Після розмови Лінь Вейся повела собаку додому. Включила опалення, зварила лапшу, поела, сіла за стіл, увімкнула комп’ютер і, як зазвичай, почала доповнювати свої професійні знання.
В основному Лінь Вейся вивчала психологічні проблеми та методи лікування, з якими стикаються складні молоді люди під час статевого дозрівання.
Вона просиділа, підсперечивши голову рукою, сорок хвилин доходячи навчальне відео, і тут на екрані почалася реклама на 190 секунд. Вона задумалась над цим, згадуючи щойно про те, що сталося.
Лін Вейся відірвала зелений листочок для заміток, опустила густі вії, взяла ручку і намалювала на ньому шалену акулу.
Намагаючись пригадати собі, коли вона порушила обіцянку Баня Шену або те, що йому насправді подобалося, Лінь Вейся раптово згадала про день святого Валентина у старшій школі.
Тоді Бань Шен курив, затиснувши цигарку в одній руці і запропонував оглянути його кімнату.
У його кімнаті, крім фотографій туманностей, стояв глобус, а на стіні висів порожній лист бажань.
Він сказав, що кожен з них загадає по одному бажанню.
Перше бажання, яке написав Бань Шен, було: « Послуся досконало знайти маму».
Лінь Вейся взяла ручку, довго думала про це. Коли привстала навушники, щоб написати на стіні, хлопець з навальним виглядом вихопив у неї ручку і розмішатим почерком вивів: « Поєднуйтесь із Лінн Вейсь в Цінбэй та подивіться сніг»
— Тепер це і моє бажання, — сказав Бен Шен.
Пригадавши це, Лінь Вейся записала цю обіцянку на скікері, а потім придумала ще кілька пунктів і все їх акуратно занесла на листок.
Вона подивилася на першу обіцянку: « Вміщайте подивитися сніг у Цинзеї".
Клімат у Цінбеї завжди був мінливим — минулого року сніг випав рано, а цього ж року затримувався. Зараз тільки початок листопада, але метеорослужба досі не оголошувала прогнозу снігопаду.
Лін Вейся залізла в телефон і перевірила погоду: у найближчі п'ятнадцять днів чекали дощ, температура трималась близько 2-3 градусів, умови для снігопаду не підходили.
Вона трохи засмутилася.
Лінь Вейся якраз задумалась над цим, як раптом на екрані телефону вискочила рекламна звістка: [Сюрприз! Перший сніг у горах Цзюлу вже в дорозі! У цю суботу запрошують усіх мешканців Цінбея відвідати і зробити фотографії - в будиночку-кофейні "Медвежонок" працює фотозона...
Раптом вона пригадала, що гора Цзюлу — найвища гора в Цінбеї. Через висоту, географічне розташування і перепаду температур сніг там випадає щороку раніше, ніж в інших місцях.
Значить, можна запросити Бань Шена туди.
Лін Вейся знайшла сторінку з "Медвежя", яка рекламувалася в Інтернеті, уважно дослідила її, записала цілу сторінку нотаток і нарешті лягла спати.
Прокинувшись вранці, Лінь Вейся приготувала собі сендвіч і взяла книжки та з позитивним настрійом поїхала до університету.
Вона прийшла в аудиторію ще до дзвінка, сіла на місце і почала розвертати упаковку з сніданком.
Інші студенти поступово заходили. Хтось із однокурсників сів поруч, подивився на Лінь Вейся і посміхнувся:
— Вейся, що з тобою сьогодні? Виглядаєш такою щасливою. А позавчора у тебе навіть брови сумно були пропущені, я ж переживав.
— Правда? — усміхнулась Линь Вейся.
Після занять вона сіла за парту і написала Бань Шену в повідомленні: [У тебе сьогодні є пари?]
Через дві хвилини екран загорівся — Бань Шен відповів: [В 10:40 одна пара]
Лінь Вейся подивилась на час — саме зараз у неї перерва, і вона набрала: « Тоді я прийду до тебе». Помедивши, вона стирила точку і замінила її на питанняний знак: [Тоді я прийду до тебе?]
Незабаром Бань Шен написав коротку відповідь: [Корпус 3, аудиторія 415.]
Лін Вейся сунула телефон в кишеню і вийшла разом з потоком студентів. Вона спустилася по сходах, тримаючись за перила, і через шість-сім хвилин добралась до третього корпусу.
Запахнувшись, вона піднялася на четвертий поверх.
Саме в цей момент з аудиторії виходила група студентів-старшокурсників, вони про щось пожвавлювали. Лінь Вейся помітила, що кожен під мишкою мав книжку « Візерунки електронної техніки».
Вона відразу побачила в натовпі Бань Шена - він був високим, у легкій вітриці з недбало застиглу блискавицю, через яку виднілася половина чорної метелика. Його обличчя застигло лінивим виразом — зухвалими й привабливими.
Не задумуючись, Лінь Вейся почала пробиратися крізь натовп до нього. Бань Шен повернув голову і теж побачив її.
Вона підійшла до нього, і чомусь раптом розхвилювалася. Вона вже збиралася запитати, як помітила, що пройдені повз люди ось-ось штовхнуть її. Бань Шен потягнув її за руку і привів у найближчу порожній аудиторію.
Двері зі скрипом зачинилися, світло померк - вони залишилися вдвох.
Ліній Вейся підняла на нього очі і, помедливо, сказала:
- Я знаю місце, де в суботу буде сніг... Ты... Не хочеш піти зі мною?
Тоді вона замерла і почала чекати на відповідь. Її обличчя як завжди зберігав невтомність, але насправді серце тряслося від хвилювання і вона мимовільно сковтнула.
Бань Шен подивився на неї пару секунд, помітив її маленьку суєтливість, посміхнувся і запитав:
- Ти чого нервуєш?
У цей момент пролунав дзвінок на пару.
Бань Шен опустив голову і зустрівся з нею поглядом - в його очах була зосередженість, він затримався на її обличчі на мить, тому її щітки почали горіти. Його голос був низьким:
— Договорились.
Всі розійшлися по парах, коридор спорожнів. Бань Шен, однією рукою тримаючи згорнутий в трубочку підручник, пройшов повз Лін Вейся, торкаючись плечем її одягу, і потягнувся відкрити двері. Але коли він зібрався вийти, то відчув, що не може рухатися.
Він покосився, а край його чорної куртки був затисканий тоншими білими пальцями. Пальці так щільно стискали тканину, що навколо утворилися складки. У нього замкнуло в горлі.
Він дивився на неї і мовчав.
— Я викину тобі адресу, — тихо сказала Лінь Вейся, помеділа і додала з ноткою незручності: — Але у мене немає твого WeChat.
Холодний вітер стукав у вікна. Лін Вейся трималась за його куртку, але відповіді все не було. Небо було сіро-білим, і здавалося, що разом з атмосферою в аудиторії воно стало на тон темнішим - світло мерехтило.
Пальці, які стискали подуло, почали втомлюватися. Вона вже хотіла відпустити, як раптом Бань Шен заговорив:
— Я не міняв.
Закінчивши, Банй Шен показав поглядом, щоб вона відпустила. Лінь Вейся з запізненням розтиснула пальці. Коли він пішов на пари, вона так і залишилася стояти на місці.
Він не змінював свій WeChat.
Після закінчення випускних іспитів Лінь Вейся більше не бачила оновлень Баня Шена в його стрічці, а тільки відправила повідомлення через Аватарку.
Вона думала, що він закинув цей акаунт, але виявилося - ні.
Зрозумівши це, Лінь Вейся відчула і полегшення, і легкий смуток.
***
У суботу о третій годині дня Лінь Вейся нанесла легкий макіяж перед дзеркалом, підвела губи помадою і старанно прибиралася.
Шен з радістю носився довкола, вилаючи хвостом. Перед виходом Лінь Вейся присіла на котточки, погладила його пухнасту голову і сказала:
— Наступного разу я приведу його до тебе, добре?
Білий цуценят, наче пойняв, втупився на неї широко розкритими очима і забіг ще швидше, висунувши язик.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno