Третій ватажок, обмахуючись від вітру, відганяв комарів і сказав:
- Чому пан Лі з такою інформацією досі не одружився? Чи він занадто вимогливий? Як на мене, зараз не до краси. Добре б просто знайти дружину, яка буде гріти ліжко. - Він був старшим, і в нього була вдова-дочь і незаміжня племінниця. Він придивлявся до пана Ліня і хотів промацати ґрунт.
Найпоширенішою темою пліток є одруження і діти. Коли люди не знайомі, вони вагаються питати, але тепер, коли вони здружилися, то говорили все, що хотіли, без сором'язливості.
Шуй Інь посміхнулась, випила холодного чаю з нової чашки і сказала:
- Раніше був.
Зробивши ефектну паузу, вона продовжувала:
- Раніше у мене була... Дочка. Але вона померла. А потім в Мейші сталася біда, і я мусив бігти сюди разом з іншими людьми.
Усі, почувши це, самі додумали інше: значить і дружина, і діти померли. Вони зі співчуттям зітхнули. Але в такий неспокійний час смерті все вже було звичайним явищем. Хтось таки насмілювався пожартувати:
— А тепер пан Лі не хоче знову одружитися? У нас в шайці теж є хороші дівчата!
Всі засміялися. Коли сміх вірш, Шуй Інь сказала:
— Я більше не хочу. Мені скоро сорок. Час летить, скоро стану зовсім старим.
У ці часи люди старіли швидко. П’ятдесят років тому вважалося старістю. Зараз її тіло було близько тридцяти шести-сім років.
Кілька дівчат, що стояли ближче, не витримали і затаїли:
« Пан Лі зовсім не виглядає на понад 30! » Можна подумати, що вам двадцять!
Зрадник сидів на купі хмизу, жував солому і розважався, дивлячись на них. Він також підшукував над своїм молодим вчителем:
— Верно! Подивіться на нас, хто б сказав, що я на дванадцять років старше тебе? Якби у мене була сестра, я б точно видав її за тебе.
- Ей, дівчата і вдови в нашій шайці! Якщо хтось з вас байдужий до пана Лі, не упустіть момент, покажіть йому свої почуття. Інакше звідки він дізнається? Вони освічені люди, соромливі і самі нічого не скажуть.
Останні слова він крикнув усім, хто сидів на вулиці. У відповідь почули збентежені вигуки. Якась літня жінка гукнула:
— Сам керівник ще не одружений! Чого ти інших поспішаєш? Тепер же краще займись своїм життям!
Жінки в цьому віці були неймовірно бойками, і навіть керівник не міг з ними тягатися. Він лише знехтував їхніми натяками і робив вигляд, що не розуміє їх, перекладаючи розмови на іншу тему.
У багатьох країнах шум Інь вперше побоювався такого сільського життя. Сто людей зібралися на посиделки, пили холодний чай і базікали про все. Вона відчувала дивний смак до цього життя, тому що в цьому хаосі їй раптом дістався куточок спокою.
У розпал жвавої розмови двоє хлопців, Шоухо і Хуцзи, які чергували внизу, прибігли з радісними обличчями й сказали:
— Поводир, ми бачили внизу загін, який збирається пройти через гору Машаньган вночі. Може, сходимо, подивимося?
Вони також садили щось у покинутому селі біля підніжжя і іноді вночі спускалися подивитися на зовнішній світ, а заодно й несли дозор на дорозі. Все-таки вони були розбійниками, не можна ж їм було зовсім не грабувати.
Начальник Гаолін відразу оживився, схопився, виплюнув солому і крикнув:
Чудово! Ми давно не бралися за справу. Ходімо, подивимося!
Кілька людей без зайвих слів пішли за ним. Шуй Інь трохи подумала, поставила кухольку, відсунула одяг і пішла за ними.
Жінки побачили це і почали відмовляти:
- Пане Лі, ви ж людина. А то раптом почнеться бійка, і вони випадково поранять вас.
ви ж не вмієте битися. Не ризикуйте. Провідник і його люди впораються.
Але Шуй Інь лише махала рукою і закрилася в кущах разом з іншими.
У темряві багато людей тут погано бачили, але Шуй Інь була не такою. Вона регулярно їла печиво та рибу і добре бачила вночі. Вона безшумно слідувала за провідником і його людьми, а вони її зовсім не помітили.
Коли вони спустилися до підніжжя, всі погасли смолоскипи і підійшли до хлопця, який їх чекав. Він розповів їм, що бачив.
Зрадник подивився вниз, насупився і сказав:
- Це не багаті люди. Вони схожі на родичів військових.
- Як ти це зрозумів? — Питал хтось поруч.
Начальник звернув увагу на одяг кількох людей у загоні.
- Подивіться туди. Їхній одяг, взуття та головний убір — це форма військових дій. Я бачив таку раніше. Минулого року тут також проходив такий загін. У мене хороша пам'ять, я вам зараз розповім ... Ой! Пане Лі, звідки ти тут?
Він повернувся і побачив, що поруч з ним сидить пан Лі Інь.
Шуй Інь не відповіла. Вона уважно дивилася на одного юнака в загоні.
Це був Ван Шуе. Той самий чоловік, який зустрічався з Лайцзінь, забрав її і коли виникла небезпека, віддав її, ніби мовчазна річ. Шуй Інь думала, що він потрапив у полон до загарбників або вже загинув. Вона не сподівалась, що він живий і здоровий.
- Начальнике, ви збираєтеся напасти на цей загін? — запитала Шуй Інь.
Начальник не міг роздивитися її обличчя в темряві, але йому здалося, що у голосі цього тендітного вченого було чути шалену холодність.
Він почухав голову і з сумнівом сказав:
« Якщо ми чесні торговці, які не оббирають людей, то з’ясовуємо ситуацію і не чіпаємо їх. А з цими військовими зв'язуватися небезпечно, у них є зброя і ножі. Ми їх не переможемо, і в цих різних групах ми не розбираємося. Тому, крім загарбників, яких ми вбиваємо під час зустрічі, з іншими ми намагаємось не зв’язуватися.
Хоча той загін був невеликим і, схоже, везе з собою якісь речі, він зазвичай не чіпав таких людей. Така обережність дозволяла йому та його « розбійцям » вести спокійне життя.
Шуй Інь нічого більше не сказала. Вона тільки кивнула.
- Якщо так, повернемося на гору і відпочинемо.
Перед відходом вона ще раз поглянула на Ван Шуе в тому загоні. Її погляд був холодним і гострим.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno