— Минулого разу після уроків я бачила, як ти був з однією дівчиною.
Питання розладнало ту атмосферу. Бань Шен поспішав, потім опустив голову і посміхнувся. Його дівчина дуже розумна, бо коли вона не дає собі ради з поцілунком, то хоче вислухати пояснення.
Однією рукою він підхопив Лінь Вейся і витягнув на борт. Лін Вейся сиділа біля краю басейну, вся мокра, немов закупорений звірок.
Бань Шен вибрався на суходіл, взяв рушник і простягнув їй:
— Иди прими душ, не простудись.
Він турбувався, що Лінь Вейся замерзне і хотів, щоб вона спочатку зігрілася, а потім вже вони будуть розмовляти.
Лінь Вейся не взяла рушника, а просто дивилася на нього широко відкритими очима. Вони дивилися один на одного — мовчазне протистояння. Її очі були красивими і чистими, Бань Шен витримав всього три секунди і здався:
— Лі Нін є родичкою Усюань, можна сказати, і моя дальша донька. Вона допомогла мені з однією справою раніше.
Тому він і ховала її телефон.
- Я познайомив її з хлопцем, наступного разу візьму тебе із собою, побачиш їх обох.
Бань Шен говорив щиро, і Лінь Вейся вірила йому, тільки все одно продовжувала мовчки дивитися на нього, навмисне насупившись - це виглядало досить мило.
Бань Шен опустив голову і посміхнувся, миттєво пойнявши, і повільно вимовив:
— Відтепер напої відкриватимуться лише для тебе.
Вони вже збиралися йти в душ, аж раптом біля входу пролунав шум. Іжань підвівся з кокосовим горіхом в руках. Бань Шен наблизився до нього, і вони встали поряд з розмовою. Лін Вейся витирала вологе волосся рушником і уривками чула, як Лі Іжань хоче переробити свою машину і прийшов за ящиком з інструментами.
Бань Шен сказав йому взяти самому. Іжань мигцем глянув на Ліню Вейся, і на губах його заграла насмішка усмішка:
ти досі не позбувся цієї дівчини? Її не приручиш.
Бань Шен шевельнув тонкими губами — по рухові було видно, що він наказав йому валити. Лі Іжань не образився, штовхнув двері і пішов.
Він підійшов і сказав, що Лі Іжань завжди так розмовляє, нехай вона не звертає уваги. Ліній Вейся похитала головою, але слова Лі Іжаня нагадали їй вчора.
Вчора ввечері Лінь Вейся робила домашнє завдання в класі, народу було небагато, кілька дівчат зібралися разом, пили чай з молоком і базікали.
— Правда дивно. Бань Шен зазвичай не вмішується, йому на всіх плювати, а він вже раз через Лінь Вейся йде проти усіх. Я дійсно не розумію, чому він це зробив », — сказала одна дівчина.
- Так, пам'ятаєш ту історію, коли він...
— Кх-кх, - дівчина дала знак замовкнути і повернулася до попередньої теми: - Ей, не будемо. Заради неї він пішов проти всіх, а ти навіть не знаєш, як Чжен Чжаосин і інші за очі поливають його брудом.
- Я думаю, що Лінь Вейся їм не дуже подобається. Ех, шкода такого красунчика.
- Про що замислилася?
Поблизу пролунав голос, і Лінь Вейся повернулася до реальності. Вона похитала головою. Бань Шен підняв руку і щільно закутав її в рушник, і вони по черзі піднялися на другий поверх, щоб прийняти душ.
На другому поверсі Бань Шен прийняв холодний душ і незабаром вийшов, направившись до кімнати Лінь Вейся.
Він був тільки в штанах, розслаблено сидів на дивані обличчям до тераси. З його чорних мокрих волосся то й справа скакали краплі і падали на лоб.
Дівчата моться довше. За скляними дверима шум води не вщухав — плюск і дзюрчання. Пар вперемішу з ароматом геля для душу просочувався крізь щілини, і Бань Шену здавалося, що жар обкутує його руки й груди.
Повітря наливалося до краю, випалюючи подих.
Бань Шен потягнувся до дистанційного управління на журнальному столику і включив кондиціонер сильніше.
Вона почала вдягатися, коли Шум води вірш. У кімнаті стало так тихо, що Бань Шен почув клацання застигаючим бюстгальтером. Він закрив очі, і кадик повільно дёрнувся.
Мабуть, тонкі зап'ястя обхопили білу спину, пальці натрапляли край білизни...
Краплі води дзюрчали про кав’ярню, видаючи яскравий тотальний звук. Бань Шен відкинув голову на спинку дивана, погляд потемнів, і в горлі раптом пересохло.
Він тихо вилаявся.
Зігнувшись, Бань Шен схопив зі столу сигарети і запальницю, різко встав, натягнув чорну футболку - спина миттєво напружилася — і, штовхнувши двері, вийшов на терасу покурити.
Холодний вітер, нікотин у легенях - збудження втихомирилося і очі Бань Шена знову стали спокійними. Незабаром двері відчинилися, і вийшла Лінь Вейся.
Бань Шен підвів повіки і подивився на неї здалека:
— Иди сюда.
Лінь Вейся була в його сорочці - рукава занадто довгі, вона старанно закочувала їх у два оберти, одяг висіла мішеком, ледь прикриваючи бедра.
Пара глибоких темних прямо і невідривно дивилися на неї.
Лін Вейся тільки що прийняла гарячий душ, її шкіра була ніжно-розовою, алі губи, білі зуби, і довге чорне волосся намочили передню частину сорочки.
Його очі шаленіли почуттями, які він з усіх сил стримував.
Лінь Вейся повільно підійшла до нього, з усіх сил намагаючись вгамувати скажене серце, і водночас вона відчувала незручність - вона була у сорочці Бане Шена, а їй здавалося, що його запах надто насичений.
Лін Вейся зупинилась перед ним. Бань Шен, бачачи, що вона сторониться його, як чуми, тихо розсміявся:
- Я що, з'їм тебе?
Не встигла вона опам'ятатися, як його рука, покрита виступами венами, простяглася вперед, запясті лягає на комір її сорочки і силою потягнуло - Лінь Вейсь одним рухом виявилася притягнутий до нього, ніжні бедра торкалися м'якої чорної тканини його штанів.
Її нога торкалася його ноги.
На неї впала тінь.
Відстань між ними скоротилася до межі. Бань Шен нахилився і подивився на неї. Дихання Лінь Вейся мимовільно активувалося, вона відчула легкий запах тютюну, що виходить від нього.
Вона помітила, як його довгі пальці з затисненим між ними тліючим окруном повільно притягнули цигарку до квіткового горщика. Роздалося шипіння, і зелений кактус обгорівся - у ньому з'явилася дірочка, а стебла злегка стиснули.
Вони ніби здригнулися.
Серце Лінь Вейся тремтіло разом з ними. Їй здалося, що вона сама - як цей кактус, і вогонь в чорних очах Бань Шена обгорнув їй груди.
Звідти з’явилася гарячка.
— Вийдиш на вулицю без штанів? — Бань Шен поддув брови.
Лінь Вейся тихо відповіла:
Твої штани занадто великі.
Бань Шен тихо розсміявся:
— А, тоді я зараз піду і куплю тобі.
Лінь Вейся спробувала вирвати комір з його рук, але він не напружувався тримав його і не відпускав, раптово наблизившись і принюхаючись. Вона почула його низький сміх:
- Мій гель для душу... — Бань Шен з хуліганським виглядом окинув її поглядом і повільно додав: — Мій одяг.
Його недбалий тихий сміх пролунав біля самого вуха - білі вуха Лінь Вейся спалахнули, стало нестерпно лоскотно, пальці ніг мимовільно підсмажувалися, але вона не могла ігнорувати той факт, що від близькості цього чоловіка у неї німела половина шиї.
Вони стояли занадто близько, його дихання окутало її. Варто було підняти очі - і перед нею була парна лінія щелепи, а трохи більша — обличчя з розуму.
Серце забилося швидше.
Лін Вейся з усіх сил вирвала свій комір, відступила на великий крок, розфарбувавшись і важко дихаючи:
- Чому ти весь час хапаєш мене за комір? Я тобі не брат.
Бань Шен посміхнувся, взяв запальничку і сигарети та зібрався вийти купити їй одяг. Коли двері зачинилися, Лінь Вейся сіла на диван і пила воду, але хлопець повернувся, подивився на неї і сказав:
- Зачини двері.
— Ага.
Бань Шен швидко спустився вниз і наказав водієві відвезти його до найближчого торговельного центру. Машина їхала близько десяти хвилин, поки не добралася до брендового магазину.
Він завжди вибирав одяг в першу чергу за зручністю. Його погляд відразу впав на лімітовану сорочку на стелажі, потім він вибрав джинси — вони якраз підійшли б до холодного образу Лінь Вейся.
Бань Шен навіть не подивився на ціну, відразу взяв речі і попрямував до каси.
Продавниця прийняла одяг і почала сканувати штрих-коди. Бань Шен витягнув з гаманця карту і простягнув їй. Продавниця підняла голову і, розглянувши обличчя хлопця, замерла від подиву.
Ого, красунчику.
Продавниця посміхнулась, тримаючи в руках футболку:
- Добрий день. Рубашка, яку ви обрали - це парна модель. Ви берете її для дівчини? Можете взяти і чоловічу, якщо купите обидві, зробимо знижку десять відсотків.
— Не робіть цього, — відповів Бань Шен.
Як тільки заходить про знижку, обов'язково треба реєструвати номер телефону, ставати членом клубу і потім до кожного свята приходить купа спаму. Бань Шену не хотів возитися.
Він вийшов з синім паперовим пакетом в руках і, глянувши на сорочку всередині, на мить затримав погляд.
Лінь Вейся трохи посиділа, випила півстакана соку, і тут повернувся Бань Шен. Він простягнув їй паперовий пакет і заодно дав покоївки людяних леденців.
— Ты спеціально купив? — запитала Лінь Вэйся, широко розкриваючи очі.
— Ні, просто поки платив на касі, взяв кілька штук.
Лін Вейся взяла паперовий пакет і краєм очі помітила, що на дивані, в якого стояв Бань Шен, теж лежить синій пакунок, і запитала як би між іншим:
— Ти теж купив одяг?
Бань Шен якраз нагнувся, знімаючи механічний годинник із зап’ястками. Почувши запитання, він знехтував і сказав:
— Ага, не вистачало одягу.
Коли Лінь Вей пересехнулася, сонце повільно клопоталося до заходу сонця і настав чудовий вечірній час. Вони вирішили прогулятися в парку і подивитися на чайок, тому разом вийшли з дому.
Як тільки вони вийшли з прохолодного приміщення, навколо відразу стало душно і жарко. Вони йшли пліч - о - пліч по стежці, що пересікли довкола машини. Лін Вейся все ще думала про попередню розмову і то й справа відволікалася.
- Хочеш холодний напій? — запитав Бань Шен.
— Ага, — відреагувала Лінь Вейся.
Вони переходили дорогу разом. Оскільки ця вулиця була в центрі, там було два світлофори, багато машин, пішоходів товпилися і кур'єри на електросамокатах проїжджали далі.
Бань Шен, побоюючись, що машина застане її, весь час неквапливо йшов зліва від неї, і своєю високою фігурою наче навмисне закривав від нього більшу частину сонця.
Він нічого не казав, адже він був не з тих, хто любить хвалитися. Але Лінь Вейся все бачила.
Він був дуже добрий до неї і беззастережно балував її.
Вони перейшли одну ділянку дороги, на наступному перехресті горів зелене світло, але залишалося лише кілька секунд, і Бань Шен прискорив крок. Йому не хотілося знову чекати червоне світло.
Пройшовши кілька кроків, він помітив, що вона не пішла за ним, і зупинився. Зелене світло передивилося і раптом перемкнулося на червоне - тепер вже точно не перейти.
Бань Шен злегка розтерявся і вже зібрався розгорнутися, щоб піти до своєї дівчини, як раптом пролунав її спокійний неквапливий голос:
— Не обертайся, стой там. Я хочу тобі дещо сказати.
Бань Шен замер, стоячи до неї спиною і більше не повертався.
Лін Вейся помедлила і заговорила серйозно:
— А-Шен, я з природи повільно схожу на людей, може, як кажуть, у мене холодне серце, і я правда безсовісна. Дякую тобі за все, що ти для мене зробив.
У Бань Шена, який стояв спиною до Лінь Вейся, сягало серце, немов воно звисало на нитці. Він не зрозумів її слів - це означало, що всьому кінець?
Його щелепа стискувалась, і він застиг.
— Я не вмію виражати свої почуття... - Голос Лінь Вейся обірвався, і серце її теж забилося швидше. Лінь Вейся знала, що він пішов проти всіх заради неї, він дійсно дуже добрий до неї. - Але зараз я хочу спробувати зробити тобі назустріч.
Щиро і від усього серця.
Червоне світло горіло 60 секунд, пролунав сигнал і світлофор замикав зеленим. Лін Вейся швидко підійшла до нього, її тонкі білі пальці торкнулись тильної сторони його долоні - костяшки пальців трохи трогнули.
Тепле і холодне злилося разом.
Лін Вейся взяла його за руку.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno