — втрутилась Бойова Магеса. — Тут теж чимало Магів. Якщо діятимемо злагоджено й не метушитимемось, то в нас ще є шанс вижити. Я — Магеса Рослин Середнього Рівня. Просто довіртесь нам.
— Так, не недооцінюйте нас! — вигукнув хтось. — Хіба Коротун не казав те саме? У них у групі четверо Магів Середнього Рівня, і кожен — справжній майстер! А я хоч і Маг Початкового Рівня, зате мій Елемент — Вогонь. Якщо ця Нежить підійде ближче, я їх накрию своїм Вогняним Вибухом: Розрив! — гордо заявив юнак.
Загалом група була доволі міцна, й усі розуміли, що для того, аби перетнути вулицю живими, потрібно діяти злагоджено, тож погоджувалися дотримуватись плану.
Група Корутона, Чжоу Мінь, Мо Фаня та Му Бая складалась із Магів Середнього Рівня. Саме вони були найсильнішими в цьому тимчасовому об'єднанні. Решта добровільно визнавали їхній авторитет і слухали вказівок.
— Му Бай, що думаєш? — запитав Мо Фань.
— Думаю, нам треба більше людей, — прямо відповів Му Бай.
— Так, у кількості — сила, — кивнула Чжоу Мінь.
— Ні-ні, це тут не спрацює. Але всі, мабуть, чули про теорію виживання термітів? — Му Бай одразу заграв інтелектом відмінника.
— Теорія виживання термітів?.. Та я взагалі вчився абияк, вперше таке чую, — буркнув чоловік у в’язаній шапці.
— Коли колонія термітів змінює місце проживання, а шлях перед ними раптом охоплює вогонь, якщо кожен терміт піде окремо — він згорить. Тому вони збиваються в гігантську кулю й котяться крізь полум’я... Терміти зовні згорають, потім наступні шари — але решта встигає пройти крізь вогненну стіну, — спокійно пояснив Му Бай.
В кімнаті запанувала тиша. Вирази облич усіх похмурішали.
— Він має рацію, — озвався чоловік із вусами. — Усім нам не вдасться перетнути вулицю живими. Треба змиритися з цим. Нас замало, щоб утворити справді щільну кулю, як ті терміти. Якщо ми зараз кинемось туди — загинемо. Але якщо зберемо більше людей, то частина загине, зате решта зможе пройти.
Чоловік був одягнутий у діловий костюм — схоже, це генеральний директор якоїсь компанії в офісній будівлі поблизу. Хоч він був звичайною людиною, але мав значно кращу обізнаність, ніж ті, хто тільки панікував.
Окрім удачі, цивільні у таких катастрофах повинні мати ще й тверезий розум. Не скористаєшся шансом на втечу — залишишся мертвим!
— Інакше не буде. Я знаю одну групу — вони ховаються на даху багатоповерхівки, зараз покличу їх.
— У підземному паркінгу ще хтось є. Але там немає Магів. Їх теж брати?
— Красунчик ясно сказав: жертви будуть, але головне — щоб людей було якомога більше. Чим нас більше — тим нижчий ризик загинути. Навіть якщо вони не Маги — головне, що живі! Клич їх! — вигукнула жінка в шкіряних штанях, схожа на модель.
— Просто скажіть їм: якщо хочуть вижити — хай приєднуються. Це останній потяг, але ніхто не обіцяє безпеки. Хто не згоден — може й далі сидіти тут, — холодно додав Коротун тим, хто вирушав на пошуки.
Натовп рушив збирати людей. Щоб збільшити шанс на виживання, кожен робив усе можливе, щоб знайти ще вцілілих поблизу.
Було б краще, якби серед них було більше Магів, бо вони могли хоча б трохи стримувати Нежить. Але навіть якщо ні — нічого страшного. Це буде, як отара овець, що переходить ріку: декого з’їдять крокодили… але решта пройде!